Що таке призупинення дії трудового договору, ми докладно розповіли тут.
І тоді ми говорили про проблему, щодо якої досі немає чіткого роз’яснення з боку податківців: це відображення періоду призупинення трудових відносин у зарплатній звітності.
Адже простим усе видається лише в законі, а на практиці виникає як мінімум три головні нюанси. Насправді їх більше, проте зараз спинимося лише на трьох.
Нюанс перший: період призупинення.
Дія норми про призупинення розпочалася наприкінці березня. Отже, може бути таке: частину місяця працівник відпрацював (або перебував у оплачуваній відпустці, на лікарняному, у відпустці по вагітності та пологах тощо), словом, мав нарахування, а частину — його трудовий договір було призупинено.
Отже, щодо таких працівників нарахування треба проводити в цьому місяці лише за його частину. Якщо в цей момент (коли була оплата) за працівником зберігався середній заробіток (лікарняні, декретні, відпускні тощо), — доплату до мінімальної зарплати робити не треба. Якщо ж він працював, не забуваємо про те, що мінімальна зарплата як гарантія діє і під час війни. Щоправда, застосовується вона пропорційно до відпрацьованого часу.
Приклад. Працівник у березні до 23 числа працював, а з 24 березня роботодавець вирішив призупинити трудовий договір із таким працівником. Припустімо, за графіком березня у такого працівника 175 робочих годин, з яких він відпрацював 135 (а 40 годин припадають на період призупинення).
Якщо оклад працівника 10000 грн, то йому буде нараховано: 10000 х 135 : 175 = 7714,29 грн.
При цьому він зберігає право на компенсацію, яка не нараховується, але передбачається, що одного дня буде отримана за рахунок рф: 10000 х 40 : 175 = 2285,71 грн.
Нюанс другий: оподаткування доходів працівника.
З одного боку, як ми пам’ятаємо, нарахувань за період призупинення у бухобліку не буде. Тож, здавалося б, що може бути простішого: беремо нарахований дохід і оподатковуємо лише його.
Але: працівник має право на компенсацію втраченої зарплати і навіть на сплату за нього ЄСВ (чого роботодавець під час призупинення трудових відносин не робить). Для цього бухгалтер і здійснює щомісячний розрахунок. І це не лише розрахунок втраченої зарплати, а й ЄСВ, який мав бути нарахований на цю втрачену зарплату.
Що буде з ПДФО та ВЗ за такою компенсацією, наразі сказати важко. Можливо, працівник колись отримає компенсацію вже після утримання з її суми в рахунок бюджету ПДФО та ВЗ. Можливо, і навпаки — працівник отримає від держави-агресора певну суму, з якої доведеться платити податки. Ми зараз не знаємо, яким буде механізм компенсації, його застосовуватимуть уже після перемоги. Проте щодо ЄСВ поради рахувати вже тепер пролунали.
Тож, на нашу думку, вже тепер бухгалтеру треба рахувати не лише суму втраченої зарплати, а й ПДФО, ВЗ та ЄСВ з такої втраченої зарплати. І робити це, знову ж таки, на нашу думку, враховуючи всю суму місячної зарплати працівника, а не окремо оподатковувати нараховану зарплату й окремо — розраховану, але не нараховану.
Наприклад, у ситуації, яку ми розглянули в прикладі вище, ми б розрахували ЄСВ і ПДФО та ВЗ з усіх належних працівнику 10000 грн разом, а не окремо за складовими цієї суми. Проте в бухобліку відображали б, звісно, лише частину, пропорційно до нарахованої зарплати.
Тобто ЄСВ розраховували б за березень у сумі: 10000 х 22% = 2200 грн. Проте в нарахування березня потрапило б лише: 7714,29 х 22% = 1697,14 грн. А решта 502,86 грн було б зазначено в рахунок компенсації.
Аналогічно розподіляли б і пораховані ПДФО та ВЗ.
Нюанс третій: відображення у «зарплатній» звітності.
Мінекономіки у роз’ясненні просить роботодавців вести розрахунок втраченої зарплати та ЄСВ. Виходить, таку інформацію слід відображати і в єдиній «зарплатній» звітності (податковому розрахунку).
Проте до чинної форми податкового розрахунку відповідні зміни за рік війни внесено не було.
У таких умовах ті, хто мав призупинення трудових договорів, не зобов’язані повідомляти про це ДПС (закон цього не вимагає, а роз’яснення Мінекономіки мають рекомендований характер і податкової звітності не стосуються).
Утім, аби не було запитань, чому це роботодавець у ситуації, яку ми навели в прикладі, не донарахував ЄСВ до мінімального розміру, можна подати доповнення у довільній формі (про що проставити позначку в самому податковому розрахунку). Право подати таке доповнення встановлене п. 46.4 ПКУ. В ньому треба зазначити персоніфіковано інформацію про працівників, з якими призупинено трудові договори (із зазначенням періоду призупинення), а також про втрачені ними суми зарплати та ЄСВ через таке призупинення.
Адже, на нашу думку, в цій ситуації донараховувати ЄСВ до розміру мінімального страхового внеску роботодавець не повинен — цю втрату має компенсувати держава-агресор.