На сьогодні, незважаючи на те що багато українських громадян отримали тимчасовий захист в ЄС, вони й надалі працюють віддалено та, відповідно, отримують зарплату на свої українські банківські рахунки. А позаяк війна триває четвертий місяць, то цілком очевидно, таких біженців цікавить питання: чи оподатковуються такі доходи на території країни, де вони фактично перебувають, якщо мине пів року після прибуття?
В Україні правила оподаткування доходів, отриманих із джерела в нашій країні, для фізосіб (будь-яких) встановлює Податковий кодекс. І так само встановлює такі поняття, як «резидент» або «нерезидент» та «уникнення подвійного оподаткування». Саме вони будуть ключовими для мігрантів до кінця війни і надалі.
Які фізособи вважаються резидентами в Україні
Відповідно до пп. 14.1.213 ПКУ резидент — це фізособа, яка має місце проживання в Україні. Здавалося б, що може бути простішого? Але ми знаємо, що це не так просто. Адже в нашій країні, крім фактичного місця проживання, є ще реєстрація місця проживання. І більшість мігрантів в українських базах даних зареєстровано як такі, що мешкають в Україні!
Зрозуміло, що коли пів року з переїзду мине, знову ж таки більшість мігрантів отримає документи про тимчасове проживання в тій країні, до якої вони переїхали. Але такі мігранти отримають ці документи за спеціальною схемою як біженці. І досить часто вони щодня стоять перед вибором: повернутися вже додому чи ні. Тобто про те, щоб остаточно залишитися мешкати за кордоном, мріє не дуже велика частина наших вимушених мігрантів. Тож чи можна вважати біженця тим, хто має місце проживання за кордоном? Тим більше що біженці, як правило, отримують документи про тимчасовий дозвіл на проживання за кордоном — про постійне проживання наразі не йдеться.
Ситуація ускладнюється тим, що місце проживання — це не єдина ознака резидентства!
У разі якщо фізособа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має місце постійного проживання в Україні.
А якщо навіть мігрант не зареєстрований за місцем проживання в Україні (буває і таке), ще однією визначальною ознакою є, наприклад, основне місце отримання доходів. Фізособа вважається резидентом, якщо має тісніші особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Наприклад, якщо людина продовжує працювати на українське підприємство дистанційно з-за кордону, а в ЄС отримує лише значно меншу соціальну допомогу (або взагалі її не отримує), то зрозуміло, що найважливішою з погляду економічних інтересів для такої людини залишається Україна!
Проте буває і так, що людина працює і на українського, і вже на закордонного роботодавця. Тобто економічно важливими для неї є обидві країни. Але в Україні така людина полишила квартиру, членів родини (мігрантами, як правило, є жінки, в багатьох з яких чоловіки, брати, батьки залишилися в Україні). Тому зрозуміло, що Україна залишається для них місцем, з яким вони тісно пов’язані особистими зв’язками.
Якщо державу, в якій фізособа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізособа не має місця постійного проживання у жодній із держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше ніж 183 дні (включно з днем приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
На цьому правилі ми б хотіли наголосити!
Бо пів року з дати переїзду мине дуже швидко, і податківці, які тепер повернулися до документальних перевірок, почнуть запитувати, особливо підприємців-«єдинників», що в них із резидентським статусом.
Так от: пів року за кордоном для втрати статусу резидента України, звісно, важливі. Але тільки для того випадку, якщо ви не маєте реєстрації («прописки») в Україні і якщо ви не зможете аргументувати, що Україна була і залишається для вас центром життєвих інтересів.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізособи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Тобто буквально: якщо ви ФОП, зареєстрований в Україні, і зі своїх підприємницьких доходів продовжуєте подавати звітність та платити податки в Україні (нехай і з застосуванням правил уникнення подвійного оподаткування), — за ПКУ ви можете вважатися резидентом України.
Ну й не треба забувати про останнє правило.
Якщо наведених вище аргументів бракує і неможливо визначити резидентський статус, фізособа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Тож до зміни громадянства (та навіть і після цього) фізособи мають багато можливостей довести свій резидентський статус в Україні. Інша річ, що раніше це не було настільки актуально для такої кількості громадян.
Уникнення подвійного оподаткування
Позаяк ми говоримо про ситуацію з біженцями, які після 24.02.2022 р. перебувають у різних країнах, у т. ч. країнах ЄС, то якщо взяти до уваги типові договори (угоди) про уникнення подвійного оподаткування, вони також для визначення податкового резидентства керуються наведеними вище вимогами.
Розгляньмо цю проблему на прикладі біженця в Іспанії.
У податкових відносинах із цією країною досі працює Конвенція про уникнення подвійного оподаткування з Іспанією, укладена ще Радянським Союзом.
