У більшості випадків транспортні квитки нині купують на відстані, тобто в електронній формі. Спробуймо з'ясувати, чи є при цьому право на ПК і яка доля ПК за придбаним електронним квитком міжнародного стандарту.
ПК без податкової накладної
Правила формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПКУ. Згідно з п. 198.6 ПКУ платник податку може підтвердити ПК без наявності ПН, але за наявності документів, перелік яких передбачено п. 201.11 ПКУ. Одним із таких документів є транспортний квиток. Щоправда, пп. «а» п. 201.11 ПКУ уточнює: транспортний квиток повинен містити загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форму яких встановлено міжнародними стандартами.
Електронний квиток — це цифровий проїзний документ, який офіційно дає право скористатися послугами перевезення. Такий квиток юридично не відрізняється від паперового і фактично є договором на перевезення пасажира.
Якщо йдеться про залізничний квиток, то всі вимоги пп. «а» п. 201.11 ПКУ виконуються. Електронний залізничний квиток, а точніше, посадковий документ, містить IПН продавця, вартість та всі податки і збори, включно зі сумою ПДВ. Цей посадковий документ виконує роль і розрахункового документа. Після завершення оформлення онлайн-замовлення на екрані користувача відобразиться бланк електронного квитка у вигляді файла ПДФ. Тож залізничний квиток є повноцінним проїзним документом, а також документом, на підставі якого не лише здійснюється компенсація витрат у відрядженні, а й виникає право на відображення ПК з ПДВ (про дату ПК поговоримо далі).
Підтвердні документи на залізничному транспорті
Посадочний документ — візуальна форма електронного проїзного документа або його частини на паперовому або електронному носії інформації (мобільний телефон, смартфон, планшет, компактний персональний комп'ютер, чип-карта тощо), що містить унікальний код та унікальний номер електронного проїзного документа, інформація з якого зчитується відповідним пристроєм або заноситься до відповідної відомості за встановленою формою;
Проїзний документ — розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку проїзного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром на проїзд й видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.
Порядок оформлення розрахункових і звітних документів
при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів
на залізничному транспорті, затверджений наказом
Мінінфраструктури і Міндоходів від 30.05.2013 р. №331/137
Тож підтвердними документами у разі використання електронного квитка на поїзд є:
— роздрукований на паперовому носії посадковий документ;
— у разі перевезення багажу — роздрукований на паперовому носії перевізний документ1.
1 Додатково див. роз'яснення ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 28.05.2020 р.
Електронний квиток на літак — це цифрова форма паперового квитка. Але складовою частиною електронного квитка є маршрут-квитанція (Itinerary/Receipt), електронний купон, посадковий талон (boarding pass).
Підтвердні документи на авіатранспорті
Маршрут-квитанція (Itinerary/Receipt) — документ (документи), який (які) є складовою частиною електронного квитка і містить(ять) необхідні відомості (наприклад, прізвище пасажира, маршрут, рейс, дату й час перевезення, номер бронювання, клас обслуговування, тариф тощо), сповіщення та повідомлення;
посадковий талон (boarding pass) — документ (паперовий або мобільний), який підтверджує право пасажира на посадку до повітряного судна, що надається на підставі реєстрації пасажира на рейс. Мобільний посадковий талон (Mobile Boarding Pass) — адаптований для відображення на екрані електронного пристрою посадковий талон, який містить, окрім особистих даних, інформацію про рейс та спеціальний штрих-код для зчитування сканером в аеропорту. Повідомлення на електронну пошту або SMS-повідомлення не є мобільним посадковим талоном;
пасажирський купон (пасажирська квитанція) — частина пасажирського паперового квитка, яка залишається у пасажира після здійснення перевезення і до якої додаються повідомлення щодо умов перевезення пасажира;
польотний купон — частина пасажирського квитка або в разі електронного квитка — електронний купон, у якому визначено відповідні місце відправлення та місце призначення, між якими польотний купон є дійсним для перевезення пасажира і багажу.
Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу,
затверджені наказом Державіаслужби від 26.11.2018 р. №1239
В електронному квитку, як правило, зазначаються дані пасажира та інформація про виліт, зокрема дата відправлення та час вильоту і прибуття та номер рейсу. Зверніть увагу, що тих даних, які вимагає пп. «а» п. 201.11 ПКУ, немає.
Відповідно до Правил повітряних перевезень укладення договору повітряного перевезення та його умови підтверджуються квитком, який видається пасажиру авіаперевізником або агентом з продажу. Згідно з пп. 4 ч. 1 розділу III Правил повітряних перевезень умови договору додаються до квитка і мають містити інформацію для пасажирів про обмеження відповідальності під час перевезення пасажира та багажу, про податки і збори. Пасажир зобов'язаний зберігати квиток та інші перевізні документи до закінчення такого перевезення.
Тож якщо форма квитка відповідає вимогам міжнародних стандартів, відповідно до яких не передбачається наявність податкового номера, такі квитки є підставою для нарахування ПК без отримання ПН, але за умови, що цей документ містить інформацію про нараховану суму ПДВ. Аналогічна вимога міститься у ЗIР, підкатегорія 101.13. Отже, якщо підтвердного документа щодо суми ПДВ немає, слід подбати про отримання ПН.
