Нагадаємо, що Законом про фінмоніторинг передбачено повноваження й обов’язки суб’єктів державного фінансового моніторингу (ст. 18 цього Закону).
Так, Мінфін, Мін’юст, Мінцифра мають здійснювати нагляд у сфері протидії та запобігання за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінмоніторингу (далі — СПФМ), зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних. Порядок проведення таких перевірок встановлюється КМУ.
І ось маємо Порядок здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу, затверджений постановою КМУ від 16.06.2023 №662.
Порядок набрав чинності з 04.07.2023.
Кого перевірятимуть?
Регулювання та нагляд у сфері протидії та запобігання за діяльністю здійснюється такими центральними органами виконавчої влади, як:
Мінфін — щодо таких суб’єктів господарювання:
— суб’єктів аудиторської діяльності;
— бухгалтерів;
— суб’єктів господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
— суб’єктів господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
— суб’єктів господарювання, що надають посередницькі та/або консультаційні послуги під час здійснення операцій із нерухомим майном;
— суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
— суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри;
— суб’єктів господарювання, які провадять торговельну діяльність культурними цінностями та/або надають посередницькі послуги в такій діяльності;
Мін’юст — щодо адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатів, які провадять адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги з утворення, забезпечення діяльності або управління юрособами;
Мінцифра — щодо постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.
Відповідно, саме вони — Мінфін, Мін’юст (а також за його дорученням територіальні органи Мін’юсту), Мінцифра (далі — суб’єкти державного фінмоніторингу, СДФМ) — отримали порядок проведення планових/позапланових перевірок, зокрема виїзних/безвиїзних.
При цьому Порядок №662 дозволяє проводити і спільні перевірки — проте наразі ми не бачимо явних спільних суб’єктів господарювання у межах нагляду кількох СДФМ. Проте тут можливі перетини окремих видів господарської діяльності одного й того самого суб’єкта, що може призвести до нагляду з боку, наприклад, Мін’юсту та Мінфіну одночасно. Тож ця ситуація потребує відповідного роз’яснення від КМУ або окремого СДФМ.
Як обиратимуть тих, кого слід перевірити?
Звісно, перше, що всіх цікавить, — кого та як обиратимуть.
Для відбору суб’єктів господарювання для проведення перевірок СДФМ має насамперед враховувати ризик-орієнтований підхід, який має визначати, оцінювати (переоцінювати) та розуміти ризики, притаманні СПФМ та/або секторам діяльності таких суб’єктів господарювання.
Результатом вивчення ризик-профілю суб’єктів господарювання є визначення рівня ризику, а оцінка ризик-профілю — проведення Мінфіном, Мін’юстом, Мінцифрою фінансового моніторингу періодично й у разі виникнення надзвичайних подій та фінансових операцій або змін в управлінні суб’єктів господарювання. Рівень ризику обов’язково визначається на дату складання плану-графіка перевірок.
Щодо оцінки окремих секторальних ризиків для учасників ринку нерухомості, то, зі свого боку, Держфінмоніторинг надав відповідні рекомендації у розділі «Методологія» на своєму сайті: fin.gov.ua.
Наразі маємо затверджені нормативні документи лише для самих суб’єктів господарювання первинного фінмоніторингу — як вони мають оцінювати ризики роботи з клієнтами та здійснення окремих фінансових операцій:
— як оцінюються ризики самими госпсуб’єктами своїх клієнтів, — ми докладно розглянули у статті (наказ Мінфіну України від 28.12.2022 №465);
— ризик-орієнтований підхід для своїх «підопічних» Мін’юст закріпив у розділі VII «Застосування ризик-орієнтованого підходу» Положення №3201/5.
Щодо Мінцифри, то наразі немає порядку здійснення фінмоніторингу, у т. ч. й щодо постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.
