Від 19.07.2022 р. тривають суперечки між прихильниками та противниками змін, унесених Законом №2352 до ч. 3 ст. 119 КЗпП.
У цій нормі йдеться про працівників підприємств, установ, організацій, фермерських господарств, сільськогосподарських виробничих кооперативів, ФОПів:
— призваних на строкову військову службу;
— призваних на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
— мобілізованих;
— призваних на військову службу осіб із числа резервістів;
— прийнятих на військову службу за контрактом.
Нагадаємо, що з 19.07.2022 р. за такими працівниками зберігаються лише місце робота і посада, а от середній заробіток вже не зберігається.
Проте деякі фахівці вважають, що ці зміни треба застосовувати лише для тих, хто був мобілізований після 19 липня. А щодо тих, хто на цю дату вже був призваний (мобілізовані, контрактники), ці зміни не діють.
Також були внесені зміни до ч. 2 статті 9 Закону про відпустки. Тут ідеться про те, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, не зараховується з 19.07.2022 р. час, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
Як бачимо, зміни відбулися досить істотні. І позиції аналітиків поділилися.
Звісно, почалися масові звернення до компетентних органів щодо вищезгаданих змін. І вже є низка роз’яснень.
Мінекономіки в листі від 26.07.2022 р. №4711-06/52362-09 (див. «ДК» №38/2022) зазначило: з огляду на те, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352 не визначено жодних особливостей застосування положень частини третьої статті 119 КЗпП, з дня набрання чинності Законом №2352 за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу як до дня набрання чинності Законом, так і після цього, передбачено обов’язок збереження лише місця роботи і посади.
Тож з моменту набрання чинності Законом, на думку Мінекономіки, не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були прийняті (призвані) на військову службу до 19.07.2022 р.
Держпраці в листі від 22.07.2022 р. №2464/4/4.1-ЗВ-22а (див. «ДК» №38/2022) послалася на коментар Мінекономіки щодо змін за Законом №2352 (див. «ДК» №32/2022) та рекомендувала надалі звертатися до Мінекономіки. Водночас згадала про статтю 58 Конституції України: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Думка КСУ
У рішенні від 12.07.2019 р. №5-р(І)/2019 КСУ висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Іншими словами, Держпраці також каже, що не зберігати середню зарплату слід за всіма, а не лише за тими, хто піде служити після 19.07.2022 р.
Свою думку про незбереження середнього заробітку мобілізованим працівникам Держпраці знову озвучила в листі від 28.07.2022 р. №2498/4/4.1-ЗВ-22а (див. «ДК» №38/2022), а також нагадала, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Тобто за бажанням роботодавця можна й надалі робити виплати. Відразу уточнимо, що підприємствам, які існують за рахунок бюджетних коштів, така рекомендація може не підійти (їм просто можуть не профінансувати такі додаткові витрати).
А от НАДС у листі від 25.07.2022 р. №2927/10.3-22 (див. «ДК» №38/2022) утрималася від будь-яких висновків, традиційно послалася на вищезгаданий коментар Мінекономіки до Закону №2352, а також нагадала про статтю 55 Конституції України. Нею передбачено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто працівникам натякнули, що треба звертатися до суду.
Заклади освіти і середня зарплата захисників
Періодично у соцмережах та на форумах для бухгалтерів виникали запитання щодо педагогів та статті 119 КЗпП.
Висновки Мінекономіки в листі від 16.08.2022 р. №4711-06/59141-07 (див. «ДК» №38/2022) здивують багатьох бухгалтерів, кадровиків та інших спеціалістів.
У частині другій ст. 57 Закону про освіту передбачено гарантії держави педагогічним та науково-педагогічним працівникам, які передбачають, що у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за такими працівниками зберігається попередній середній заробіток.
Сфера регулювання Закону про освіту
Закон про освіту регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Відповідних змін до Закону про освіту щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, не внесено.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону про освіту законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із:
— Закону про освіту;
— спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Із цього у коментованому листі зроблено висновки, що стаття 119 КЗпП не стосується працівників закладів освіти.
Загальний висновок у коментованому листі такий: відповідно до норм статті 57 Закону зберігається середній заробіток за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Як бачимо, Мінекономіки робить свої чіткі та безапеляційні висновки, щоправда, при цьому нагадуючи, що листи мають лише рекомендаційний характер.
Судової практики щодо цього, у т. ч. щодо педагогів, наразі немає. В особливо складній ситуації опиняться бюджетні заклади освіти, бо ж за бюджетними коштами пильнує Держаудитслужба. Тож, на думку автора, зберігати середній заробіток мобілізованим досить ризиковано, а надалі нас можуть неабияк здивувати рішення судів: когось потішити, а когось — навпаки. Передбачити, якою буде стала судова практика з цього питання, наразі досить важко.