Які тепер наслідки для тих, хто опинився в ситуації з вимогою боргів від колекторів? Як тепер працювати з колекторами тим, хто планує звернутися до мікрокредитних установ? Чи можуть фінансові установи бути одночасно і надавачами фінансових послуг (позики, кредити), і колекторами? Спробуємо відповісти на ці запитання у третій статті з циклу про колекторів.
У статті «Як споживачу убезпечитися від колекторів» у «ДК» №38/2021 ми наголосили, що колекторською компанією може бути юридична особа, яка:
— є небанківською фінансовою установою, яка має ліцензію на надання фінансових послуг (ідеться про право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту), або не має такої ліцензії;
— включена до Реєстру колекторських компаній.
Отже, лише наявність юрособи (з ліцензією на надання фінпослуг чи без такої) у Реєстрі колекторських компаній НБУ дає право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості, тобто колекторську діяльність.
I ще один момент, вартий уваги, — річ у тім, що небанківська фінустанова, яка надає кошти у позику чи у кредит, може стягувати як борги за договорами позики (кредиту), де позичальниками є самі такі фінустанови (так звані власні борги), так і борги за «чужими» кредитами.
Мікрокредитна фінустанова та колектор — два в одному!
Небанківська фінансова установа, що має право надавати фінансові послуги, не включена до Реєстру колекторських компаній, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості лише у власних інтересах (ч. 2 ст. 22 Закону про споживче кредитування).
Отже, для небанківських фінустанов є два правила.
Правило №1. Фінустанови можуть надавати кош-ти фізособам у позику та стягувати прострочені борги за такими «власними» договорами позики/кредиту. Для стягнення такої простроченої заборгованості фінустанова не має бути колектором. Тобто, якщо фінустанова стягує лише «власні» борги, вона не включається до Реєстру колекторських компаній, а така діяльність не є колекторською. Але навіть прострочені борги за «власними» договорами вона може передати колекторам — юрособам, які включені до Реєстру колекторських компаній.
Правило №2. Фінустанови, які надають кошти фізобам у позику, можуть стягувати прострочену заборгованість за «чужими» договорами позики/кредиту, де вони вже виступають колекторами. I ось у такому разі фінустанові доведеться сформувати пакет документів, передбачений ст. 22 Закону про споживче кредитування та Положенням №75, подати його до НБУ й очікувати рішення про включення до Реєстру. Лише після дати включення до Реєстру така фінустанова має право на укладення договорів з іншими фінустановами про стягнення прострочених боргів за договорами позики/кредиту (ч. 5 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону про споживче кредитування).
Цікаво й те, що, справді, фінустанова може бути одночасно й колекторською компанією (за умови включення її до Реєстру НБУ). Проте не передбачено, що вона мусить повідомляти своїх позичальників про те, що сама є колектором. Для отримання такої інформації позичальник може самостійно звернутися до Реєстру та отримати всю необхідну інформацію.
Зверніть увагу!
Споживачі (отримувачі позик, кредитів) мають право знати, з якими колекторськими компаніями співпрацює фінустанова, що надає позику, кредит.
Повідомлення мікрокредитної установи про зв'язок із колекторами
Кредитодавець (мікрокредитна установа) зобов'язаний розмістити для споживачів інформацію про колекторські компанії, що діють у його інтересах при врегулюванні простроченої заборгованості.
Це важливо!
Кожна мікрокредитна установа зобов'язана розмістити Перелік колекторів, з якими вона співпрацює з питань стягнення боргу, на власному вебсайті (вебсайтах), у програмному застосунку (мобільному додатку), що використовуються для надання нею послуг (онлайн-кредити), а також у місцях надання позики/кредиту (ч. 5 ст. 23 Закону про споживче кредитування).
Отже, тим, хто користується мобільними застосунками чи вебсайтами для отримання мікропозики в режимі онлайн, варто звернути увагу на інформацію про колекторів.
Не менш важливою інформацією має бути й та, що стосується вимоги взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) у порядку, строки та за формою, що визначені Національним банком України. Адже досі ті, хто прострочив бодай 100 грн за договором позики, потрапляли в неприємні ситуації. Те, що відбувалося надалі, декому здавалося схожим на якийсь страхітливий сон — дзвінки з погрозами, порноколажі у соцмережах, цілодобові есемески родичам та знайомим, сусідам тощо. I це відбувалося незалежно від того, чи надавалася ця інформація під час укладення договору. З'ясування джерел усіх тих номерів телефонів стало приводом для відкриття численних кримінальних прова-джень.
