Згідно зі змінами до ПКУ, з 2021 року ЮО з доходом менш ніж 40 млн грн зможуть складати декларацію раз на рік (а вже в 2020 році — не застосовувати податкових різниць). А ще з 23 травня 2020 р. податкова вартість ОЗ становить 20 тис. грн.
Коли обсяг річного доходу має значення
За Законом №466 щодо податку на прибуток ключовим показником стане 40 млн річного доходу в платника цього податку. Нагадаємо, що йдеться про річний дохід від будь-якої діяльності (за мінусом непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку.
З 23.05.2020 р. ті, в кого сума річного доходу не перевищує 40 млн грн, зможуть не застосовувати податкових різниць (а якщо і застосовуватимуть, то лише за власним бажанням, крім однієї щодо врахування збитків минулого року). Відповідні зміни внесли до пп. 134.1.1 ПКУ.
З 01.01.2021 р. вони зможуть не подавати квартальних декларацій з податку на прибуток. Для таких платників запроваджується річний звітний період (пп. «в» п. 137.5 ПКУ).
Норм щодо переходу на ці нові правила Закон №466 не містить, тож доведеться чекати на роз'яснення від податківців.
Що робити тим, хто вже за I квартал 2020 року звітував і податкові різниці застосовував?
У листі ДПСУ від 04.06.2020 р. №8939/7/99-00-07-02-01-07 (див. «ДК» №24/2020) податківці зазначають таке.
Платники податку на прибуток підприємств, у яких річний дохід за 2020 звітний рік не перевищує 40 млн грн, зможуть:
— прийняти рішення про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування на всі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III ПКУ, у декларації за 2020 рік;
— застосовувати у 2021 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток. При цьому у 2020 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток застосовується платниками, в яких річний дохід за 2019 звітний рік не перевищує 20 млн грн.
З наведеного роз'яснення можна зробити висновок, що прийняти рішення про незастосування податкових різниць платник зможе лише у річній декларації. Хоча насправді Закон №466 такого не встановлює. Таке право виникає у платника, який ще не має 40 млн грн доходу в декларації за I півріччя 2020 року. I незастосування податкових різниць в такому разі здійснюється цілком за рік.
Досі податківці роз'яснювали ситуацію, коли декларація подається щокварталу і чи треба в ній відображати податкові різниці, так: 20 млн грн — це річний показник. Тож доти (в тих кварталах), доки платник податку на прибуток ще не отримав доходу, який перевищує цю суму, він має право не застосовувати податкових різниць. Починати їх застосовувати (звісно, за весь рік цілком) треба вже в тому кварталі, в якому дохід перевищив 20 млн грн.
Якщо він застосовував щоквартально податкові різниці за власним рішенням, але за рік дохід не перевищив 20 млн грн, такий платник має право задекларувати у річній декларації рішення про незастосування коригувань фінрезультату до оподаткування та відповідно не визначати податкових різниць (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) за такий податковий (звітний) рік. Уточнюючі декларації при цьому за I квартал, півріччя та три квартали не подаються.
На нашу думку, аналогічно до цього роз'яснення від податківців може діяти і той платник, який у I кварталі 2020 року податкові різниці застосовував, а в наступній декларації (за півріччя) отримав право їх не застосовувати і прийняв про це відповідне рішення. Адже це не суперечить нормам ПКУ!
Він може скласти декларацію вже без податкових різниць (тобто визначити об'єкт оподаткування за даними бухобліку за півріччя). I діяти так до того кварталу 2020 року, в якому сума доходу за рік перевищить 40 млн грн. Якщо ж такого перевищення доходу в 2020 році не відбудеться, то і річну декларацію за 2020 рік такий платник може скласти без застосування податкових різниць. А ще з наступного 2021 року застосовуватиме річний звітний період.
Нові категорії платників
Окремими абзацами пп. 133.1.1 ПКУ та новим пп. 133.1.4 ПКУ визначено, коли юрособи-«єдинники» та ФОПи є платниками податку на прибуток. Зокрема:
— юрособи-«єдинники» є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України у порядку, визначеному п. 141.4 ПКУ. Нагадаємо, що це стосується виплат нерезиденту-юрособі сум фрахту, страхових платежів, за виробництво та/або розповсюдження реклами тощо. Тобто тих виплат, які є оподаткованими податком на прибуток за п. 141.4 ПКУ;
— юрособи-«єдинники» є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, який оподатковується в порядку, визначеному ст. 39-2 та розділом III ПКУ (про ТЦУ ми поговоримо окремо);
— фізособи-підприємці, у тому числі «єдинники», та фізособи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, які оподатковуються за п. 141.4 ПКУ.
