Перехід зі ставки ЄП 2%

Що каже закон

Нагадаємо, що 29 травня 2023 року ВРУ прийняла за основу урядовий законопроєкт №8401 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану». Станом на 7 червня 2023 року його прийнято за основу в першому читанні. Він вносить зміни до пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ:

— особлива ставка ЄП 2% та особливий порядок справляння ЄП діють з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не довше ніж до 1 липня 2023 року (зміни до п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ);

— платники ЄП ІІІ групи за ставкою 2% з 1 липня 2023 року втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, й автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ (нова редакція абзацу першого пп. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ).

За логікою, це має означати:

— ті СГ, які станом на 1 липня 2023 року мали статус платника ЄП ІІІ групи за ставкою 2%, автоматично повернуться на ту систему оподаткування, на якій вони були до переходу на ЄП за ставкою 2%;

— з тими платниками, які станом на 1 липня 2023 року не мали статусу платника ЄП ІІІ групи за ставкою 2%, нічого «автоматично» не відбуватиметься, тобто дата 1 липня 2023 року ніяк не вплине на їхню систему оподаткування.

На думу автора, не дуже вдалим є формулювання нової редакції абз. 1 пп. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ: «Платники єдиного податку третьої групи, які використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з 1 липня 2023 року втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом», а саме слова: «які використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом». У цьому формулюванні прямо не визначено строків, протягом яких ці платники «використовували особливості оподаткування», і на яку дату береться статус платника для його автоматичного повернення на попередню систему оподаткування. У попередній, наразі чинній редакції абз. 1 пп. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ написано так: «Платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом…».

Тож що мали на увазі автори нової редакції:

— або статус платників фіксується саме на 1 липня 2023 року: всі платники, які на цю дату ще є платниками ЄП за ставкою 2%, автоматично повертаються на свою попередню систему оподаткування з 1 липня;

— або під «автоматичне повернення» підпадають усі платники, які використовували ставку ЄП 2% у період з 1 квітня 2022 року до 1 липня 2023 року незалежно від того, чи залишилися вони платниками ЄП за ставкою 2% станом на 1 липня 2023 року.

Сподіваємося, автори законопроєкту мали на увазі перший варіант і в другому читанні це невдале формулювання буде доопрацьовано. Інакше податківці можуть формально трактувати цю норму не на користь платників податків.

Автоматичне повернення на попередню систему оподаткування

Отже, ті платники ЄП за ставкою 2%, які залишаться такими на 1 липня 2023 року, з цієї дати будуть автоматично переведені на ту систему оподаткування, на якій вони були до переходу на ставку ЄП 2%. Жодних заяв для цього подавати не потрібно. Інформацію про систему оподаткування платника податків можна отримати в розділі «Облікові дані платника» Електронного кабінету платника податків.

Якщо у платника немає альтернатив, крім повернення на попередню систему оподаткування, або для нього цей варіант прийнятний, йому не треба подавати жодних заяв.

Тим, хто повернеться на загальну систему, потрібно тільки підготуватися до зміни системи оподаткування. Що саме треба зробити, — це тема для окремого аналізу, але однозначно можемо сказати, що бажано завершити операції з постачання або придбання товарів/послуг, розпочаті до 1 липня 2023 року. У тих, хто повернеться на сплату ПДВ, роботи додасться ще більше, і про це ми теж напишемо окремо.

Таблиця 1

Як зміниться інформація в розділі «Облікові дані платника» Кабінету платника податків після 1 липня 2023 року

Як залишитися на спрощеній системі після 1 липня?

