• Посилання скопійовано

Як захистити комерційну таємницю

ВС вважає1, що те, що входить до складу відомостей, які становлять комерційну таємницю, а також порядок їх захисту визначає їх власник. Щоправда, при цьому доведеться виконувати вимоги чинного законодавства.

Предметом позову у коментованій судовій справі було рішення тимчасової адміністративної колегії про визнання, що одне підприємство (назвемо його ТОВ «Е») порушило і навіть неправомірно використало комерційну таємницю іншого підприємства (назвемо його ТОВ «ТВК»). А це підпадає під ст. 19 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції». Як наслідок, ТОВ «Е» було зобов'язане сплатити штраф у розмірі 360000 грн і у двомісячний строк припинити використання відомостей, що становлять комерційну таємницю ТОВ «ТВК».

1 Постанова ВС від 23.11.2020 р. у справі №910/1759/19.

Звідки взагалі одне підприємство (точніше, його власники або керівництво) дізналося про якусь таємницю іншого? Шляхів чимало, але найпростіший із них — це міграція персоналу.

Саме тому з прийняттям Закону про ТОВ/ТДВ на законодавчому рівні для ТОВ та ТДВ було визначено, що член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства — без згоди загальних зборів учасників:

1) здійснювати госпдіяльність як ФОП у сфері діяльності товариства;

2) бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;

3) бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого СГ, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

I поява таких обмежень хоч і не сподобалася багатьом керівникам, проте з боку власників схвалена: навряд чи хтось захоче не лише виростити собі конкурента, а й плекати його бізнес (звісно, якщо сам не є одним із бенефіціарів).

Але це доволі м'які вимоги порівняно з обмеженнями, що їх установлює антиконкурентне законодавство.

Якими документами фіксувати комерційну таємницю?

Схожі питання й раніше доволі часто ставилися керівниками та бенефіціарами українських юросіб і ФОПами, що у підсумку призводило до укладення договорів про захист конфіденційної інформації. У таких договорах чітко визначають предмет, а саме перелік інформації, яка є конфіденційною та не підлягає розголошенню.

Коли ж ми говоримо про керівників, то варто згадати, що з такими особливими працівниками (незалежно від того, хто виконує роль керівника — один із засновників чи наймана особа) укладаються трудові контракти. А умови таких контрактів можуть містити й вимоги щодо дотримання захисту та збереження конфіденційної інформації зі штрафними санкціями та іншими жорсткими покараннями.

Наприклад, у коментованій справі працівники (перебуваючи на посадах фінансового директора та головного інженера ТОВ «ТВК») підписали документ під назвою «Зобов'язання про збереження комерційної таємниці та конфіденційної інформації ТОВ «ТВК». Крім того, підписуючи Зобов'язання, вони прямо зобов'язувалися на період трудових відносин та протягом 3 років після їх закінчення не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю ТОВ «ТВК» без письмової згоди директора ТОВ «ТВК» або уповноваженої ним особи.

Зобов'язання посадових осіб у коментованій справі

Посадові особи зобов'язалися на період трудових відносин із ТОВ «ТВК» та протягом 3-х років після їх закінчення, крім іншого:

— не розголошувати відомості, що є комерційною таємницею Підприємства (ТОВ «ТВК») та стануть їм відомі під час виконання трудових обов'язків чи будь-яким іншим чином;

— не передавати третім особам відомості, що є комерційною таємницею Підприємства, без письмової згоди директора Підприємства або уповноваженої ним особи;

— не використовувати інформацію, що є комерційною таємницею Підприємства, для заняття будь-якою діяльністю, що може завдати шкоди Підприємству як конкурентна діяльність;

— у разі звільнення передати протягом 3-х днів усі носії комерційної таємниці та конфіденційної інформації, які перебували у їх розпорядженні у зв'язку з виконанням посадових обов'язків або з інших причин.

Пункти 1, 2, 5 та 6 Зобов'язань

При цьому ТОВ «ТВК» визначило перелік відомостей, що становлять його комерційну таємницю, у пам'ятках для працівників ТОВ «ТВК», які є додатками до Зобов'язань та які також підписувалися зазначеними працівниками, що з огляду на свої посадові обов'язки мають доступ до таких відомостей.

Пам'яткою, зокрема, віднесено до комерційної інформації такі відомості, як:

— собівартість продукції;

— розмір торговельної націнки; відомості про постачальників, продавців та покупців продукції;

— відомості про способи придбання і реалізації продукції; відомості про рівень доходів ТОВ «ТВК»;

— зміст та характер договорів і контрактів, однією зі сторін яких є ТОВ «ТВК»;

— інші відомості, пов'язані з виробничою, економічною, фінансовою, управлінською та іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може призвести до матеріальних збитків та шкоди діловій репутації ТОВ «ТВК».