Висновок: якщо форма транспортного квитка відповідає вимогам міжнародних стандартів, згідно з якими не передбачається наявності у квитках податкового номера продавця, такі квитки є підставою для нарахування податкового кредиту без отримання ПН, але за умови, що цей документ містить інформацію про нараховану суму ПДВ (про це повідомляється, зокрема, в IПК від 21.12.2017 р. №3098/6/99-95-42-03-15/IПК), або лише на підставі ПН, якщо суми ПДВ немає.
Крім цього, слід пам'ятати: якщо перевезення працівника пов'язано з неоподатковуваними операціями платника ПДВ — роботодавця, згідно з п. 198.5 ПКУ потрібно нарахувати умовні ПЗ з ПДВ!
На замітку!
Нагадаймо і про норму пп. 170.9.1 ПКУ, де сказано, що не є об'єктом оподаткування ПДФО сума відшкодування витрат на відрядження лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.
Тож підтвердними документами у разі використання електронного квитка на літак є:
— оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера);
— роздрук на папері частини електронного авіаквитка із зазначеним маршрутом (маршрут/квитанція);
— оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.
Дата ПК та відображення у декларації
Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за п. 198.2 ПКУ є дата першої події:
— дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
— дата отримання платником податку товарів/послуг.
Але щоб показати суму ПДВ у складі ПК, слід мати підтвердні документи:
— ПН, яка зареєстрована в ЄРПН;
— або інші документи, передбачені п. 201.11 ПКУ.
Якщо на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу ПК, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність згідно зі ст. 123 ПКУ (штрафи у разі визначення суми ПЗ контролюючим органом).
Тому якщо роботодавець — платник ПДВ самостійно оплатив вартість квитка за допомогою банківської платіжної картки — корпоративної чи особистої платіжної картки працівника, підтвердним документом є квитанція платіжного терміналу про оплату вартості квитків із застосуванням платіжної картки або виписка з відповідного рахунка, засвідчена підписом та печаткою банківської установи. I посадковий документ є фіскальним чеком, він містить суму наданих послуг (вартість перевезення, інших додаткових послуг, що надаються пасажиру), фіскальний номер та податковий номер постачальника (особи, яка здійснила продаж квитка), а тому є документом, що підтверджує право на ПК без отримання ПН (додатково див. IПК від 21.12.2017 р. №3098/6/99-95-42-03-15/IПК).
Якщо працівник придбав електронний квиток у відрядженні самостійно, то датою відображення сум ПДВ у складі ПК буде дата затвердження авансового звіту роботодавцем.
I знову ж таки, для підтвердження ПК слід мати електронний квиток та розрахункові документи (якщо квиток за міжнародним стандартом)1.
1 Додатково див. листи ДФСУ від 09.06.2015 р. №11999/6/99-99-19-01-01-15 («ДК» №27/2015, коментар «ДК») та від 01.09.2015 р. №18663/6/99-99-19-03-02-15.
Тож датою формування ПК на підставі «документів-замінників» є дата подання авансового звіту (додатково див. IПК від 22.08.2017 р. №1700/6/99-99-15-03-02-15/IПК).
Крім того, п. 198.6 ПКУ містить норму, яка дозволяє відобразити ПК протягом 1095 к. д., — але з дати складення ПН/РК. На жаль, про «документи-замінники» нічого не сказано. Тому якщо платник ПДВ не відобразив вчасно суму ПДВ за транспортним квитком, єдиний шанс скористатися такою сумою — це подати уточнюючий розрахунок за самостійно виявленою помилкою за правилами п. 50.1 ПКУ. Такий розрахунок треба подати не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання декларації з ПДВ, у якій мало би бути відображено ПК.
Відомості про суми ПК без ПН вносять до таблиці 2 (Д5) (додаток 5) і є складовою рядка 10.1 декларації з ПДВ. Саме у додатку 5 роблять розшифрування податкового кредиту в розрізі контрагента-перевізника (агента). У графі 3 таблиці 2 додатка 5 зазначають період складання документа, який замінює ПН.
Наприклад, якщо працівник подав до бухгалтерії авансовий звіт, який затверджено у липні, але квиток датований червнем, то у графі 3 таблиці 2 додатка 5 буде період складання — 06.2020, проте сума ПДВ відобразиться у звітному періоді липня 2020 року. Тож тільки після затвердження авансового звіту керівником, його можна брати до уваги для відображення як у податковому, так і в бухгалтерському обліках.
Слід також звернути увагу на п. 201.11-1 ПКУ, яким на платника ПДВ покладено обов'язок вести реєстр документів, зазначених у пп. «а» — «в» п. 201.11 Кодексу. До речі, затвердженої форми реєстру немає. Фактично платник ПДВ може розробити власну форму ведення обліку «документів-замінників», на підставі яких відображається ПК з ПДВ. Зрозуміло, що у такому реєстрі документів мають зазначатисчя дата документа, загальна сума платежу, сума податку та податковий номер продавця.
Можна також використовувати давно забуту форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджену наказом Мінфіну від 22.09.2014 р. №958, або скористатися шаблоном реєстру виданих та отриманих ПН у програмі, яку застосовуєте для подання електронної звітності.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»