Є дві категорії платників ЄП за ставкою 2%, яким загрожує автоматичний перехід на загальну систему і які ще можуть уникнути цього:

— платники, які вже були на загальній системі до переходу на ставку 2% ЄП і які хотіли б після 1 липня не повертатися на загальну систему. Звісно, що для цього потрібно відповідати критеріям I, II чи III групи платників ЄП у ст. 291 ПКУ;

— нові платники, які були зареєстровані платниками ЄП за ставкою 2% після 1 квітня 2022 року з дня їх державної реєстрації. Це було можливе завдяки нормі абз. другого пп. 298.1.2 ПКУ, за якою зареєстровані СГ, які протягом 10 днів з дня держреєстрації подали заяву щодо обрання ставки ЄП 2%, вважаються платниками ЄП з дня держреєстрації. У цьому разі податківці вважають, що з 1 липня такі платники автоматично повернуться на загальну систему, бо у них немає жодного дня перебування на інших ставках ЄП, які б передували переходу на ставку 2%, тому їм нікуди повертатися, крім як на загальну систему.

Податківці ще торік писали, що платники ЄП за ставкою 2% не обмежені у праві змінити ставку ЄП III групи на 3% або 5% доходу шляхом подання заяви про зміну ставки.

Щоб самостійно позбутися статусу платника ЄП за ставкою 2% на 1 липня, слід завчасу (до 15 червня 2023 року включно) подати Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з позначкою «Внесення змін» і змінити ставку ЄП 2% на іншу ставку ЄП для III групи або змінити саму групу — перейти на II або на I групу ЄП.

У заяві ставимо позначку «Внесення змін», далі заповнюємо реквізити 1, 2, ставимо позначку про тип особи — фізична чи юридична, заповнюємо реквізити 3, 4, 5.2, 6, 7, 8 та 9. Реквізит 5.1 не заповнюємо. У таблиці 2 ми навели варіанти заповнення реквізиту 5.2 у різних ситуаціях.

Реквізити 10 та 11 про обсяг доходу за попередній календарний рік та його розрахунок в цьому разі не заповнюємо. У примітці ** Заяви зазначено, що ці реквізити призначені для СГ, які переходять на спрощену систему, а ми не переходимо, а змінюємо ставку чи групу ЄП.

Таблиця 2

Варіанти заповнення реквізиту 5.2 Заяви залежно від обраної ставки та групи ЄП

Що з лімітами доходів?

Застосовуючи ставку ЄП 2%, можна було не думати про річний ліміт доходів та про кількість працівників — вони не обмежувалися. Також можна було вести роздрібну торгівлю підакцизними товарами — пальним, тютюном та алкоголем.

Тепер треба згадати про обмеження, які чекають на «стандартних» платників ЄП (п. 291.4 ПКУ): обмеження кількості працівників та заборону на роздрібну торгівлю підакцизними товарами, крім торгівлі сидром та перрі, пивом та столовими винами, ПММ в ємностях до 20 л — це «єдинникам» можна. Тож якщо у платника ЄП за ставкою 2% працює більше працівників, ніж дозволено для I чи II групи, то йому доведеться залишатися у III групі ЄП, але вже за стандартними ставками 3% чи 5%. До 1 липня 2023 року також потрібно завершити роздрібну торгівлю підакцизними товарами — пальним (крім ПММ в ємностях до 20 л), тютюном та алкоголем (крім сидру, перрі, пива та столових вин).

А що з лімітами доходів? Після переходу на стандартні правила сплати ЄП одразу ж вмикається лічильник обсягу річного доходу (п. 291.4 ПКУ), який не можна перевищувати, щоб залишатися в межах спрощеної системи. Чи враховуватиметься дохід, отриманий під час застосування ставки 2%, при вирішенні питання щодо того, чи не перевищив платник ЄП річного ліміту доходу на «стандартній» групі? І чинні норми п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, і зміни, що вносяться законопроєктом №8401, не дають прямої відповіді на це запитання. Податківці на словах обіцяють, що не враховуватимуть безлімітних доходів, оподаткованих ЄП за ставкою 2%, при розрахунку річного ліміту доходу для III групи ЄП, визначеного пп. 3 п. 291.4 ПКУ, — див. ІПК від 15.02.2023 №315/ІПК/99-00-24-03-03-06 у «ДК» №24/2023.