Тож як і за якими критеріями ризиків оцінюватимуться самі госпсуб’єкти для відбору з метою проведення планових/позапланових перевірок, — питання відкрите. Адже у п. 5 коментованого нами Порядку №662 наведено лише перелік дій, які мають здійснити СДФМ з метою нагляду у сфері запобігання та протидії з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Загалом відповідно до пп. 2 п. 10 Порядку №662 планові/позапланові перевірки здійснюються СДФМ, зокрема виявлення ризиків, які можуть становити загрозу для безпеки та стійкості діяльності суб’єктів первинного фінмоніторингу, секторів діяльності таких суб’єктів господарювання, а також стабільності фінансової системи України. Тобто фактично для виявлення та підтвердження таких ризиків, які, по суті, мали б оцінюватися ще на стадії до проведення перевірки.
Це важливо!
Саме від присвоєння відповідного рівня ризику самого суб’єкта господарювання залежатиме періодичність заходів нагляду (контролю). Наприклад, госпсуб’єкти з низьким рівнем ризику підлягають нагляду (контролю) у сфері фінмоніторингу з урахуванням такого рівня та характеру ризику, який вони становлять. До таких суб’єктів господарювання планується застосовувати наглядові інструменти, які поєднують у собі менш часті цикли перевірок та поглиблений моніторинг інформації про їхню діяльність.
Крім того, при такому відборі СДФМ враховуватимуть отриману від Держфінмоніторингу інформацію, зокрема:
— про виявлені порушення та заходи, вжиті до суб’єктів господарювання та/або їхніх посадових осіб;
— про припинення діяльності суб’єктів господарювання, за якими вони здійснюють державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії, відповідно до законодавства;
— про дотримання госпсуб’єктами обов’язків, установлених ч. 2 ст. 8 Закону про фінмоніторинг, а саме: стати на облік, забезпечувати належну перевірку контрагентів, повідомляти про порогові та підозрілі фінансові операції, не допускати до керівництва, органів управління (наглядових та виконавчих) або контролю осіб, які мають непогашену або незняту судимість за корисливі кримінальні правопорушення, не допускати формування свого статутного капіталу (для кредитних спілок — пайового, резервного та додаткового капіталу) за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити, тощо.
Отже, з огляду на вищенаведене можна дійти висновків, що:
1) рішення про присвоєння певного рівня ризику прийматиметься Мінфіном, Мін’юстом чи Мінцифрою самостійно та на підставі зібраної з різних джерел інформації, у т. ч. і тієї, яку вони отримуватимуть на письмові запити за формою у додатку 1 до Порядку №662 (про них ідеться у наказах Мінфіну та Мін’юсту), проте самі критерії для обрання тих чи інших суб’єктів господарювання для перевірок наразі чітко не прописані;
2) присвоєння низького рівня ризиків не означає повну відсутність перевірок протягом певного часу (як ми звикли щодо інших видів державного нагляду), за ними наглядатимуть (найімовірніше, такий нагляд буде у вигляді письмових запитів);
3) повідомляти суб’єкта господарювання про присвоєння відповідного ризику наразі не планується;
4) самі дії Мінфіну, Мін’юсту та Мінцифри уже спричинюють багато запитань, які, очевидно, потребуватимуть окремих роз’яснень від Держфінмоніторингу;
5) і головне — цей Порядок №662 стосується всіх суб’єктів господарювання, які вже стали на облік або про яких уже є інформація у Держфінмоніторингу, або абсолютно всіх, хто підконтрольний Мінфіну, Мін’юсту та Мінцифрі автоматично? До речі, питаннями проведення планової перевірки (п. 19 Порядку №662) є саме взяття на облік у Держфінмоніторингу як суб’єкта первинного фінмоніторингу та призначення відповідального працівника.
Планові та позапланові перевірки — які підстави?
Як зазначено у п. 12 Порядку №662, підставою для планової перевірки суб’єктів господарювання є включення їх до плану-графіка проведення перевірок суб’єктів первинного фінмоніторингу на відповідний квартал. План-графік затверджується наказом СДФМ та оприлюднюється на його офіційному вебсайті не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку кварталу, на який затверджується план-графік перевірок.
