Сторони у договорі підряду відмовилися від застосування 3% річних та інфляційних втрат у разі порушення грошового зобов'язання, але ВС визнав це положення нікчемним1.
Нагадаємо, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
1 Постанова ВС від 16.04.2020 р. у справі №914/479/19.
Як бачимо, ЦКУ не передбачає можливості скасувати сплату таких процентів умовами договору: змінити можна лише їх розмір.
У справі №910/4926/19 ВС розтлумачив, що за змістом ст. 625 ЦКУ сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник «інший» в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її, і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого тощо. У цьому разі проценти, визначені у договорі, є відмінними від установлених у статті 3%. Тобто 3% — розмір, який застосовується у разі, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від 3% розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі.
Ключовим є сам факт застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦКУ та встановлення погодженого розміру, у т. ч. якщо він становить 0.
Чи можна «інший розмір процентів» тлумачити як право взагалі відмовитися від застосування ст. 625 ЦКУ у разі порушення стороною грошових зобов'язань та прописати це у тексті договору? На жаль, ні.
Тобто 0% прописати в договорі можна. Прописати, що сторони взагалі відмовляються від сплати процентів, — не можна. Ось такий нюанс.
У коментованій нами справі сторони прописали такі умови у тексті договору на виконання робіт:
— остаточний розрахунок за Договором проводиться замовником після повного завершення виконання робіт, визначених пунктом 1.1 цього Договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами останнього акта передавання-приймання виконаних робіт;
— у пунктах 6.8, 6.10 Договору сторони дійшли згоди не застосовувати санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦКУ, в частині річних у разі порушення замовником строків розрахунків;
— відповідно до пункту 6.9 Договору замовник має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт за цим Договором у разі наявності простроченого виконання зобов'язань підрядника за іншими чинними договорами — до моменту належного виконання підрядником таких зобов'язань.
Попри це, не отримавши вчасно належної за договором суми, виконавець звернувся до суду за її стягненням, обчисливши також 3% річних та інфляційні.
Суд доволі жорстко підійшов до тлумачення таких умов договору. На думку ВС, вимоги ч. 2 ст. 625 ЦКУ мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних.
Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимог закону, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦКУ, зазначеною правовою нормою не передбачено.
Таким чином, ВС вирішив, що при укладенні договору сторони:
1) мають право змінити розмір процентів (встановити більший чи менший розмір від 3%, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦКУ);
2) не мають права взагалі відмовитися від їх стягнення у разі порушення строків сплати грошового зобов'язання. Такі умови договору є нікчемними.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»