ВС вирішив1, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПКУ. I хоча Закон №466 змінив цю ситуацію, та періоду до 23 травня 2020 р. ці зміни не стосуються.
Відповідно до п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 р. №138, державне підприємство склало та подало податківцям розрахунок частини чистого прибутку, який треба перерахувати до бюджету за I квартал 2019 р. Розрахунок проводили виходячи з розміру 75%.
1 Постанова ВС від 13.10.2020 р., справа №640/19757/19.
Проте постановою №363 до п. 1 Порядку №138 було внесено зміни, якими розмір 75% замінено словами і цифрами «за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 року у розмірі 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 тис. гривень, і 50 відсотків — інших підприємств».
Нагадаємо, до речі, що з 01.01.2020 р. розмір частки чистого прибутку, що підлягає перерахуванню до бюджету, становить 80%.
Цікаво ось що: постанова №363 датована 24.04.2019 р., а новий розмір запроваджено з 01.01.2019 р. Тобто заднім числом.
Мало того, у коментованій справі державне підприємство розрахунок за I квартал 2019 року подало 24 квітня 2019 року, про що свідчить квитанція №2.
Звісно, рано чи пізно постало би запитання: виходячи з якого розміру відсотків (75 чи 90) держпідприємство мало визначити суму чистого податку в цьому розрахунку?
Проте ВС вирішив це питання на користь держпідприємства. Він зазначив, що лише 27.04.2019 р. після публікації в «Урядовому кур'єрі» від 27.04.2019 р. №82, тобто через 3 дні після подання держпідприємством розрахунку, набрали чинності зміни до Порядку, внесені постановою КМУ від 24.04.2019 р. №363. Тобто, незважаючи на те що зміни внесено заднім числом, чинності вони набрали з 27.04.2019 р. Позаяк підприємство встигло подати розрахунок до 27.04.2019 р., розрахунок було складено правильно та відповідно до законодавства, яке діяло на момент його подання.
А може, розрахунок треба перездати? ПКУ такого обов'язку не встановлює, проте податківці можуть вимагати цього. Дослухатися чи ні?
Конституційний Суд України неодноразово звертався до визначення змісту положення ч. 1 ст. 58 Конституції, згідно з яким нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
КС — про зворотну дію в часі
Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У коментованій справі ВС цілком підтримав суди попередніх інстанцій та зазначив, що позаяк належну до бюджету суму чистого прибутку відображено в розрахунку частини чистого прибутку, поданого державним підприємством до 27.04.2019 р. (до дати набрання чинності постановою №363 у частині збільшення нормативу відрахування спірного платежу до 90%), то державне підприємство відповідно до вимог законодавства правомірно розрахувало частину чистого прибутку за I квартал 2019 року в розмірі 75%, яка підлягає сплаті до бюджету.
Цей висновок є вкрай важливим для платників податків, адже ситуація, коли змінами запроваджуються жорсткіші фінсанкції чи збільшується/змінюється розмір податку, збору, обов'язкового платежу, і відбувається це запроваджується заднім числом, не завжди означає, що платник податків має сплачувати таку нову ставку чи збільшений розмір санкції.
ВС каже, що в таких випадках зворотна дія закону в часі є неприпустимою.
Раніше органи ДПС лише контролювали сплату частини прибутку!
Ще у постанові від 01.08.2008 р. у справі №826/19797/16 ВС наголосив, що згідно з п. 2 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їхніми об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, установлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом із фінансовою звітністю, складеною відповідно до П(С)БО, подається державними унітарними підприємствами та їхніми об'єднаннями до органів державної податкової служби.
Нормами ст. 126 ПКУ передбачено застосування штрафу до платника податків за несвоєчасну сплату платником податків грошового зобов'язання та/або авансових внесків із податку на прибуток, рентної плати протягом строків, визначених ПКУ.
Враховуючи нормативні визначення вищезазначених понять (грошове зобов'язання, податкове зобов'язання), частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПКУ. Цей платіж не віднесено ані до загальнодержавних податків та зборів, ані до місцевих податків. Отже, застосування до державного підприємства штрафних санкцій із посиланням на ст. 126 ПКУ не відповідає змісту вищезгаданої норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов'язань.
I покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України не змінюють правової природи такого платежу.
Аналогічного висновку суди дотримувалися й у коментованій справі.
I так тривало до дати набрання чинності Законом №466.
Закон №466 усунув розбіжності — право стягнення за органами ДПС!
У коментованому рішенні ВС проаналізував зміни, внесені Законом №466 до ПКУ щодо сплати частини чистого прибутку державними підприємствами.
Так, у переліку функцій, закріплених за контролюючими органами ст. 19-1 ПКУ (в редакції на час виникнення спірних відносин, станом на 2019 р.), також немає функції, яка б визначала обов'язок податкового органу адмініструвати частину чистого прибутку (доходу).
Лише Законом №466 статтю 19-1 доповнено пп. 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їхніми об'єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.
Крім того, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (п. 46.1 ПКУ в редакції Закону №466).
А пунктом 1-1 підрозд. 10 «Iнші перехідні положення» ПКУ (в редакції Закону №466-IX) встановлено, що стягують заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їхніх об'єднань у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II ПКУ.
Отже, законодавці у 2020 році усунули неузгодженості в податковому законодавстві, в т. ч. й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.
ДПС до 23.05.2020 р. не мала повноважень збільшувати суму грошового зобов'язання з платежу частини чистого прибутку та, відповідно, приймати податкові повідомлення-рішення. А ось з 23.05.2020 р. ситуація змінилася. Тепер податківці контролюють не лише сплату, а й правильність розрахунку частини чистого прибутку, яка сплачуватиметься до бюджету.
Проте донарахувати суму чистого прибутку до сплати податківці можуть лише щодо податкових періодів після 23.05.2020 р.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»