Ми вже розглядали спірні питання порушення умов договору лізингу з боку лізингоотримувача (див. «ДК» №33-34/2020). Зокрема, якщо з ініціативи лізингоотримувача договір лізингу визнано недійсним з моменту його укладення. А як бути, якщо договір дійсний, але лізингоотримувач порушує строки сплати? Розгляньмо, як вирішив таку справу Верховний Суд1.
Як відомо всім, хто користувався таким інструментом придбання автомобілів, як лізинг, у разі несплати хоча б одного платежу є велика ймовірність, що лізингодавець звернеться до нотаріуса та за його виконавчим написом автомобіль буде вилучено державним або приватним виконавцем. I далі навіть у разі сплати платежів та погашення заборгованості за договором лізингу лізингоотримувачу не уникнути звернення до суду. Iнакше повернути собі автомобіль у користування та поновити відносини лізингу з лізингодавцем, як правило, не вдається.
1 Постанова Великої палати ВС від 15.06.2021 р. у справі №904/5726/19.
У коментованій справі хитрим був лізингодавець. Адже він склав договір так, щоби максимально убезпечити свої інтереси (і навіть залишитися у виграші).
Умови договору лізингу — на користь лізингодавця
У коментованій справі сторони прописали та погодили такі умови користування об'єктом лізингу:
1) лізингоодержувач на власний розсуд обрав дилера-продавця, в якого ТОВ-лізингодавець придбало об'єкт лізингу та передало його лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу;
2) після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу в ТОВ-лізингодавця за купівельною ціною, що буде визначена ТОВ з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.
За умови повної сплати лізингоодержувачем усіх платежів за контрактом купівельна ціна об'єкта лізингу вважатиметься належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначено окремо;
3) лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом;
4) у разі розірвання договору з ініціативи ТОВ-лізингодавця лізинговий платіж вважатиметься платою за користування об'єктом лізингу;
5) якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, а прострочення лізингового платежу триває понад 30 днів (відповідно до ст. 7 Закону «Про фінансовий лізинг»), ТОВ має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, у тому числі в примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса;
Зверніть увагу!
До правовідносин у справі, що розглядається, застосовуються положення Закону від 16.12.1997 р. №723/97-ВР. У чинному Законі України від 02.2021 р. №1201-IX аналогічне положення містить стаття 17.
6) у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний кошт у відповідному робочому і технічному стані. У цей самий строк лізингоодержувач сплачує ТОВ будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка. Сторони погодили, що зазначена різниця є упущеною вигодою ТОВ і має бути відшкодована лізингоодержувачем, у т. ч. й після закінчення строку лізингу/розірвання контракту;
7) лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу в усіх випадках дострокового закінчення строку договору лізингу, розірвання контракту, у т. ч. в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.
Порушення строків оплати: які наслідки для лізингоотримувача?
У коментованій справі фізособа-лізингоодержувач не сплатила лізингових платежів за графіком з листопада 2015 року до січня 2016 року.
18.01.2016 р. ТОВ надіслало на її адресу вже третю вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу, що становила 98567,40 грн, у тому числі 96462,75 грн несплачених лізингових платежів та 2104,65 грн штрафних санкцій, а також повідомило, що відмовляється від договору.
Позаяк вимога не була виконана, 10 березня 2016 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про повернення об'єкта фінансового лізингу — транспортного засобу. 25.03.2016 р. державний виконавець уже виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису, проте автомобіль і примусово не вдалося повернути. Унаслідок цього транспортний засіб оголошено в розшук.
Крім того, у зв'язку з невиконанням фізособою-лізингоодержувачем умов договору та неповерненням об'єкта лізингу ТОВ звернулося до суду про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг.
Сума заборгованості, заявлена до стягнення суду, становила 2426526,05 грн (включаючи прострочені лізингові платежі, платежі за користування автомобілем після розірвання договору та штрафні санкції разом з інфляційними втратами і 3% річних).
