Відповідно до ст. 34 КЗпП, простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою чи іншими обставинами.
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб (ст. 113 КЗпП).
У разі виникнення простою не з вини працівника доцільно оформити:
- акт простою, в якому зафіксувати обставини, внаслідок яких виник простій, дату виникнення простою тощо;
- наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів (працівників), на які поширюється простій, у разі якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою.
Як оформити акт простою
Акт простою складають у довільній формі, тому що законодавчо встановленої форми такого акта немає. В акті має бути обов’язково зазначено:
— причини, що зумовили призупинення роботи;
— пропозиції щодо подолання наслідків простою;
— шляхи виходу з простою;
— дату початку та закінчення простою.
Акт підписується начальником відповідного структурного підрозділу, керівником служби організації праці та заробітної плати, керівником служби охорони праці, керівником відділу кадрів, керівником юридичної служби, страховим експертом з питань охорони праці та іншими особами. Акт обов’язково затверджується керівником підприємства. На підставі акта видається наказ про простій.
Тобто простій може поширюватися не на всіх працівників підприємства.
Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Згідно з вимогами ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
При цьому доплата до рівня мінімальної зарплати під час простою не здійснюється.
Тобто якщо працівник виконав місячну норму праці, то йому мають нарахувати заробітну плату, не нижчу від розміру мінімальної заробітної плати. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Отже, якщо охоронець відпрацював норму, встановлену графіком змінності на підприємстві, то виходить, що простій на нього не поширювався. Тож йому потрібно нарахувати не лише оклад, а й доплату до розміру мінімальної заробітної плати, яка передбачена ст. 3-1 Закону про оплату праці.
Якби охоронець частину місяця був на простої і йому було нараховано 2/3, а іншу відпрацював і йому було нараховано зарплату за фактично відпрацьований час (за період до простою), тоді роботодавцю потрібно було би провести доплату до розміру мінімальної заробітної плати лише пропорційно до відпрацьованої норми праці.
Доплата до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється тільки в разі перебування працівника (не з його вини) цілий місяць на простої, бо під час простою законодавством не передбачено проведення будь-яких доплат.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».