Частиною 3 ст. 12 Закону №21361 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки2.
1 Закон України від 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
2 Закон України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
Тобто роботодавець має право, незалежно від місця розташування підприємства та місця перебування працівника (на території бойових дій чи поза нею) надавати працівникові відпустку без збереження заробітної плати на час воєнного стану (за його заявою та виключно за його бажанням) без обмеження строку. Нагадаємо, що наразі воєнний стан продовжено до 21 листопада 2022 року.
Тож відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові виключно за його бажанням та на підставі заяви на ім’я керівника підприємства (див. зразок 1).
Зразок 1
На підставі цієї заяви роботодавець видає відповідний наказ, в якому потрібно зазначити період надання відпустки без збереження зарплати: з такої-то до такої-то дати (див. зразок 2).
Зразок 2
Звертаємо увагу, що під час оформлення наказу роботодавець обов’язково повинен керуватися, крім ч. 3 ст. 12 Закону №2136, законами про продовження воєнного стану. Тобто заява у працівника може бути одна, а от наказ — ні, бо остаточний термін закінчення воєнного стану невідомий.