Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат з нарахування роялті (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ), що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 відс. чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (крім суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України від 21.12.1993 №3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення» зі змінами та доповненнями), а для банків — в обсязі, що перевищує 4 відс. доходу від операційної діяльності (за мінусом ПДВ) за рік, що передує звітному.
Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму витрат з нарахування роялті (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ), якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень ст. 39 ПКУ. Інші коригування, передбачені пп. 140.5.6 ПКУ, не застосовують, а суму цього коригування щодо такої операції зменшують на суму коригування, передбаченого абзацом першим пп. 140.5.6 ПКУ, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Вимоги пп. 140.5.6 ПКУ не застосовуються платником податку, якщо:
операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
У разі незастосування вимог пп. 140.5.6 ПКУ на підставі абзаців третього та четвертого пп. 140.5.6 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому пп. 140.5.2-1 ПКУ. Інші коригування, передбачені пп. 140.5.6 ПКУ, не застосовують.
Норми пп. 140.5.6 ПКУ застосовують за результатами податкового (звітного) року.
Крім того, згідно з пп. 140.5.7 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат з нарахування роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема:
– нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.
Для потреб застосування пп. 140.5.7 ПКУ у випадках, коли резиденти — суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті;
– нерезидента щодо об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких уперше виникли у резидента України.
У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, в якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов’язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку.
Вимоги пп. 140.5.7 ПКУ не застосовуються до випадків нарахування суб’єктом кінематографії роялті за використання об’єктів права інтелектуальної власності (фільмів, літературних творів, музичних творів, творів образотворчого мистецтва, фотографічних творів, фонограм, відеограм), крім випадків, коли резидент України — суб’єкт кінематографії, у якого виникли майнові авторські та суміжні права внаслідок створення (виготовлення) ним зазначених творів, якщо він надалі передав чи здійснив відчуження майнових авторських або суміжних прав нерезиденту та нараховує роялті за використання цього об’єкта;
– нерезидента, який не підлягає оподаткуванню щодо роялті у державі, резидентом якої він є.