Необхідність урегулювати поведінку саме колекторів і спричинила одну з основних змін, які були внесені до Закону про споживче кредитування.
Щоправда, в якому вигляді така інформація має бути розміщена для сприйняття її споживачами, закон не наголошує. Ми вирішили пройтися кількома сайтами мікропозик та дослідити інформацію щодо колекторів, з яким працюють, а також вимоги щодо етичної поведінки.
А побаченим вирішили поділитися з читачами. Адже сказати, що ми з легкістю впоралися з поставленим завданням, — неможливо!
На деяких сайтах ми взагалі не змогли знайти такої інформації, що ставить під сумнів її наявність та оприлюднення для споживачів.
Зокрема, відразу зауважимо, що переважно інформація про колекторів та вимоги щодо етичної поведінки розміщені у розділі «Про нас», на деяких сайтах — це в розділі «Юридична інформація».
Дехто розміщує активні посилання внизу вебсторінки, де є вся інформація про мікрокредитну установу, її контакти, реквізити, адресу тощо.
Тож, у разі якщо ви не змогли знайти і прочитати цю інформацію, запитуйте про неї операторів фінустанови. Як правило, для зв'язку з ними призначена активна кнопка call-back на вебсайті або кнопка онлайн-чату з оператором. Якщо вас ігнорують або такої інформації немає, ви маєте право поскаржитися до НБУ щодо невиконання вимог закону (ст. 23, 25, 26 Закону про споживче кредитування).
Загалом, на нашу думку, чим простіше буде знайти таку інформацію на сайті, тим більше довіри викликатиме сама мікрокредитна установа.
Переважно на сайтах мікропозик ми бачили спеціальний розділ «Взаємодія зі споживачами» або просто «Споживачам». У ньому зазвичай є така інформація з активними посиланнями, зокрема:
1) про залучення колекторської компанії, фізичної або юридичної особи до врегулювання простроченої заборгованості (тут розміщено інформацію про перелік колекторських компаній або одну таку компанію, яка(-і) може(-уть) співпрацювати з вами у разі прострочення виплат за позикою);
2) порядок взаємодії фінустанови зі споживачами та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості перед товариством (вимоги щодо етичної поведінки);
3) порядок і спосіб погашення простроченої заборгованості перед фінустановою;
4) порядок повідомлення про уповноваженого представника, який представлятиме інтереси споживача при врегулюванні простроченої заборгованості.
Уповноважений представник
Тут спинимося докладніше. Як відомо, при отриманні мікропозики онлайн була обов'язкова вимога назвати номер телефону знайомих чи родичів, яким телефонували цілодобово щодо вашого боргу. На сьогодні закон вимагає, щоби позичальник самостійно визначив особу (родича, знайомого тощо), яка надає згоду на обробку її персональних даних та погоджується на взаємодію з колекторами у разі прострочення позичальником строків повернення позики/кредиту. Форми відповідних заяв можна побачити на сайтах мікрокредитних установ.
Єдине, чого ми не знайшли, — інформації про право позичальника відмовитися від передачі інформації про прострочену заборгованість колекторській компанії. Відповідне положення мало би бути у кредитному договорі.
Чи можна відмовитися від колекторів у договорі позики?
Якщо звернутися до такого договору, то у ньому, як правило, передбачено: підписуючи кредитний договір, споживач (позичальник-фізособа) погоджується на те, що у разі прострочення повернення кредиту (позики) кредитодавець має право передавати інформацію про прострочену заборгованість третім особам, зокрема про розмір простроченої заборгованості, розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов'язання за договором або відповідно до закону.
Позичальник також не заперечує проти права кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону про споживче кредитування у договорі про споживчий кредит може бути зазначено інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора.
Отже, залучити до стягнення простроченої заборгованості за кредитом колекторську компанію — це право кредитодавця, а не обов'язок. I ці умови прописують за домовленіс-тю.
Але чи працюватиме це та як саме, покаже час. Наразі малоймовірно, що фінустанови в умовах кредитних договорів добровільно відмовлятимуться від права залучати колекторів.
