Підприємство (облік за МСФЗ) 31.03.2020 р. провело зменшення корисності «орендних поліпшень», внаслідок чого їх залишкова вартість дорівнює нулю. За квітень амортизація в бухобліку дорівнює нулю, бо активи знецінено (відображено зменшення корисності активів). Чи нараховувати в податковому обліку амортизацію у квітні, чи зупинити її нарахування, позаяк активи виведено з експлуатації?
Вважаємо, що тут питання не в тому, що ОЗ тимчасово не експлуатується, а в тому, що бухгалтерська залишкова вартість ОЗ дорівнює нулю.
Чому саме так? Та тому, що ми, а надалі й суд визнали: для платників податку на прибуток, які ведуть облік за МСФЗ, є як бухгалтерська, так і податкова амортизація за ОЗ, які призначені для використання в господарській діяльності, але тимчасово не використовуються (тобто перебувають на консервації, капітальному ремонті, модернізації, модифікації, добудові, дообладнанні, реконструкції тощо).
Це ми роз'яснювали у статті в «ДК» №7/2020 та в коментарі до листа Мінфіну від 22.04.2019 р. №11210-09-63/11170, див. «ДК» №21/2019, коментар «ДК».
Тож повернімося до визначення податкової амортизації. Порядку визначення саме податкової амортизації присвячено п. 138.3 ПКУ. Так, із норми абз. 1 пп. 138.3.1 ПКУ випливає, що розрахунок податкової амортизації основних засобів здійснюється відповідно до П(С)БО або МСФЗ з урахуванням обмежень, установлених пп. 14.1.138 ПКУ (активи, які є основними засобами для потреб ПКУ) та пп. 138.3.2 — 138.3.4 ПКУ (там йдеться про об'єкти, які не є об'єктом податкової амортизації1, а також мінімальні строки амортизації основних засобів та НМА).
1 Те, що ОЗ наразі не використовується, не означає, що він стає невиробничим ОЗ і, відповідно, саме з цієї причини немає податкової амортизації (чому так, — ми сказали на початку консультації).
Тобто можна дійти висновку, що податкова амортизація ґрунтується на даних бухобліку, просто з певними «податковими» коригуваннями.
Далі в абз. 2 пп. 138.3.1 ПКУ сказано, що для розрахунку податкової амортизації відповідно до положень цього підпункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної згідно з положеннями бухгалтерського обліку.
Як бачимо, про зменшення корисності в цьому підпункті — ані слова.
Позаяк загалом у п. 138.3 ПКУ не йдеться про особливості визначення податкової амортизації у зв'язку зі зменшенням корисності у бухгалтерському обліку згідно з МСБО 36 (тимчасом як інші норми все-таки оперують поняттям зменшення корисності — див. п. 138.1 ПКУ — у ньому йдеться окремо як про уцінку, так і про зменшення корисності), то вважаємо: якщо було саме зменшення корисності (а не уцінка/дооцінка), то амортизувати слід вартість основного засобу, зменшену на суму збитку від знецінення. Тобто вважаємо, що податкову амортизацію визначатимуть за вартістю основного засобу з урахуванням зменшення корисності. А позаяк зменшення корисності призвело до нульової залишкової вартості активу в бухобліку і, як наслідок, відсутності бухамортизації, то й податкової амортизації також не має бути.
Позаяк податкова амортизація зменшує об'єкт до оподаткування (пп. 138.2 ПКУ), то, найімовірніше, перевіряльники не будуть проти того, що її немає, адже немає й бухгалтерської амортизації.
Проте будь-яких офіційних роз'яснень щодо цього податківці не надавали, тому для уникнення непорозумінь із перевіряльниками радимо отримати від ДПС власну індивідуальну податкову консультацію.
Катерина КАЛАШЯН, ACCA DipIFR