Ці зміни працюють уже з 23.05.2020 р., отже, вже тепер ЮО і ФОП (незалежно від системи оподаткування) мають сплачувати податок на прибуток з доходів, які вони виплачують ЮО-нерезидентам. Звісно, йдеться лише про оподатковувані доходи нерезидентів, наведені в пп. 141.4.1 ПКУ. До речі, до цього підпункту теж було внесено зміни.
А от «єдинники» IV групи не є платниками податку при виплаті нерезидентам доходів, визначених абз. 4 — 6 пп. 14.1.49 ПКУ. Це правило теж формально застосовується вже з 23.05.2020 р., от тільки абз. 4 — 6 в пп. 14.1.49 ПКУ з'являться аж 01.01.2021 р.
Неоподатковувані виплати нерезидентам «єдинниками» IV групи
Це виплати нерезидентам, зазначеним у пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ:
— суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права);
— вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів, що придбаваються у такого нерезидента;
— сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються такому нерезидентові.
А решта резидентів, які виплачують нерезидентові види доходів, які вказані в абз. 4 — 6 пп.14.1.1.49 ПКУ, повинні будуть:
— перевірити такі платежі на відповідність принципу «витягнутої руки»;
— якщо відповідності не досягнуто (тобто сума виплати більша), то утримати з цього доходу 15% податку на прибуток (або податок за іншою ставкою, яка міститься в міжнародному договорі, ратифікованому ВРУ). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.
Зверніть увагу, якщо податок не було утримано під час виплати доходу або нерезидент отримує дохід у негрошовій формі, сума податку розраховується за окремою формою (див. оновлений абз. 3 пп. 141.4.1 ПКУ) і ця зміна діє з 23.05.2020 року.
Ставки податку
Основна ставка податку на прибуток не змінилася. Вона залишилася на рівні 18%.
Але для оподаткування доходів нерезидентів розширено їх види. У разі прийняття до них застосовуватимуться ставки 0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 і 20% (до змін ставки 5% та 18% не застосовуються). Ці зміни запрацювали з 23 травня.
Новий річний звітний період для інших СГ
З норми пп. 137.4.1 ПКУ вилучено згадку про ст. 209 ПКУ щодо спецрежиму з ПДВ.
Нагадаємо, що ст. 209 ПКУ втратила чинність ще з 1 січня 2017 року. I це дозволяло податківцям, незважаючи на те що в ПКУ залишалася норма щодо можливості обрання сільгоспвиробниками особливого звітного періоду з податку на прибуток, наполягати на тому, що тепер такого права вони не мають.
Тож така правка ПКУ дає можливість сільгоспвиробникам обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року. Як перейти на такий звітний період правильно? Про це читайте у «ДК» №24/2020.
А ще з'являться звітні періоди для ФОПів та юросіб-«єдинників» при нарахуванні доходів нерезидентам та у разі отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії. Вони подаватимуть річну декларацію з прибутку. Це передбачено новими пп. «г» та «д» п. 137.5 ПКУ.
Але всі перелічені зміни стосуються вже звітування за 2021 рік, бо запрацюють норми з 1 січня 2021 року.
Статус неприбутковості
Правила встановлення та підтвердження статусу неприбутковості не зміняться.
Проте з 23.05.2020 р. для житлово-будівельних кооперативів більше немає вимоги прописувати в установчих документах передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юрособам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення згідно із законом (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юрособи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Відповідна зміна внесена до абз. 4 пп. 133.4.1 ПКУ.
Новий об'єкт оподаткування — дохід від гральних автоматів
У п. 134.1 ПКУ з'явився новий пп. 134.1.6, який теж запрацював вже з 23 травня 2020 року. Він стосується оподаткування доходу від грального бізнесу. Легалізація якого, як уже було заявлено, є однією зі змін, запланованих найближчим часом.
Зокрема, об'єктом оподаткування податком на прибуток буде дохід, отриманий від азартних ігор із використанням гральних автоматів. Він підлягає оподаткуванню згідно з п. 141.5 ПКУ.
Податкова амортизація
Платникам податку, які застосовують податкові різниці, треба враховувати одразу кілька змін.
По-перше, з 23.05.2020 р. збільшено з 6 тис. грн до 20 тис. грн суму, яка використовується при визначенні основного засобу (пп. 14.1.138 ПКУ). Тож податковій амортизації підлягатимуть ОЗ вартістю від 20000 грн.
