Підприємство і його власники тісно пов'язані між собою, проте є різними особами. Через цю суперечність ВС вкотре змінює свою позицію1 щодо права власника оскаржувати в судах результати податкових перевірок. Ситуація ускладнюється ще й тим, що не кожен власник є бенефіціаром.
Права бенефіціарів (з-поміж власників корпоративних прав юросіб, утворених резидентами України чи інших держав) мають бути захищені та гарантовані державою. Зокрема, якщо кожен бенефіціарний власник (засновник/учасник ЮО, який володіє не менш ніж 25% статутного капіталу) має право на частку у майні ЮО, пропорційну до його частки у статутному капіталі, то він має мати право захищати своє майно. Захист має бути і від наслідків податкових перевірок (у вигляді податкових повідомлень-рішень).
1 Постанова ВС від 23.11.2020 р. у справі №826/3508/17.
Бенефіціар має право на оскарження ППР у судах
Частиною 1 ст. 5 КАСУ встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, зазвичай стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Жодна особа не може бути позбавлена свого майна, крім як в інтересах держави та на умовах, передбачених законодавством і загальними принципами міжнародного права.
Проте вищевикладені положення жодним чином не повинні порушувати право держави виконати такі закони, які вона вважатиме за необхідне з метою контролю використання майна відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків чи інших внесків або штрафів.
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту в національному органі, незважаючи на те що порушення скоєно особами, які діють як офіційні.
I у справі №810/4438/16 громадянин США є власником 100% статутного капіталу ТзОВ «С», тобто є кінцевим бенефіціарним власником цього Товариства, що підтверджується відомостями з ЄДР. Як учасник Товариства він має право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частку (дивіденди).
Предметом спору в цій справі є оскарження 121 податкового повідомлення-рішення, якими Товариству донараховано грошові зобов'язання на суму понад 1,6 млрд грн та штрафні (фінансові) санкції на суму понад 340 млн грн. Суд визнав право кінцевого бенефіціара на оскарження таких податкових повідомлень-рішень до суду (у т. ч. подання апеляційних та касаційних скарг), адже наявність грошових зобов'язань Товариства у такій сумі істотно впливає на обсяг корпоративних прав та обов'язків громадянина США як єдиного власника Товариства, зокрема на його право щодо участі в розподілі прибутку Товариства та одержанні його частки, тобто право на майно, яке закріплено у ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції.
Тож чи може бенефіціар звертатися до суду з оскарженням ППР, виданих стосовно належних йому підприємств? Так, може, і постанова ВС від 19.02.2019 р. у справі №810/4438/16 доводить це.
Проте в коментованій справі ця ситуація розглядалася під іншим кутом.
Право на доступ до суду в практиці ЄСПЛ
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Висновок ЄСПЛ у справі Delcourt v. Belgium
Для міноритаріїв дещо інші правила
У справі №826/3508/17 ВАТ за результатами документальної перевірки оскаржило до суду прийняті органом ДПС податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції відмовив у позові1. До апеляційної інстанції ВАТ звертатися не стало, натомість апеляційну скаргу подав акціонер товариства — Компанія «Г.I.ЛТД», який володіє 9,9895% акцій. Проте акціонеру було відмовлено — як апеляційною інстанцією2, так і Верховним Судом. Чому?
1 Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2019 р. у справі №826/3508/17.
2 Ухвала Шостого апеляційного адмінсуду від 15.10.2019 р. у справі №826/3508/17.
Суди прямо вказують на те, що у разі прийняття рішення звертатися до суду саме міноритарієм (який має менше ніж 25% частки у підприємстві), робити це потрібно починаючи з подання позову до суду першої інстанції. Iнакше, як показує судове рішення, власник не зможе надалі звернутися з апеляційною чи касаційною скаргою — такий власник має бути або безпосередньо позивачем (звертатися від свого імені), або бути залученим до розгляду справи (зокрема, як третя особа), або звертатися до суду з окремим позовом та вже від власного імені (поряд чи після такого звернення безпосередньо самим платником податків).
Чи може бенефіціар звернутися зі скаргою до ДПСУ?
За приписами п. 1 розділу V Порядку подання скарги, скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу чи поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення. Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству чи виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися зі скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 6.2 ПКУ).
Отже, звернення до ДПСУ зі скаргами в адміністративному порядку безпосередньо бенефіціарним власником чи акціонером (учасником) ЮО ПКУ не передбачено, якщо останні не мають таких прав як представники.
Висновки
Наведені вище судові рішення вказують на таке:
1) бенефіціар не може оскаржувати ППР в адміністративному порядку (до ДПСУ), крім випадку, коли він є офіційним представником юрособи-платника податків, на якого складено ППР. Проте участь його в такому адміністративному оскарженні забезпечує бенефіціару чи міноритарному власнику (акціонеру) право на участь у наступному (можливому) оскарженні такого ППР у суді;
2) бенефіціару не заборонено звернутися до суду з позовами, у т. ч. з оскарженням ППР. Але у випадках, коли такий власник частки ЮО володіє менш ніж 25% статутного капіталу, такий міноритарний власник (акціонер) має бути залучений до судової справи вже у першій інстанції;
3) подавати апеляційні та/або касаційні скарги бенефіціар може. А міноритарний власник (акціонер) — лише якщо він брав участь у розгляді справи у першій інстанції або суд вирішував про права й обов'язки такого бенефіціара за його відсутності.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»