Як відомо, з набранням чинності Законом про фінмоніторинг податкові органи отримали доволі широкий доступ та ефективні інструменти для моніторингу за рухом капіталу з України, коштів резидентів, розміщених на банківських рахунках або інвестованих у цінні папери чи в інші фінансові інструменти.
* Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Мінфіну від 16.04.2022 р. №118.
Якщо звернутися до ПКУ, то до функцій податкових органів (пп. 19-1.1.32, 19-1.1.37 ПКУ) належить, зокрема,
— організація взаємодії та обмін інформацією з державними органами інших держав згідно з міжнародними договорами України, здійснення міжнародного співробітництва у податковій сфері;
— здійснення контролю та надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах за запитами компетентних органів іноземних держав.
Для цього є процедура згідно з Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.
Зокрема, в ній ідеться про обмін інформацією, проведення одночасних податкових перевірок та участь у податкових перевірках за кордоном, а також надання допомоги в стягненні податків тощо. Тобто про взаємодію українських податківців та їхніх закордонних колег в адмініструванні сплати податків бізнесом та громадянами.
Причому на сьогодні така взаємодія застосовується і щодо операцій, пов’язаних із російським капіталом та арештом активів громадян та юросіб РФ. З огляду на розширені підстави для складення спецзапиту до компетентних органів іноземних країн вони заслуговують на особливу увагу.
Це важливо!
Відразу заспокоїмо українських суб’єктів ЗЕД: як і раніше, сам факт провадження зовнішньоекономічної діяльності підприємством-резидентом не є підставою для надсилання спеціального запиту.
Про кого запитуватимуть?
У запиті зазначатимуть дані як щодо юросіб (ЄДРПОУ, дата та місце реєстрації), так і фізосіб (тут ідеться про ФОПів — резидентів України, зареєстрованих як на території України, так і за її межами).
Запити можуть надсилатися і щодо юросіб та ФОПів — нерезидентів.
Додамо також, що у запиті може бути інформація і щодо осіб, які перебувають або можуть перебувати в країні, до якої готується спеціальний запит, та мають відношення до діяльності платника податку.
Період запитуваної інформації
Якщо раніше запити стосувалися періоду, за який проводилася перевірка діяльності платника податків, то наразі ситуація змінилася.
Запити подаватимуться і про періоди, за які проводилися заходи податкового контролю, і про податкові періоди, яких стосується запитувана інформація (якщо ці періоди відрізняються від періоду податкової перевірки).
Щоправда, при цьому податкові органи України, які складають запити, мають обов’язково зазначити причини виникнення такої різниці.
Розширено підстави для запитування інформації за кордон
Загалом, позаяк термін «спеціальний запит» означає запит про надання органу ДПСУ інформації щодо конкретних осіб чи операцій (у межах Конвенції про допомогу у податкових справах та міжнародних угод про подвійне оподаткування), то підстави для надсилання запиту мають цілком відповідати такій меті.
Отже, до фактів перерахування коштів за межі України для подальшої легалізації (відмивання) доходів, підтвердження показників митної декларації та контролю за трансфертним ціноутворенням (що було й у попередньому Порядку №1247) додаються такі:
1) аналіз податкової звітності госпсуб’єкта (його філії, представництва тощо), що свідчить про можливість заниження платником податків податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДФО в разі здійснення виплат на користь нерезидентів (неправомірне застосування звільнення від оподаткування або пониженої ставки податку за міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування);
2) під час перевірок та/або звірянь платників податків є потреба встановити наявність простроченої дебіторської заборгованості у нерезидента перед резидентом;
3) є підозра, що платежі, здійснені на користь резидента іншої держави, не були задекларовані;
4) платежі здійснено резидентові іншої держави, що має ознаки компанії, яка:
— діє лише як проміжна ланка в інтересах іншої особи — бенефіціарного власника доходу;
— не декларує доходів та не подає фінансової звітності;
— підлягає пільговому режиму оподаткування відповідно до внутрішніх пільгових режимів країни.
Це важливо!
У «ДК» №25/2022 ми говоримо про українських біженців, які перебувають за кордоном та отримали тимчасовий захист строком понад 183 днів. Перед ними може постати питання про невизначеність їх податкового резидентства. І ось у коментованому Порядку №118 передбачено надсилання таких спецзапитів і щодо (не)резидентів для з’ясування податкового резидентства та підтвердження такого статусу виходячи з місця постійного перебування (наявності постійного житла в країні перебування, місця перебування сім’ї платника податків тощо). Хоча для самих платників є окремий порядок за п. 108-1 ПКУ.
Якщо не відповіли на податковий запит — чи буде спецзапит?
Звісно, в цій ситуації багатьох платників податків цікавить інформація, чи надсилатиме податковий орган спецзапит, якщо платник податків не надасть інформації на податковий запит (за п. 73.3 та 78.1 ПКУ, зокрема), який стосується відносин з іноземними госпсуб’єктами чи в межах контролю за трансфертним ціноутворенням.
Тут доволі однозначна відповідь: насамперед ініціатор спецзапиту повинен спробувати отримати інформацію безпосередньо від платника податків у спосіб, передбачений законодавством України. Зазначення у спецзапиті способу одержання такої інформації та наслідків застосування цього способу є обов’язковим (пп. 6 п. 1 розділу ІІ Порядку №118).
Тож варто знати, що податкові органи перед зверненням до іноземної країни мають спочатку як скласти запит платникові податків, так і отримати відповідну інформацію від Державної митної служби України, Держприкордонслужби тощо. Але, на нашу думку, відсутність чи наявність відповіді на запит від платника податків на території України може й не визнаватися достатньою податковими органами.
Утім, відповідні спецзапити можуть надсилатися і закордонними податковими органами до ДПСУ.
Насамкінець зазначимо, що сама інформація про контрагентів (інших конкретних осіб) чи про операції може збиратись органами ДПСУ і без спецзапиту, зокрема для передачі іноземним країнам. Найбільше для таких випадків наших податківців цікавитимуть:
— використання платниками податків (у т. ч. контрагентами за ЗЕД-контрактами) повного або часткового звільнення від оподаткування за міжнародними угодами щодо подвійного оподаткування;
— схеми підприємницької діяльності, коли відповідні операції та розрахунки здійснюються через одну чи більше країн;
— структурний підрозділ в одній із країн (країни-запитувача чи України), який (можливо) використовується для зменшення податку внаслідок штучного переміщення прибутку між пов’язаними підприємствами.