Що це означає на практиці?
На ті ОЗ, які вже є в податковому обліку (тобто введені в експлуатацію до 23.05.2020 р.), ця зміна не поширюється. Вони амортизуватимуться і надалі.
А ось первісну вартість усіх матеріальних активів, які з 23 травня року вводитимуться в експлуатацію і, як планується, використовуватимуться більше року, треба буде порівнювати вже зі сумою 20000 грн. Ті, що коштують менше, до ОЗ не потраплять.
При цьому є роз'яснення ДПС, за яким матеріальні активи, які під визначення за пп. 14.1.138 ПКУ не потрапляють, вважаються іншими необоротними активами. Їх різниця з п. 138.1 ПКУ не стосується.
По-друге, з 23.05.2020 р. для податкової амортизації можна обирати й виробничий метод.
Як можна змінити метод амортизації на виробничий в 2020 році? Це роз'яснює п. 52 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.
Платники податку на прибуток можуть прийняти рішення про застосування з II — IV кварталу 2020 року «виробничого» методу нарахування амортизації при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом.
Але: ті, хто бажає змінити метод амортизації, зобов'язані провести інвентаризацію цих об'єктів ОЗ станом на перше число податкового (звітного) періоду 2020 року, в якому прийнято рішення про застосування «виробничого» методу.
Для чого потрібна така інвентаризація? Для того, щоб порівняти залишкову вартість таких ОЗ у бухгалтерському і податковому обліку.
Якщо бухгалтерська залишкова вартість ОЗ (без урахування переоцінки) менша, ніж податкова різниця, що виникає внаслідок такого порівняння, ОЗ амортизується як окремий об'єкт із застосуванням «прямолінійного» методу нарахування амортизації протягом 20 податкових (звітних) кварталів та зменшує фінрезультат до оподаткування за відповідний податковий (звітний) період.
Якщо бухгалтерська залишкова вартість ОЗ (без урахування переоцінки) більша, ніж податкова, при зміні методу нарахування амортизації на «виробничий» метод при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток застосовується балансова (залишкова) вартість ОЗ, розрахована відповідно до вимог розділу III ПКУ.
По-третє, податкова амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням та консервацією. Відповідні зміни внесено до пп. 138.3.1 ПКУ, і вони теж діють з 23.05.2020 р.
Тепер ПКУ містить однозначну норму, і застосовувати її теж доведеться буквально. Тобто, на нашу думку, якщо частину місяця ОЗ використовувався, а частину — ні (у зв'язку із зазначеними заходами), амортизацію доведеться розраховувати пропорційно.
По-четверте, у ПКУ встановлюються нові правила прискореної амортизації.
За п. 43-1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо ОЗ:
— четвертої групи (машини та обладнання) та п'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;
— третьої групи (передавальні пристрої) та дев'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п'ять років.
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.
ОЗ мають одночасно відповідати таким вимогам:
— введені в експлуатацію платником податків у межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;
— не були у використанні.
При цьому такі ОЗ повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна). Якщо такі умови будуть порушені, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов'язаний:
— збільшити фінрезультат до оподаткування на суму нарахованої амортизації ОЗ відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких нараховувалася амортизація із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації ОЗ, визначених у цьому пункті;
— зменшити фінрезультат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких ОЗ згідно з п. 138.3 ПКУ за відповідні податкові (звітні) періоди.
Облік капіталізації процентів
Новою нормою абз. 6 пп. 138.3.2 ПКУ податковий облік процентів приведено у відповідність до бухгалтерського обліку.
Для потреб розрахунку різниці за пп. 140.2 ПКУ платник податків зобов'язаний буде вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) згідно з положеннями МСФЗ або П(С)БО.
Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість необоротних активів, враховуватимуться при розрахунку суми перевищення згідно з пп. 140.2 ПКУ у періоді нарахування амортизації відповідних об'єктів ОЗ.
Увага!
За п. 53 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ правила обліку процентів, передбачені абз. 1 п. 140.2 ПКУ, застосовуються з 1 січня 2021 року до всіх кредитів, позик та інших боргових зобов'язань, що обліковуються на балансі платника податків станом на 1 січня 2021 року.
Отже, з 01.01.2021 р. за новою редакцією п. 140.2 ПКУ для платника податку, в якого сума боргових зобов'язань, визначених п. 140.1 ПКУ, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 разу, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до НП(С)БО або МСФЗ до моменту введення відповідного активу в експлуатацію) понад 30% суми розрахованого об'єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.