Що забороняється колекторам?
Колекторам категорично забороняється, зокрема:
— вчиняти дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність споживача, його близьких осіб, інших осіб, ставлять під загрозу життя, здоров'я, ділову репутацію зазначених осіб, а також використовувати погрози, шантаж тощо;
— вводити споживача, його близьких осіб в оману щодо розміру простроченої заборгованості, а також наслідків, що настануть у разі невиконання умов договору про споживчий кредит, передачі питання про погашення простроченої заборгованості на розгляд суду, можливості застосування до боржника заходів адміністративного і кримінального переслідуван-ня;
— з власної ініціативи взаємодіяти зі споживачем, його близькими особами у період з 20 до 9 години, а також у вихідні, святкові і неробочі дні;
— приховувати інформацію про номер контактного телефону, з якого здійснюється дзвінок або надсилається повідомлення споживачу, його близьким особам, про поштову адресу або адресу електронної пошти, з якої надсилається повідомлення, про відправника поштового або електронного повідомлення;
— використовувати функцію (сервіс) автоматичного додзвону до споживача, його близьких осіб протягом більше ніж 30 хвилин на добу;
— використовувати на конвертах або повідомленнях, що надсилаються споживачу, його близьким особам, зображення, що можуть бути сприйняті як такі, що містять погрозу, розміщувати на конвертах написи «виконавчий документ», «рішення про стягнення», «повідомлення про виселення» тощо, а також найменування органів державної влади, у тому числі осіб, які здійснюють повноваження у сфері примусового виконання рішень;
— будь-яким чином повідомляти третіх осіб (крім осіб, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію) про заборгованість споживача;
— вимагати від споживача, його близьких осіб взяти на себе зобов'язання щодо простроченої заборгованості, якщо інше не передбачено договором про споживчий кредит або законом;
— будь-яким чином взаємодіяти щодо укладеного споживачем договору про споживчий кредит з особами (крім споживача, його представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя), які не надали згоди на таку взаємодію.
Як бути з договорами мікропозики, укладеними до 14.07.2021 р.?
Це питання цікавить найбільше. I законодавець передбачив спеціальні норми щодо договорів позики/кредиту на перехідний період (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1349), а саме:
1) положення Закону щодо умов договору про споживчий кредит поширюються на договори, що будуть укладені після дня введення в дію цього Закону.
2) умови договорів, укладених до 14.07.2021 р., не підлягають перегляду.
3) договори, дія яких продовжується сторонами після 14.07.2021 р., мають бути приведені у відповідність до вимог Закону №1349.
Водночас прострочена заборгованість за всіма договорами (незалежно від того, укладені вони до 14.07.2021 р. чи після) має стягуватися виключно колекторами, які включені до Реєстру станом на 14.10.2021 р., та з дотримання вимог щодо етичної поведінки.
Усі інші юрособи втратили таке право з 14.10.2021 р.
А це означає, що мікрокредитна установа, яка має договір із колекторами і вони до 14.10.2021 р. не потрапили до Реєстру НБУ, зобов'язана розірвати договір після 14.10.2021 р. (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1349).
Як діяти третім особам (родичам, знайомим, які потрапили під колекторське беззаконня), які не бажають спілкуватися з колекторами щодо прострочених боргів родичів чи знайомих, ми описали у попередній статті «Як споживачу убезпечитися від колекторів» у «ДК» №38/2021.
Проте в будь-якому разі, коли після 14.10.2021 р. боржнику або його родичам/знайомим телефонує колекторська компанія, то варто ознайомитися з Реєстром колекторських компаній та/або відмовитися від спілкування, якщо ви не надавали згоди на спілкуван-ня.
Тож наразі фактично спілкування колекторів щодо стягнення простроченої заборгованості можливе лише зі самим боржником і лише за умови, що такі колектори є в Реєстрі.
Нормативна база
- Закон №1349 — Закон України від 19.03.2021 р. №1349-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості».
- Закон про споживче кредитування — Закон України від 15.11.2016 р. №1734-VIII «Про споживче кредитування».
- Положення №75 — Положення про реєстрацію колекторських компаній, затверджене постановою Правління Національного банку України від 09.07.2021 р. №75.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»