Код УКТ ЗЕД має не менше значення, аніж найменування товару, тож помилятися у його визначенні не варто. А що як помилка сталася в головному документі — митній декларації? ВС вважає1: за заявою декларанта митний орган не може відмовити у внесенні змін до МД щодо коду УКТ ЗЕД.
Нагадаймо чинні норми закону. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митницею, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.
1 Постанова ВС від 23.11.2020 р. у справі №809/984/18.
Для внесення змін до митної декларації або її відкликання подається заява за встановленою формою (додаток 3 до Положення №450), в якій декларант надає зміст та обґрунтування змін або відкликання митної декларації.
Заява декларанта або уповноваженої ним особи щодо відкликання електронної митної декларації надсилається митному органу у складі засвідченого електронним цифровим підписом електронного повідомлення.
Звісно, є й заборона на такі зміни — п. 34 Положення №450.
Тобто якщо декларант (або митники) помилилися, формально є можливість помилки виправити. Проте чи будь-які помилки? А ось це, як правило, вирішує митниця, адже саме вона дає дозвіл на виправлення. У разі відмови у наданні такого дозволу митниця зобов'язана невідкладно (письмово чи в електронному вигляді) повідомити декларанта про причини й підстави такої відмови (ч. 1 ст. 269 МКУ).
Зміст справи
Під час декларування товарів юрособа помилилася з кодом УКТ ЗЕД щодо деяких товарів. Але є два нюанси:
1) товар уже було розмитнено, проте ТОВ подало заяву про внесення змін до митної декларації у межах трьох років (МД від 10.12.2016 р., а звернення до митного органу про надання дозволу на внесення змін від 23.03.2018 р.);
2) зміни мали наслідком і зміну ставки вже сплаченого (два роки тому) мита. Так, у зверненні ТОВ зазначило, що після подання митної декларації та митного оформлення товару декларант самостійно встановив помилкове віднесення товару «пробка з різьбою» до класифікації за позицією «7318190000» зі ставкою мита 10%, який слід класифікувати за позицією товару «8309909000» зі ставкою мита 15%.
У відповіді на заяву митниця повідомила про відмову в наданні дозволу на внесення змін. Головним аргументом стало те, що відомості, які пропонуються до внесення як зміни до декларації, пов'язані з перерахуванням сум митних платежів.
Проте суди розглядали ці два нюанси окремо.
Самостійно визначені платежі не оскаржуються
Уже в суді митний орган покликався на приписи ПКУ, відповідно до яких:
1) митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для потреб нарахування та/або сплати податкових зобов'язань (абз. 2 п. 46.1 ПКУ — норма є чинною й сьогодні);
2) грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не оскаржується (п. 56.11 ПКУ).
Отже, з огляду на приписи ПКУ не дозволяється вносити зміни до митної декларації з ініціативи декларанта щодо відомостей, пов'язаних із перерахуванням сум митних платежів, що були визначені ним і сплачені за такою митною декларацією.
Перша та апеляційна інстанції1 стали на бік митного органу: ТОВ (декларант) самостійно визначив ставку ввізного мита, яка підлягала сплаті за товар, що його він ввозив на митну територію України за митною декларацією від 10.12.2016 р., без коригувань та рішень митного органу, суми платежів за цією митною декларацією було сплачено на відповідний рахунок Державного бюджету України.
1 Рішення Iвано-Франківського окружного адмінсуду від 10.07.2018 р., постанова Восьмого апеляційного адмінсуду від 20.11.2018 р.
Ось і за приписами п. 37 Положення №450 передбачено можливість оформлення митним органом аркуша коригування під час виправлення відомостей, пов'язаних із доплатою або поверненням митних платежів. Але таке внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливе за наявності підстав, наведених у п. 37 Положення №450.
Деякі з підстав внесення змін до МД:
— наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін;
— якщо зміни стосуються саме відомостей про товари;
— якщо ці відомості про товари не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.
Тому суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що відмова митного органу щодо внесення змін до митної декларації є цілком законною та правомірною.
Така позиція судів не є новою, і раніше її дотримувався сам Верховний Суд, проте цього разу вийшло інакше.
Верховний Суд прийняв рішення на користь декларанта
ВС вважає, що внесення змін до митної декларації у такому разі не суперечить ні ПКУ, ні МКУ.
Позиція Верховного Суду така. Конституцією України визначено юридичну силу закону як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів. Статтею 92 Конституції визначено, що виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.
Відмінністю закону від інших нормативно-правових актів є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найважливіших суспільних відносин.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Позаяк у МКУ або в ПКУ заборон вносити зміни до митної декларації за заявою декларанта не встановлено і вони містяться лише у підзаконному нормативному акті, то виходить, що треба дотримуватися МКУ та ПКУ.
Підпорядкованість підзаконних актів законам закріплено у положеннях Конституції (ч. 3 ст. 113). Отже, у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, позаяк він має вищу юридичну силу.
Тож ВС наголошує, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації.
А відмова митного органу в їх внесенні з тієї підстави, що це стосується перерахунку митних платежів, є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін.
Отже, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесенні таких змін лише за відсутності законних підстав для їх внесення.
ВС вважає, що приписи п. 37 Положення №450 не суперечать нормам ст. 269 МКУ, а визначають лише порядок внесення таких змін, у т. ч. у разі необхідності повернення декларанту митних платежів. Не побачив ВС і суперечностей між положеннями ст. 46 ПКУ та ст. 257, 267, 269 МКУ.
За результатами розгляду справи ВС зобов'язав митні органи повторно розглянути заяву ТОВ від 23.03.2018 р. про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 р.
Вищенаведені висновки ВС можуть повною мірою використовуватися декларантами у разі схожих спорів із митними органами та в судах.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»