Об'єкт оподаткування, який згадується в цій нормі, визначатиметься згідно зі ст. 134 ПКУ з коригуванням фінрезультату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:
— від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;
— різниці, визначеної п. 140.2 ПКУ.
Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого цього пункту, має від'ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшуватиметься на всю суму процентів, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.
Зверніть увагу!
До суми процентних витрат, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Отже, платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначатиме частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму капіталізованих процентів, виходячи із застосованого методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.
Коли це нове правило не застосовуватиметься?
Норми п. 140.2 ПКУ не застосовуватимуться та фінрезультат до оподаткування не збільшуватиметься на суму процентів, що підлягають капіталізації згідно з П(С)БО та МСФЗ і не впливають на фінрезультат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.
Норми цього пункту не застосовуватимуться до фінустанов та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю.
Коригування, передбачені п. 140.2 ПКУ, не здійснюватимуться і щодо суми процентів, визнаних такими, що не відповідають принципу «витягнутої руки».
Якщо операція з нерезидентом, за якою сплачують проценти, є контрольованою, діятиме окреме правило. У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним за принципом «витягнутої руки», положення цього пункту застосовуються до суми процентних витрат, що відповідають принципу «витягнутої руки». При цьому таке правило застосовуватиметься за наслідками звітного (податкового) року.
Різниця щодо резерву очікуваних кредитних збитків
До податкової різниці щодо дебіторської заборгованості (ст. 139 ПКУ) з 23.05.2020 р. додали норму щодо резерву очікуваних кредитних збитків. Цей резерв створюється за МСФЗ 9. Тобто це уточнення впливатиме на застосування податкових різниць платниками податку на прибуток, які складають фінзвітність за МСФЗ.
Кредитний збиток
Кредитний збиток — різниця між передбаченими договором грошовими потоками, що належать організації, і грошовими потоками, які вона очікує отримати.
МСФЗ 9
Механізм застосування податкової різниці такий:
— фінрезультат збільшуватиметься на суму витрат на резерв очікуваних кредитних збитків та на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад цей резерв;
— фінрезультат зменшуватиметься:
— на суму коригування резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування згідно з МСФЗ;
— на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ.
Зменшення об'єкта оподаткування — нові пропозиції
У п. 140.4 ПКУ з'явилися нові позиції щодо зменшення об'єкта оподаткування. Частина з них стосується дивідендів або інших доходів у капіталі нерезидентів. А саме: з 01.01.2021 р. фінрезультат до оподаткування зменшуватиметься на суму нарахованих доходів:
— у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об'єкт оподаткування відповідно до пп. 134.1.7 ПКУ. Норми цього підпункту можна буде застосовувати за результатами звітного року, тобто у річній декларації (пп. 140.4.2 ПКУ);
— від участі в капіталі нерезидентів (у тому числі контрольованих іноземних компаній) та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від такого нерезидента, за умови що частка участі в капіталі нерезидента становить щонайменше 10% протягом календарного року і такий нерезидент не входить до переліку держав (територій), визначених згідно з пп. 39.2.1.2 ПКУ (крім держав (територій), з якими є чинні міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування доходів) (пп. 141.4.3 ПКУ).
Увага!
Право на зменшення фінрезультату прямо залежить від частки участі резидента в капіталі нерезидента. Тобто якщо немає 10% в СК, — немає і права на зменшення. Проте якщо в майбутньому така частка збільшиться, за таке зменшення за попередні роки можна поборотися.
Проте щодо дивідендів від КIК обрати зменшення можна буде лише один раз, тобто або за пп. 140.4.2 ПКУ, або за пп. 140.4.3 ПКУ.
Якщо у попередніх звітних (податкових) періодах (з урахування строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ) дивіденди фактично сплачувалися нерезидентом на користь резидента в період до досягнення таким резидентом календарного року безперервного володіння часткою в капіталі нерезидента і такий дохід підлягав оподаткуванню, то резидент має право подати уточнюючу податкову декларацію за відповідні попередні звітні (податкові) періоди та застосувати положення цього підпункту після досягнення одного року безперервного володіння часткою в капіталі відповідного нерезидента, якщо виконуються інші умови, за яких дозволяється коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованого доходу у вигляді дивідендів.
Також змінами передбачено з 01.01.2021 р. зменшення фінрезультату правонаступником на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:
— приєднання, злиття, перетворення — у періоді затвердження передавального акта;
— поділу, виділу — у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.