Попри підписані Зобов'язання з Пам'яткою, такі особи звільнилися з ТОВ «ТВК» та через 20 днів після звільнення створили ТОВ «Е», яке за видами діяльності займалося фактично тим самим — продажем аналогічної продукції. У підсумку трохи більше ніж за рік новостворене ТОВ «Е» здійснило постачання продукції з часткою 67,9% (загальний обсяг реалізованої продукції), тимчасом як частка ринку електротехнічної продукції ТОВ «ТВК» становила не більше ніж 28,3%.

Пам'ятайте!

1. Перелік та порядок доступу до конфіденційної інформації може визначатися трудовим договором (контрактом) або окремим документом.

2. Конфіденційність інформації обмежується посадовими обов'язками працівника, встановленими посадовою інструкцією.

3. Конфіденційність інформації стосується всіх працівників, які працюють із переліком документів (конфіденційної інформації), визначеним власником/керівником.

Яку інформацію ВС вважає конфіденційною?

Згідно зі ст. 200 ЦКУ, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до приписів ст. 20 Закону «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Вимогами ст. 21 Закону «Про інформацію» та ст. 7 Закону «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що конфіденційною є інформація про фізособу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку.

Поняття комерційної таємниці міститься у ст. 505 ЦКУ. Це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона загалом чи у певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних до наявних обставин заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Тобто визначення «комерційна таємниця» включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб.

Також з огляду на статті 36, 162 ГКУ комерційною таємницею є відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначає суб'єкт господарювання відповідно до закону.

ВС наголошує, що склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає самостійно власник або керівник підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому прав третіх осіб. Комерційні таємниці відіграють істотну роль в умовах ринкової економіки. Вони є важливими активами багатьох суб'єктів господарювання і мають цінуватися так само, як торговельна марка, патент чи інші об'єкти інтелектуальної власності, бізнес-стратегії, дані про клієнтів, виробничі процеси — всі вони потенційно підпадають під захист комерційної таємниці. Саме існування комерційної інформації вимагає певних дій для збереження конфіденційності інформації.

Отже, склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає самостійно власник або керівник підприємства з дотриманням чинного законодавства. I вся наведена вище у Пам'ятці інформація визнана ВС конфіденційною.

А як бути з цінами на сайті?

ВС уточнює, що у коментованій нами справі відпускні ціни справді публікуються ТОВ «ТВК» у відкритих джерелах. Проте зазначені джерела не містять відомостей про закупівельні ціни та обсяги закупівель.

А тому, на думку ВС, відповідна інформація в комплексі є комерційною таємницею.

До речі, саме її використання дозволило вже через 20 днів після створення ТОВ «Е» укласти договори (контракти) з великими європейськими компаніями на найвигідніших умовах співпраці (нижчі ціни на ту саму або аналогічну продукцію), що, своєю чергою, призвело до втрати ТОВ «ТВК» контрагентів та заподіяння збитків, у т. ч. через неможливість реалізувати товарні залишки внаслідок втрати статусу офіційного дистриб'ютора.

Зверніть увагу!

До речі, статус офіційного дистриб'ютора безпосередньо пов'язаний у більшості випадків з певним обсягом реалізації товарів та на певних цінових умовах (що забезпечує визначену постачальником суму коштів від реалізації). Крім того, дистриб'юторські договори безпосередньо вказують і на конфіденційність інформації, яку дистриб'ютор отримує за укладеним договором.

Отже, ціни на товар (у т. ч. дистриб'юторський), що розміщуються на вебсайтах чи в інших відкритих джерелах, за певних умов стосуються комерційної інформації та є конфіденційними. Особливо коли йдеться про закупівельні ціни та обсяг закупівель. Не варто нагадувати, що самі відпускні ціни також можуть бути різні (гнучкі) залежно від умов, що визначаються дистриб'ютором чи іншим постачальником/продавцем.

Чи можна стягнути збитки з колишніх працівників?

Мусимо визнати, що коментована нами справа показує практично всю картину подій, пов'язаних із порушенням зобов'язань щодо збереження та захисту конфіденційної інформації.

Адже наведеним вище штрафом від Антимонопольного комітету (далі -АМК) ця справа не закінчилася.

За заявою директора ТОВ «ТВК» відкрито кримінальне провадження щодо вчинення посадовими особами ТОВ «Е» (колишні фіндиректор та головний інженер) кримінального правопорушення, передбаченого ст. 231 ККУ «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю», що карається штрафом 51 — 136 тис. грн. До речі, найближчим часом такі злочини розслідуватимуть детективи Бюро економічної безпеки.

Але і це ще не все. ТОВ «ТВК» звернулося до суду загальної юрисдикції з позовом до своїх колишніх працівників (учасників та посадових осіб ТОВ «Е») про відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих унаслідок неправомірного використання комерційної таємниці та/або конфіденційної інформації.

I як свідчить практика таких спорів, загальна сума збитків може значно перевищити штраф, застосований АМК, та штраф за ст. 231 ККУ (не кажучи вже про отримання такими посадовими особами судимості).

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру