Нематеріальні внески до СК

Бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік господарських операцій із внесення об’єктів НА до СК однаковий для всіх видів НА.

Первісна вартість

Згідно з п. 14 НП(С)БО 8 первісною вартістю НА, внесених до СК підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 11 цього НП(С)БО.

Справедлива вартість — сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 19).

А в п. 11 НП(С)БО 8 наведено витрати, які включаються до первісної вартості придбаного НА:

— ціна (вартість) придбання (крім отриманих торговельних знижок);

— мито;

— непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням;

— фінансові витрати, які включаються до собівартості кваліфікаційного активу відповідно до НП(С)БО 31, якщо НА придбано за рахунок запозичень, повністю або частково.

Приклад  Засновник вносить до СК виключні майнові права на торговельну марку. Засновники погодили справедливу вартість у розмірі 80 000 грн. Окрім того, підприємство сплатило патентній агенції за перереєстрацію права 15 000 грн, без ПДВ.

Первісна вартість об’єкта НА (торговельної марки) становитиме 95 000 грн (80 000 + 15 000).

Бухгалтерські проведення

Згідно з п. 5 додатка до Методрекомендацій №1327 оприбуткування внесків учасників (засновників) до СК відображають проведенням: Д-т 12 К-т 46.

Очевидно, що це проведення на суму погодженої засновниками справедливої вартості.

Якщо ж підприємство несе додаткові витрати, їх спершу відображають на субрахунку 154, після чого зараховують до складу первісної вартості: Д-т 12 К-т 154.

Бухгалтерські проведення за даними наведеного вище прикладу наведемо в таблиці.

Таблиця

Бухгалтерський облік внесків НА до СК

Після введення об’єкта НА в господарський оборот на нього в загальному порядку нараховують амортизацію.

Первинні документи

Відповідно до п. 1.4 Методрекомендацій №1327 уведення в господарський оборот об’єктів інтелектуальної власності, їх інвентаризація, виведення (списання) з господарського обороту та ведення аналітичного обліку оформлюють типовими формами первинного обліку, затвердженими Наказом №732. Там само сказано, що для ведення аналітичного обліку та оформлення операцій з іншими нематеріальними активами можуть також застосовуватися ці типові форми первинного обліку із зазначенням у цьому разі назви та реквізитів форми щодо нематеріальних активів.

Тож підприємство може оформляти всі об’єкти НА документами, затвердженими Наказом №732, а не тільки об’єкти інтелектуальної власності.

Водночас згідно з п. 2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які мають містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як бачимо, підприємство може для оформлення операцій із НА самостійно створити форми обліку.

Наказом №732 затверджено форму №НА-1 «Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».

Згідно з п. 1.5 Методрекомендацій №1327 на кожен об’єкт НА комісія підприємства складає (в одному примірнику) зазначений Акт. У цьому документі зазначають, зокрема, правові умови введення об’єкта нематеріальних активів у господарський оборот, тобто назви документів, згідно з якими такий об’єкт вводиться в господарський оборот, — договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір, дата акта приймання-передачі об’єкта нематеріальних активів, документи (довідки), що описують сам об’єкт нематеріальних активів або порядок його використання (письмовий та/або образотворчий опис з формулою, креслення, схема, зразок, дискета, аудіо-, відеокасета тощо), вартість, строк корисного використання, особа, відповідальна за використання об’єкта. При складанні Акта комісія пересвідчується у наявності документів, що дають змогу ідентифікувати об’єкт нематеріального активу, який уводиться у господарський оборот.

Але ж перш ніж увести об’єкт у господарський оборот, його потрібно отримати від засновника. Типової форми документа, яким оформляють операцію отримання, не затверджено. Тож таку форму підприємство розробляє самостійно. Це може бути акт приймання-передачі. До акта додають документи, які підтверджують відповідне право, яким володіє засновник, — патент, ліцензія, свідоцтво тощо чи копії таких документів. Якщо на передачу об’єкта НА потрібно окремо складати договір на передачу (продаж), такий договір також додають до Акта.

Саме на підставі такого Акта і роблять проведення: Д-т 12 К-т 46.

По суті, об’єкт НА вже відображається на балансі у складі НА. Хоча він може ще не перебувати у статусі введеного у господарський оборот. Тільки після введення в господарський оборот починає нараховуватися амортизація НА. Введення в господарський оборот, як ми вже сказали вище, оформляють Актом (форми №НА-1) чи іншим подібним первинним документом, що його підприємство створює самостійно.

Податок на прибуток

На отримані як внесок до СК об’єкти НА в бухгалтерському обліку в загальному порядку нараховують амортизацію, яка зменшує фінрезультат до оподаткування і в такий спосіб зменшує й об’єкт оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ).