30% різниця при придбанні у неприбутківців та нерезидентів
Нагадаємо, що пп. 140.5.4 ПКУ вимагає збільшення фінрезультату на 30% вартості товарів, робіт, послуг, які були придбані в неприбуткових організації та в «низькоподаткових» нерезидентів.
Для платників податку на прибуток окремим абз. 7 пп. 140.5.4 ПКУ встановлено, що коригування фінрезультату у розмірі 30% вартості товарів здійснюються за результатами звітного року. Тобто такі різниці відображають у декларації з податку на прибуток за податковий рік. Таке правило діяло й раніше, але на підставі УПК від 14.11.2018 р. №887.
Така сама зміна вноситься і щодо різниці при нарахуванні на користь нерезидентів роялті.
30% різниця щодо експорту нерезидентам майна
За новим пп. 140.5.5-1 ПКУ з 23.05.2020 р. платники податку на прибуток повинні будуть збільшити свій фінрезультат на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ, реалізованих на користь «низько податкових» нерезидентів).
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» за процедурою, встановленою ст. 39 ПКУ, але без подання Звіту про контрольовані операції.
Якщо цю процедуру ви здійснили, але виявилося, що ціна реалізації є нижчою за ціну, визначену за принципом «витягнутої руки», фінрезультат до оподаткування коригується на розмір різниці між цими цінами.
Ділова мета — новація в операціях із нерезидентами
Не сказати, щоб це була зовсім новація, адже і раніше в пп. 14.1.231 ПКУ згадувалося про ділову мету. Але з 23.05.2020 р. маємо:
1) розширене визначення того, що ж таке «ділова мета». Воно наводиться у нових абзацах пп. 14.1.231 ПКУ.
Для потреб оподаткування вважається, що операція не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо:
— головною метою або однією із головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
— в порівнянних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов'язаних осіб;
2) нову податкову різницю, яка прямо прописує порядок застосування ознаки «ділової мети» платником податку на прибуток.
За новим пп. 140.5.15 ПКУ передбачено збільшення фінрезультату на суму витрат, понесених платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають ділової мети!
Нововведення «підсолоджується» двома нормами:
— обов'язок доведення таких обставин покладається на контролюючий орган;
— якщо платник податку зобов'язаний збільшити фінрезультат до оподаткування на вартість таких витрат, а також відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 ПКУ, такі інші коригування не здійснюються.
Але, як це вже є наразі з «принципом витягнутої руки», зрозуміло, що доводити «ділову мету» доведеться насамперед самому платникові податку на прибуток. Винятками будуть лише ті, хто операцій з придбанням від нерезидентів не матиме або хто взагалі не застосовує податкових різниць.
Різниці щодо безоплатних постачань
До 23.05.2020 р., якщо платник податку на прибуток щось комусь надавав безоплатно, він збільшував фінрезультат до оподаткування за правилами, встановленими пп. 140.5.9 — 140.5.10 ПКУ.
Тепер до цих різниць пропонуються ще два винятки:
— сплата банком обов'язкових зборів згідно із Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
— сплата платниками податку інших платежів, здійснення яких є обов'язковою умовою для проведення професійної діяльності згідно із законодавством України.
Обов'язкова умова для професійної діяльності
Йдеться про випадок, коли, наприклад, юрособа сплачує членські внески до організації, членство в якій пов'язане з господарською діяльністю. Щоправда, цей зв'язок ще треба буде довести (сплата внесків має бути обов'язковою і передбачена законом).
Різниця щодо визнаних штрафних санкцій
У пп. 140.5.11 ПКУ з 23.05.2020 р. теж було внесено зміни.
За ними платники податку на прибуток збільшуватимуть фінрезультат не лише на суму неустойки (штрафів) за цивільно-правовими договорами, а й на відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди). До того ж така вимога поширюватиметься на ЗЕД.
Також доведеться збільшувати свій фінрезультат ще на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами й іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства. Нагадаємо, що раніше, за роз'ясненнями податківців, такої потреби не було.
Різниця щодо переходу зі спрощеної системи на загальну
Вилучено норму пп. 140.5.12 ПКУ щодо збільшення фінрезультату на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі.
Отже, з 23.05.2020 р. частина доходів ЮО, які змінили систему оподаткування і стали платниками податку на прибуток, не оподатковуватиметься. Відвантажили як «єдинники» і не сплатили з такого доходу податок — не сплачуватимете такий податок і коли отримаєте оплату під час перебування на загальній системі.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»