Нагадаємо, що в «ДК» №46/2023, ми розглянули юридичний аспект цього питання, зараз розглянемо податковий аспект.
Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6 ПКУ).
Тож, якщо підприємство орендар скористається пільгою, не сплачуючи орендної плати, а суборендар сплачуватиме суборендну плату, ця норма ПКУ буде порушена.
Але ПКУ не встановив санкцій за порушення цієї норми.
Те саме читаємо у відповіді ДПС на запитання в ЗІР (підкатегорія 111.07): «Чи застосовуються штрафні санкції до орендаря земельної ділянки державної та комунальної власності за передачу ділянки в суборенду, якщо плата за суборенду є вищою за орендну плату?».
ДПС відповідає: позаяк положеннями ПКУ не передбачено норм щодо застосування штрафних санкцій до орендаря земельної ділянки державної та комунальної власності за передачу ділянки в суборенду, якщо плата за суборенду є вищою за орендну плату, то на ДПС не покладено обов’язку щодо виконання функцій з контролю за розміром плати, визначеним договором суборенди землі, а також застосування та стягнення сум штрафних санкцій за перевищення такої плати розміру орендної плати.
Щоправда, з 01.01.2023 ця консультація переведена до нечинних у зв’язку з набранням чинності новою формою декларації з плати за землю (в редакції наказу Мінфіну від 18.02.2022 №83).
Тобто припинення дії цієї консультації зумовлене технічними причинами, а не зміною позиції ДПС. У тексті консультації згадується декларація з плати за землю. Мінфін вніс зміни до форми декларації. А отже, формально має змінитися і текст консультації, в якому є згадка про цей наказ. У таких ситуаціях ДПС припиняє дію попередніх консультацій, вносить до них зміни і розміщує по-новому зі зміненим текстом. Проте тут одну консультацію припинили, а нової зі зміненим текстом не розмістили.
Хоча викладення декларації з плати за землю у новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2023, не впливає на суть самої консультації.
Факт є фактом: якихось податкових санкцій за порушення норми п. 288.6 ПКУ не встановлено. І податкова служба не уповноважена контролювати розмір такої плати.
З наведеного також випливає: якщо суборендар є платником податку на прибуток, суму нарахованої суборендної плати він у загальному порядку відображає у витратах, які зменшують фінрезультат до оподаткування, що є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ). Податкових коригувань у цій ситуації ПКУ не встановлює.
Якщо на суму суборендної плати орендар нараховує ПДВ, складає ПН, реєструючи її в ЄРПН, то суборендар — платник ПДВ має право у загальному порядку відобразити ПК.
Якщо отриману в суборенду ділянку суборендар використовує в операціях, що не є господарською діяльністю, він має нарахувати компенсувальне ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.
Причому сам по собі факт нарахування суборендної плати в ситуації, коли орендар не сплачує орендної плати, чим порушується норма п. 288.6 ПКУ, не є підставою вважати, що отримана в суборенду ділянка використовується в операціях, що не є господарською діяльністю.
Ми навели власну думку з цього питання, яка базується на нормах ПКУ. Але позиція ДПС нам невідома. Тож для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати ІПК.