Якщо підприємство коригує фінрезультат до оподаткування на податкові різниці, то для об’єктів НА застосовується «амортизаційна» різниця за ст. 138 ПКУ — на суму нарахованої в бухобліку амортизації фінрезультат до оподаткування збільшують, а на суму амортизації, розрахованої відповідно до п. 138.3 ПКУ, фінрезультат до оподаткування зменшують.

За п. 138.3 ПКУ амортизацію розраховують відповідно до правил бухобліку, але з певними обмеженнями. По-перше, вартість НА, на яку нараховується амортизація, не має враховувати визначені в бухобліку переоцінки. По-друге, не нараховується податкова амортизація на НА, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

По-третє, строк нарахування амортизації для потреб оподаткування визначають згідно з пп. 138.3.4 ПКУ, а для потреб бухобліку — у розпорядчому акті при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) — п. 25 НП(С)БО 8. Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. Тож строк амортизації об’єкта НА для потреб оподаткування та для потреб бухобліку може різнитися.

Податок на доходи фізосіб, військовий збір

Суму майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юрособи — емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права не включають до складу оподатковуваного доходу (див. пп. 165.1.44 ПКУ).

Тож якщо засновник фізособа вніс об’єкт НА до складу СК, таку операцію не оподатковують ПДФО і ВЗ. Але у формі №4ДФ суму внеску відображають з ознакою доходу «178».

Торговельна марка

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути передані до статутного капіталу суб’єкта господарювання як вклад (ч. 6 ст. 157 ГКУ).

Набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, строк дії якого становить 10 років від дати подання заявки до НОІВ (Національний орган інтелектуальної власності) і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору (ч. 3 ст. 5 Закону про товарні знаки).

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору (ч. 7 ст. 16 Закону про товарні знаки).

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону про товарні знаки договір про передачу права власності на торговельну марку вважається дійсним, якщо укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на торговельну марку. Таке інформування здійснюють шляхом опублікування в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, що встановлені НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на торговельні марки).

За опублікування відомостей про передачу права власності на торговельну марку сплачують збори.

У разі опублікування відомостей про передачу права власності на торговельну марку стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг НОІВ видає нове свідоцтво на ім’я особи, якій передано це право, за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва.

Отже, якщо учасники прийняли рішення про здійснення внеску права на торговельну марку до СК, то на підставі такого рішення між учасником, який робить внесок, і підприємством в особі його керівника потрібно укласти договір про передачу права власності на торговельну марку.

Далі цей договір реєструється в Департаменті інтелектуальної власності Мінторгу, згідно з нормами Інструкції №576.

Після реєстрації договору підприємством отримується свідоцтво на ТМ, згідно з Правилами №116. Для отримання свідоцтва потрібно подати заявку до Укрпатенту (Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», який виконує функції НОІВ).

Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, надіславши документи поштою (рекомендованим листом) чи заповнивши заяву на отримання послуги онлайн на сайті: http://base.uipv.org/efiling.

Єдиний податок групи 3

Відповідно до пп. 8 п. 292.11 ПКУ до складу доходу, який оподатковується ЄП, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника.

Таким чином, вартість отриманого як внесок до СК об’єкта НА не включається до складу оподатковуваного доходу платника єдиного податку.

Право оренди земельної ділянки

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗКУ).

По суті, право оренди має орендар земельної ділянки.

У ч. 5 ст. 93 зазначено, що:

— право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися без погодження з власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом;

— відчуження здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження;

— такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Але не може бути внесено до СК право користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) (ч. 5 ст. 102-1 ЗКУ).

З наведеного випливає, що орендар, який користується земельною ділянкою на підставі договору оренди, може за окремим договором на передачу такого права шляхом внесення до статутного капіталу підприємства передати право оренди іншій особі (підприємству). Згідно з таким договором на передачу підприємство стає новим орендарем. Договір на передачу права є підставою для держреєстрації переходу права користування до підприємства. Підприємство стає новим орендарем після держреєстрації права оренди на нього.

Нормативна база

• ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV.
• ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III.
• Закон про товарні знаки — Закон України від 15.12.1993 №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
• Інструкція №576 — Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затверджена наказом Міносвіти від 03.08.2001 №576.
• Методрекомендації №1327 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджені наказом Мінфіну від 16.11.2009 №1327.
• Наказ №732 — Наказ Мінфіну від 22.11.2004 №732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
• Положення №13 — Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та порядок видачі свідоцтв, затверджене наказом Держнауки від 21.10.1999 №13.
• Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.
• Правила №116 — Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту від 28.07.1995 №116.
• НП(С)БО 8 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.1999 №242.
• НП(С)БО 19 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163.