Графік відпусток
Черговість надання відпусток працівникам визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом та доводяться до відома всіх працівників (ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону про відпустки).
Складаючи графіки, враховують інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Графік відпусток — це локальний нормативний акт роботодавця, який належить до організаційно-розпорядчої документації. Саме тому з часу затвердження цього документа як працівник, так і роботодавець мають дотримуватися його виконання.
Графік відпусток визначає черговість надання оплачуваних відпусток у календарному році з урахуванням інтересів виробничого і господарського процесів, а також особистих інтересів працівників і можливості для їх відпочинку. Він містить відомості про розподіл часу відпусток між працівниками всіх структурних підрозділів.
Графік відпусток розробляється щороку на наступний календарний рік. Це не лише обов’язковий організаційний документ, а й зручний інструмент планування.
Чинне законодавство не пропонує типової форми для затвердження графіка відпусток, тож роботодавець може розробити її самостійно, керуючись загальними правилами діловодства.
Представник трудового колективу
У ст. 245 КЗпП написано, яким чином працівники ще можуть брати участь в управлінні підприємством, крім профспілки, а саме через:
— загальні збори (конференції);
— ради трудових колективів;
— інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво.
Отже, трудовий колектив може обрати будь-який із вищезазначених органів для представлення своїх інтересів. Визначення найманими працівниками органу, уповноваженого на представництво, здійснюється на виробничому рівні та має бути зафіксоване в статуті (положенні) підприємства чи в колективному договорі уповноваженого найманими працівниками органу на представництво їхніх інтересів (п. 3.5 Положення №92).
Представник структурного підрозділу
Структурні підрозділи — виробничі структурні підрозділи (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), а також функціональні структурні підрозділи апарату управління (управління, відділи, бюро, служби тощо), функції, права та обов’язки яких визначаються положеннями про них, що затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами (п. 1.3 Положення №43).
З вищезазначеного зрозуміло, що на збори (конференції) приходять не працівники, а обраний ними представник.
Згідно з пп. 2.2.5 Положення №43, у разі коли скликання загальних зборів найманих працівників ускладнене через багатозмінність або територіальну роз’єднаність цехів, відділів та інших структурних підрозділів, можуть скликатися конференції найманих працівників.
Норми представництва
Норми представництва, як правило, встановлюються такі:
— на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників до 300 осіб — 1 представник від 5 найманих працівників;
— на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 300 до 1000 осіб — 1 представник від 10 найманих працівників;
— на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 1000 до 3000 осіб — 1 представник від 20 найманих працівників;
— на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 3000 до 6000 осіб — 1 представник від 30 найманих працівників;
— на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників від 6000 осіб — 1 представник від 40 найманих працівників.
За рішенням ініціаторів скликання конференції найманих працівників, в разі необхідності, можуть бути встановлені інші норми представництва на засадах пропорційного представництва найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.
Представники найманих працівників для участі в конференції (делегати конференції) обираються загальними зборами найманих працівників усіх структурних підрозділів підприємства, установи, організації шляхом відкритого або таємного голосування.
Вимоги найманих працівників підприємства чи його структурного підрозділу оформляють відповідним протоколом (додаток 1 до Положення №43) та надсилають власникові. Разом із протоколом надсилають рішення про визначення органу чи особи, які представлятимуть їхні інтереси (ст. 4 Закону про трудові спори, п. 4.6 Положення №92 та п. 2.1, пп. 2.2.13 Положення №43).
Крім того, щоб вимоги найманих працівників (окремої категорії найманих працівників) підприємства чи його структурного підрозділу вважалися чинними, має бути в наявності підписний лист (додаток 3 до Положення №43) з не менше ніж половиною підписів членів трудового колективу (окремої категорії найманих працівників) підприємства, його структурного підрозділу (ст. 4 Закону про трудові спори, пп. 2.3.5 Положення №43).
Після завершення збору підписів результати збору підписів узагальнюються уповноваженим представницьким органом (особою) найманих працівників (окремої категорії найманих працівників) або профспілки, про що складається протокол за додатком 4 Положення №43 (пп. 2.3.4 Положення №43).
Висновок
Таким чином, якщо кількість найманих працівників цеху дозволяє мати одного представника, тоді так, головний інженер компанії може бути єдиним представником на зборах з погодження графіка відпусток.
У будь-якому разі трудовому колективу структурного підрозділу слід або зібратися на збори, або шляхом збирання підписів прописати свої вимоги, які оформити протоколом. Якщо поряд з вимогами призначають і представника (делегата), це слід прописати у підписному листі (у разі збирання підписів) або окремим рішенням до протоколу зборів. У такому разі такий представник (делегат) може представляти інтереси — в межах протоколу (вимог) — трудового колективу структурного підрозділу на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства.
Після погодження графіка відпусток представником цеху, що свідчить про згоду зі змістом документа, його подають на затвердження керівникові підприємства.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про трудові спори — Закон України від 03.03.1998 р. №137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
- Положення №43 — Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 21.06.2019 р. №43.
- Положення №92 — Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 24.04.2001 р. №92.