Позапланові перевірки (п. 21 Порядку №662) фінмоніторингу проводяться за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) повідомлення про ознаки порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
2) на виконання судових рішень, які набрали законної сили;
3) з ініціативи СДФМ у разі безпосереднього виявлення ним ознак порушення суб’єктом господарювання та/або його відокремленим підрозділом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
4) виявлення нових документів (обставин), які не були (не могли бути) відомі під час планової перевірки та які можуть вплинути на висновки за результатами планової перевірки;
5) необхідність перевірки виконання суб’єктом господарювання рішень щодо усунення порушень та/або вжиття заходів до усунення причин, що сприяли їх вчиненню, а також вжиття заходів до усунення виявлених за результатами недоліків щодо організації та проведення первинного фінмоніторингу;
6) неподання в установлений строк суб’єктом господарювання документів (ненадання інформації) на письмовий запит СДФМ про проведення безвиїзної перевірки, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджають поданню таких документів;
7) виявлення та підтвердження недостовірності в документах (інформації), поданих суб’єктом господарювання на письмовий запит та/або у разі, коли такі документи (інформація) не дають змоги оцінити виконання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії під час його діяльності.
Планові/позапланові перевірки проводяться на підставі наказу (п. 15 — 17 Порядку №662), проте про планову перевірку суб’єкт первинного фінансового моніторингу має бути попередньо письмово повідомлений не менше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення. Саме повідомлення надсилається в паперовій формі рекомендованим листом на адресу за місцезнаходженням суб’єкта господарювання та у вигляді електронного документа на адресу електронної пошти суб’єкта господарювання (за наявності).
Строк проведення виїзної планової/позапланової перевірки не має перевищувати 30 робочих днів з можливістю продовження до 20 робочих днів.
Але є й безвиїзні перевірки, які проводяться за матеріалами, інформацією, документами та поясненнями, отриманими від суб’єкта господарювання на запит (додаток 2 до Порядку №662). Цю перевірку проводитимуть у приміщенні СДФМ. Строк проведення безвиїзної перевірки не може перевищувати 60 робочих днів із дати її початку.
Це важливо!
Такий запит спочатку надсилається засобами електронного зв’язку. Проте у разі відсутності протягом 24 годин із моменту надсилання запиту повідомлення про доставку такого запиту госпсуб’єктові вважається, що такий запит суб’єктом господарювання не одержано. Тоді запит надсилається рекомендованим листом.
Копію акта виїзної/безвиїзної перевірки складають у трьох примірниках: один — для перевіряльників (Мінфін, Мін’юст чи Мінцифра), другий — для самого суб’єкта господарювання, а третій — надсилається Держфінмоніторингу, якщо його працівник (працівники) брав (брали) участь у виїзній/безвиїзній перевірці.
Госпсуб’єкт не позбавлений права подавати зауваження до акта виїзної/безвиїзної перевірки протягом п’яти робочих днів з дати отримання другого примірника акта виїзної/безвиїзної перевірки.
Чи є можливим недопуск до перевірки?
Підстав для недопуску робочої групи Держфінмоніторингу в Порядку №662 не прописано. Водночас перевіряльники повинні:
1) пред’явити керівникові СПФМ (особі, яка виконує його обов’язки), іншому СПФМ за місцем проведення виїзної перевірки засвідчену копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення;
2) повідомити керівника СПФМ (особу, яка виконує його обов’язки), іншого СПФМ про права, обов’язки та повноваження робочої групи, порядок проведення, підстави та питання щодо перевірки, права, обов’язки та відповідальність суб’єкта господарювання;
3) подавати запити про подання документів або надання інформації, що міститься в них, необхідних для проведення виїзної перевірки (за формою згідно з дод. 2), із зазначенням часу та дати їх подання/надання.
Увага!
Керівник СПФМ (особа, яка виконує його обов’язки) та/або інший СПФМ може оскаржити дії осіб, що входять до складу робочої групи, керівнику суб’єкта державного фінмоніторингу. Подання скарги не зупиняє перевірку.
