Сумісництво стає основним місцем роботи
Щодо того, чи потрібно у день звільнення з основного місця роботи звільнити і за сумісництвом, а наступного дня прийняти за основним — так, працівник, у якого немає основного місця роботи, не може працювати за сумісництвом. Позаяк сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця-фізособи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону про оплату праці).
Проте ініціатива у виборі основного місця роботи має йти від працівника, тобто він сам пише заяву про звільнення за основним місцем роботи, одразу ж після цього визначає свою роботу за сумісництвом як основну, а це потребує написання відповідних заяв роботодавцю за сумісництвом — про звільнення з роботи за сумісництвом та про прийняття на основне місце роботи.
Відповідно, потрібно подавати повідомлення про прийняття на роботу до ДПС з категорією особи: 1 — «наймані працівники за основним місцем роботи» у графі 5. Та не забудьте провести остаточний розрахунок при звільненні.
Сумісництво залишається сумісництвом
Щодо того, чи можливо просто наступного дня після звільнення прийняти на основне місце роботи, а сумісництво не чіпати, відповідь, залежно від обставин: так або ні.
Так, якщо роботодавець на цьому підприємстві запропонує основне місце роботи за іншою посадою, то працівник може залишитися сумісником за тією посадою, на якій він перебуває. Тобто сумісництво можна не чіпати.
Також потрібно подати повідомлення про прийняття на роботу до ДПС з категорією особи: 1 — «наймані працівники за основним місцем роботи» у графі 5.
Ні, якщо розглянутої вище пропозиції від роботодавця не надійде, то зберегти сумісництво працівникові не вдасться і доведеться звільнятися з місця роботи за сумісництвом та писати заяву на прийняття за основним місцем роботи.
Тоді в цій ситуації потрібно буде подати повідомлення про прийняття на роботу до ДПС: з категорією особи 1 — «наймані працівники за основним місцем роботи» у графі 5.
Проте місце роботи за сумісництвом можна зберегти за умови, якщо працівник влаштується до будь-якого іншого роботодавця за основним місцем роботи. При цьому подавати повідомлення про прийняття на роботу до ДПС не потрібно буде, адже робота за сумісництвом триває.
Загалом, дії роботодавця за сумісництвом залежатимуть від того, яке місце роботи працівник визначить як основне: цього роботодавця чи іншого.
Консультує Держпраці
Куди звертатися працівникові, якщо він хоче внести запис про роботу за сумісництвом до трудової книжки?
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників встановлено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Оскільки трудова книжка працівника ведеться за основним місцем роботи, відповідно запис до неї про прийняття на роботу за сумісництвом може проводитися за бажанням працівника за основним місцем роботи на підставі витягу з наказу про роботу за сумісництвом.
При цьому наголошуємо: працівник який приймається на роботу на інше підприємство за сумісництвом, не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу (стаття 24 КЗпП України).
Повідомлення ТЦК
Військовий облік найманих працівників ведуть за основним місцем роботи із заповненням розділу ІІ особової картки працівника за формою П-2. За нормами Порядку №1487, роботодавцю, в якого наймані працівники працюють за сумісництвом, додатково вести військовий облік не потрібно, незважаючи на те що при прийнятті на роботу (навіть за сумісництвом) надаються: військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, якщо працівник військовозобов’язаний; військовий квиток — резервістом або посвідчення про приписку до призовної дільниці — призовником, як того вимагає п. 20 Порядку №1487. Аналогічна вимога міститься й у ст. 24 КЗпП.
Проте після повномасштабного вторгнення Головне управління персоналу Генштабу Збройних Сил України в листі від 22 березня 2023 року №321/ЗПІ/114 виклало з цього питання свою позицію (зважаючи на воєнний стан): персональний облік осіб, які працюють за сумісництвом, здійснюється на загальних засадах, визначених Порядком №1487. Але водночас наголосило, що така ситуація є тимчасовою, підхід до питання військового обліку сумісників буде переглянуто після припинення/скасування правового режиму воєнного стану.
Отже, робимо висновок: незважаючи на те, чи працюють працівники за основним місцем роботи, чи за сумісництвом, роботодавець-юрособа повинен повідомляти ТЦК про будь-які зміни. А ФОПи ведуть військовий облік лише на добровільній основі.
Посадові особи підприємств несуть відповідальність згідно із законом (п. 87 Порядку №1487), зокрема за неподання інформації до відповідних ТЦК та СП щодо списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів та неподання відомостей про таких осіб.
Станом на сьогодні за порушення, визначені п. 87 Порядку №1487, посадові особи несуть адміністративну відповідальність як за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає штраф від 3 400 до 5 100 грн. У разі повторного протягом року вчинення порушення особою, яка вже була піддана адміністративному стягненню, а також за таке порушення в особливий період штраф становитиме від 5 100 до 8 500 грн. Накладають ці штрафи територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Інструкція №58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
- Порядок №1487 — Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.