Отже, дохід, що його платник ЄП отримав під час застосування ставки ЄП 2%, не потрібно:

— включати до розрахунку граничних лімітів доходу для «єдинників» I, II та III груп, визначених у п. 291.4 ПКУ;

— відображати у податкових деклараціях платника ЄП, що подаватимуться за звітні періоди після повернення на стандартні правила спрощеної системи.

Приклад ФОП перебував на ЄП за ставкою 2% з 1 січня до 30 червня 2023 року, а з 1 липня перейшов на ставку 5% для  III групи платників ЄП. У першому півріччі 2023 року він отримав 14,5 млн грн доходу, а, приміром, у другому півріччі його дохід становить 7,7 млн грн. Для потреб оподаткування ЄП за ставкою 5% враховуватиметься лише дохід за друге півріччя 2023 року — 7,7 млн грн, і цей самий дохід порівнюватиметься з річним лімітом доходу для 3-ї групи ЄП у 2023 році загалом: 6 700 грн х 1 167 = 7 818 900 грн. Дохід 14,5 млн грн буде відображено у шести місячних деклараціях з ЄП за ставкою 2% за січень — червень 2023 року без наростаючого підсумку і не враховуватиметься при розрахунку річного ліміту доходу для III групи ЄП, тож цей ФОП не порушив умови перебування на спрощеній системі в 2023 році. Дохід, отриманий у другому півріччі після переходу на ставку ЄП 5%, буде відображено у двох квартальних деклараціях платника ЄП III групи з наростаючим підсумком, наприклад:

— у декларації за 9 місяців 2023 року буде відображено дохід за липень, серпень та вересень у  сумі 3,2 млн грн;

— у декларації за 2023 рік буде відображено дохід за липень, серпень та вересень у сумі 3,2 млн грн та дохід за жовтень, листопад та грудень у сумі 4,5 млн грн; дохід наростаючим підсумком за 2023 рік на ставці 5% становить 3,2 + 4,5 = 7,7 млн грн.

Як часто можна переходити?

Трапляється, що платник ЄП за ставкою 2% вже має періоди в 2023 році, в яких він був на різних ставках ЄП або навіть на різних системах оподаткування, наприклад:

1) у січні був на загальній системі, з лютого перейшов на ЄП 2% за заявою;

2) у січні та лютому був на ЄП 5%, з березня перейшов на ЄП 2% за заявою;

3) у січні та лютому був на ЄП 2%, з березня перейшов на загальну систему, з липня хоче знову повернутися на спрощену систему.

Тепер такі платники цікавляться, чи зможуть вони подати заяву до 15 червня 2023 року про перехід на ЄП уже за стандартними правилами. На цей випадок є норма пп. 298.1.4 ПКУ про те, що СГ, який перебуває на загальній системі, може прийняти рішення про перехід на ЄП шляхом подання заяви не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного календарного кварталу.

Такий СГ може перейти на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. Це означає, що незалежно від того, в яких місяцях року платник був на тій чи іншій системі оподаткування, він має право один раз на рік перейти із загальної системи на спрощену за заявою.

Змінювати групи і ставки ЄП платники можуть без обмежень, тож у перших двох випадках платники можуть подавати до 15 червня 2023 року заяви про зміну ставки чи групи ЄП з 1 липня.

Але податківці тлумачать норму пп. 298.1.4 ПКУ так: СГ, який уже був платником ЄП на початок 2023 року і перейшов з ЄП на загальну систему, вже не може подавати заяви про повернення знову на ЄП цього самого року, тому що він уже був на ЄП цього року. Але ж це суперечить правилу пп. 298.1.4 ПКУ, яке дозволяє один конкретний перехід на рік із загальної системи на спрощену, незалежно від того, чи були періоди перебування на ЄП цього року, чи ні. Втім, податківці мали таку думку ще у 2017 році. На думку автора, висновок податківців про те, що платник не може повернутись поточного року на ЄП, бо вже «скористався своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування поточного року», не відповідає суті норми пп. 298.1.4 ПКУ, яка нічого про таке право не каже. Отже, на думку податківців, з трьох вищенаведених випадків останній випадок неможливий.