Податкове резидентство за Конвенцією з Іспанією
Податкове резидентство фізособи, яка має постійне місце проживання в обох Договірних Державах, визначається з врахуванням таких вимог, зокрема, як:
а) ця особа вважається особою з постійним місцем проживання в Договірній Державі, в якій вона має постійне житло (якщо постійне житло в обох державах, — то визначальним є центр життєвих інтересів особи);
b) якщо неможливо визначити Договірну Державу, в якій ця особа має центр життєвих інтересів, або якщо вона не має у своєму розпорядженні постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається особою з постійним місцем проживання в тій Договірній Державі, де вона зазвичай проживає;
с) якщо вона зазвичай проживає в обох Договірних Державах або якщо вона зазвичай не проживає в жодній з них, вона вважається особою з постійним місцем проживання в тій Договірній Державі, громадянином якої вона є.
Перші пів року фізособа мешкає на території Іспанії, але має місце реєстрації в Україні (навіть за умови часткового чи повного руйнування житла!).
Нехай навіть така фізособа отримує тимчасовий захист та певні права, а саме:
1) працювати як за трудовим договором, так і як фізособа-підприємець;
2) на отримання соціальної допомоги;
3) на медичне обслуговування;
4) на освіту дітей нарівні з громадянами Іспанії.
Через отримання таких доходів (а як не крути, це доходи, бо на таких біженців Іспанія витрачає державні кошти) є ймовірність того, що Іспанія може бути визнана країною життєвих інтересів українських біженців, а отже, країною резидентства. Причому не лише вітчизняними податківцями.
А вже коли така людина отримає документ про тимчасове проживання в Іспанії, проблема з визначенням резидентського статусу ще більше загостриться.
Зрозуміло, що це міжнародна проблема. І статус таких осіб потребує особливого підходу до вимог податкового резидентства, аби українські біженці залишалися податковими резидентами України.
Зокрема, міністерка соціальної політики Марина Лазебна звернула увагу на те, що для захисту трудових прав українців, переміщених до інших країн, необхідно обговорювати можливість для них залишатися податковими резидентами України або щоб принаймні за них сплачувалися в Україну соціальні внески, аби у мабутньому люди мали необхідний стаж для пенсійного забезпечення та інші соціальні гарантії.
Наголосимо: на сьогодні питання можливості визнання різними країнами одночасно податковими резидентами українських біженців залишається відкритим. І лише змінами у чинному законодавстві України його не вирішити. Тобто українські податківці можуть погодитися вважати всіх біженців українськими резидентами. Але чи погодяться з цим податківці в країні, куди ці біженці тимчасово переїхали? Чи не вимагатимуть вони сплати в такій країні податків з українських доходів?
Тому Мінсоцполітики ще у квітні 2022 року запропонувало вирішити цю колізію та напрацювало звернення з пропозицією спільного розроблення довгострокової транскордонної політики захисту прав українців, які перемістилися до інших країн. Проте чи буде прийнято відповідну міжнародну угоду і хто її підпише та ратифікує, — наразі невідомо.
Тим часом проблема вже існує, і її треба вирішувати. Починаючи з 184-го дня біженці на території Іспанії можуть бути визнані податковими резидентами Іспанії, тож без відповідного рішення ЄС тут не обійтись. І, по суті, все описане вище застосовуватиметься і до біженців в інших країнах з урахуванням міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування між країною прийняття та Україною.
Чи можна з податківцями домовитися?
Можна! Не варто забувати, що ПКУ надає можливість визначення податкового резидентства за процедурою взаємного узгодження.
Так, раніше Законом №466 ПКУ було доповнено новою ст. 108-1, якою запроваджено порядок процедури взаємного узгодження.
Процедура взаємного узгодження
Якщо особа вважає, що в результаті дії або рішення контролюючого органу України або відповідного органу влади іншої країни вона піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, що не відповідає положенням міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, вона може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених цим Кодексом, подати заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження в порядку, визначеному цією статтею.
Право на подання заяви про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, передбаченою цією статтею, мають особи (резиденти або нерезиденти), якщо таке право передбачене чинним міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування.
Заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження подається платником податків до компетентного органу України. <...>
Отже, біженці, які планують залишитись у країні прийняття строком понад шість місяців (особливо це стосується тих країн, де договір оренди житла для отримання соціальних пільг чи виплат має укладатися строком не менше ніж 6 місяців), варто вже розпочинати таку процедуру та визначатися зі своїм податковим статусом.
Але не можна не згадати й про те, що з метою забезпечення однозначності або усунення розбіжностей у тлумаченні та/або застосуванні положень міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування чи з метою проведення консультацій щодо уникнення подвійного оподаткування у випадках, не охоплених безпосередньо положеннями міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, процедура взаємного узгодження може бути ініційована контролюючим органом (пп. 108-1.1.5 ПКУ).
Тож ми не виключаємо, що запросити вас до себе для визначення вашого резидентського статусу можуть і самі податківці з власної ініціативи. Щоправда, приїхати на таке запрошення з-за кордону мало хто зможе. Але право на таку ініціативу податківці мають, тож ми чекаємо не лише на активізацію територіальних податкових органів з цього питання, а й на роз’яснення з боку ДПСУ.