Чинне трудове законодавство не містить заборони щодо звільнення працівників у вихідний або святковий день. Але є певні моменти. Під час звільнення працівника має бути дотримана:
— ст. 116 КЗпП щодо проведення остаточного розрахунку в день звільнення (і жодним чином не напередодні);
— ст. 47 КЗпП щодо видачі копії наказу про звільнення та внесення за бажанням працівника належного запису про звільнення до паперової трудової книжки.
Згідно з п. 2.27 Інструкції №581 днем звільнення вважається останній день роботи.
1 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 р. №58.
В описаній ситуації неділя не є робочим днем ані працівника, ані роботодавця, тож провести звільнення днем, який не є робочим днем працівника, не можна! Адже бухгалтер не зможе провести цього дня працівникові остаточні виплати. У такому разі доречно звільнити працівника у п’ятницю або понеділок, дотримуючись вищезазначених норм КЗпП. Жодних винятків щодо звільнення працівників під час дії воєнного стану немає.
Якби працівник працював за графіком і неділя була б для нього вихідним днем, проте робочим для підприємства, згідно з графіком роботи, тоді працівника можна було б звільнити, не порушуючи законодавства та дотримуючись при цьому ст. 116 КЗпП, де, зокрема, наголошено: якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
А звільняти у вихідний день варто лише тоді, коли підприємство зможе забезпечити дотримання цих гарантій саме у вихідний день (зокрема, коли працівники кадрової служби та бухгалтерії теж працюють за графіком і є можливість видати працівникові всі документи безпосередньо в день звільнення).
Тож, аби дотриматися всіх організаційно-правових гарантій, зокрема й щодо видачі в день звільнення трудової книжки (якщо вона зберігається на підприємстві) та копії наказу про звільнення, варто попросити працівника переписати заяву та зазначити дату звільнення 29.07.2022 р.
У разі відмови працівника переписувати заяву наказ на звільнення буде видано 29.07.2022 р., а звільнення проведено 31.07.2022 р. Іншу дати зазначити не можна, тому що тут підстава — заява, в якій зазначено дату, з якої працівник бажає звільнитися. Позаяк ініціатором звільнення був працівник, остаточний розрахунок можна провести п’ятницею 29.07.2022 р. і цього дня видати йому копію наказу та трудову книжку, якщо вона зберігалася на підприємстві.
Увага: таких ситуацій потрібно уникати, особливо якщо працівник звільняється за угодою сторін за п. 1 ст. 38 КЗпП. Адже це тягне за собою фінансову відповідальність підприємства за порушення інших норм трудового законодавства у розмірі 1 МЗП, за повторне порушення протягом року — 2 МЗП за кожне таке порушення (абз. 9 та 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Тож, якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, він має видати її працівникові, оформивши належним чином. Якщо працівник не з’явився у день розрахунку на підприємство, трудова книжка та копія наказу мають надсилатися на зазначену в заяві адресу, крім випадку, коли працівники перебувають за кордоном.
До речі, абзацом 4 п. 37 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270, у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, трудові книжки.
Тож працівник, який перебуває за кордоном, отримати копію наказу та трудову книжку не зможе, а надсилати трудову книжку поштою за кордон заборонено. Тому слід скласти акт (довільної форми) про неможливість видачі трудових книжок та копій наказів через відсутність працівників в Україні. Отримати трудові книжки працівники зможуть після повернення додому, особисто звернувшись до роботодавця або на зазначену в заяві поштову адресу.