У разі якщо:
— неможливо протягом перших двох днів строку проведення виїзної перевірки потрапити до приміщення суб’єкта господарювання через обставини, не пов’язані з діями суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
— немає жодних документів, необхідних для проведення перевірки, у зв’язку з обставинами непереборної сили (крадіжка, пожежа тощо),
складають Акт про неможливість проведення виїзної перевірки (додаток 7).
При цьому за наявності обґрунтованих причин (втрата, вилучення документів тощо) до акта виїзної/безвиїзної перевірки додаються пояснення посадової особи суб’єкта господарювання та документи (їх засвідчені копії), що підтверджують причини відсутності документів.
У разі недопуску робочої групи до приміщень суб’єкта первинного фінансового моніторингу для проведення перевірки робоча група складає акт про відмову у проведенні виїзної перевірки (додаток 6).
Нагадаємо!
За перешкоджання суб’єкту держфінмоніторингу у здійсненні ним нагляду у сфері запобігання та протидії, у т. ч. за недопуск до проведення перевірки, створення перешкод у її проведенні та/або неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі зазначені в них відомості, на запит суб’єкта держфінмоніторингу, необхідних для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії відповідно до Закону про фінмоніторинг, госпсуб’єкт несе відповідальність у розмірі до 340 000 грн (п. 7 ч. 5 ст. 32 Закону про фінмоніторинг).
Робоча група складає акт про відсутність суб’єкта господарювання за місцезнаходженням (додаток 5) у разі відсутності суб’єкта господарювання за місцезнаходженням, зокрема, в таких випадках:
— коли приміщення за місцезнаходженням суб’єкта господарювання перебуває в його користуванні на праві оренди (суборенди, найму, піднайму), — відсутності посадових осіб суб’єкта господарювання за адресою зазначеного місцезнаходження, зв’язку з ними та інформації щодо наявності чинного договору оренди (суборенди, найму, піднайму);
— коли приміщення за місцезнаходженням суб’єкта господарювання перебуває в його власності, — відсутності посадових осіб суб’єкта господарювання за адресою зазначеного місцезнаходження та зв’язку з ними.
У додатку 9 до Порядку №662 наведено Акт про ненадання, надання не в повному обсязі, надання недостовірної інформації та/або неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірних документів чи подання копій документів, у яких неможливо прочитати всі зазначені в них відомості, або втрату документів. Проте не зазначено, коли такий акт складають — під час перевірки, на момент виявлення таких документів чи вже як результат проведеної перевірки. Це доволі складна ситуація, адже це може створити неоднозначні наслідки, які або призведуть до порозуміння з перевіряльниками та надання належних документів чи копій, або одразу до штрафу, який доведеться оскаржувати та витрачати значний час та ресурси.
Утім, на нашу думку, штраф за недопуск можливий лише за умови складення акта про відмову у проведенні виїзної перевірки (додаток 6). Складення акта про відсутність суб’єкта господарювання за місцезнаходженням (додаток 5) та акта про неможливість проведення виїзної перевірки (додаток 7) не може бути розцінено як недопуск чи як перешкоджання проведенню перевірки.
На нашу думку, надалі як дії перевіряльників, так і результати перевірки, застосовані санкції та інші заходи впливу можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Водночас рішення (постанова) суб’єкта держфінмоніторингу про застосування до суб’єкта господарювання заходів впливу, передбачених ст. 32 Закону про фінмоніторинг, може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до законодавства протягом місяця з дня набрання ним чинності. Рішення (постанова) набирає чинності з робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення (постанови). У разі якщо до суб’єкта господарювання застосовано штраф і протягом місяця його не сплачено, рішення (постанову) не було оскаржено у судовому порядку, воно набуває статусу виконавчого документа та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання (ст. 32 Закону про фінмоніторинг).
Нормативна база
- Закон про фінмоніторинг — Закон України від 06.12.2019 №361‑IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
- Положення №3201/5 — Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затверджене наказом Мін’юсту від 10.09.2021 №3201/5.
- Порядок №662 — Порядок здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу, затверджений постановою КМУ від 16.06.2023 №662.