Перша інстанція засумнівалася та відмовила у стягненні цієї суми, бо ТОВ-лізингодавець не надало до суду належних та допустимих доказів щодо права власності на об'єкт лізингу в період з часу розірвання договору 04.02.2016 р. до часу розгляду справи, будь-яких відомостей щодо реєстрації права власності, зокрема копії договору купівлі-продажу автомобіля, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості встановити власника об'єкта лізингу та в чиєму користуванні він перебував після розірвання договору.
Це важливо!
У справі №357/15432/15-ц ВС зробив висновок: «Наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто у разі розірвання договору лізингу не внесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкта лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача у зв'язку з припиненням зустрічного зобов'язання лізингодавця по переданню у майбутньому об'єкта лізингу у власність»*.
Водночас в інших подібних справах** ВС, виходячи з аналогічних положень договору, погодився з висновками про те, що у разі розірвання договору з ініціативи ТОВ лізинговий платіж вважатиметься платою за користування об'єктом лізингу. Отже, сторони договору лізингу погодили його умови щодо розміру плати за користування об'єктом лізингу після розірвання договору, а відповідний обов'язок зі сплати випливає із загальних умов, які визначають право особи, якій не повернуто річ після розірвання договору, вимагати від особи, яка безпідставно користується цією річчю, відшкодування плати за весь час користування цією річчю, що є способом захисту майнових прав власника.
* Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.04.2019 р. у справі №357/15432/15-ц.
** Постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі №904/6270/16, від 13.05.2019 р. у справі №924/569/18, від 17.05.2019 р. у справі №924/570/18.
Але апеляційна інстанція та ВС віддали перевагу умовам договору та стали на бік ТОВ-лізингодавця.
Автомобіль чи його вартість, якщо у договорі обидва варіанти?
На що має право ТОВ-лізингодавець у разі розірвання договору — на несплачені платежі за користування лізингоодержувачем до дати розірвання, на платежі за користування ТЗ після розірвання та до моменту повернення ТЗ лізингодавцю та/або на повернення лише самого авто лізингодавцю?
ВС виходив із таких міркувань.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині купівельної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. У зв'язку з чим ТОВ-лізингодавець скористалося своїм правом на відмову від договору та просило фізособу-лізингоодержувача погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу.
Загалом ВС наголошує, що лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) одночасно, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
З огляду на структуру та зміст лізингових платежів ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати. Позаяк містять у собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилося зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Водночас у нашому договорі сторони врегулювали свої відносини так, що у разі розірвання договору з ініціативи ТОВ лізинговий платіж вважатиметься платою за користування об'єктом лізингу — це у разі користування ТЗ після розірвання договору лізингу.
За умовами договору лізингу до структури лізингових платежів входили відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісії; про наявність у складі структури лізингових платежів такої складової, як плата за фактичне користування предметом лізингу, не йдеться в досліджених судом документах.
Тож суд задовольнив вимоги про стягнення заборгованості за договором у частині стягнення з фізособи-лізингоодержувача заборгованості за платою за користування об'єктом лізингу до припинення дії договору з урахуванням штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
А позаяк фізособа не повернула автомобіль уже після розірвання договору й отримання повідомлення про це від ТОВ-лізингодавця, лізингові платежі сплатила тільки частково, то ВС вважає, що поряд із цим підлягає стягненню й різниця між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими. А ця сума у справі, яку ми розглядаємо, становила 1816533,46 грн.
А що сталося з автомобілем?
У такому разі автомобіль залишається власністю фізособи-лізингоодержувача. Адже, як сказав ВС, або повернення предмета лізингу, або отримання відшкодування його вартості. Тож суд задовольнив відшкодування вартості разом із заборгованістю за лізинговими платежами до розірвання договору лізингу (штрафом, пенею, інфляційними та 3% річних). Тому для такого випадку ТЗ як предмет лізингу поверненню лізингодавцю не підлягає.
ВС резюмував: сторони погодили, що у разі розірвання договору з ініціативи ТОВ-лізингодавця лізинговий платіж вважатиметься платою за користування об'єктом лізингу, а цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов'язковість виконання, зміст якого в силу ст. 628 ЦКУ становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»