ВС наголосив1, що за суміщення професій (посад) працівникові обов'язково доплачується, крім випадку, коли відповідної посади не передбачено у штатному розписі.
Ми неодноразово розглядали питання суміщення професій та посад (див., наприклад, статтю «Суміщення посад на підприємстві» в «ДК» №8/2019). Зокрема, нагадували, що при цьому провадиться доплата. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП).
1 Постанова ВС від 24.10.2019 р. у справі №824/238/19-а.
Позаяк визначень суміщення професій та посад в законодавстві України немає, то варто керуватися положеннями Постанови №1145 та Iнструкцією №53-ВЛ. Обидва нормативні документи є чинними на сьогодні відповідно до Постанови ВРУ від 12.09.91 р. №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
За ними суміщення професій (посад) — це виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основною роботою на одному і тому самому підприємстві, в установі, організації.
Однак слід враховувати, що чинна редакція ч. 1 ст. 21 КЗпП не обмежує права сторін трудового договору на визначення трудової функції працівника. Вони, скажімо, можуть домовитись про те, що завідувач магазину буде виконувати додатково обов'язки товарознавця, прибиральниці тощо. Всі ці обов'язки працівники можуть виконувати в межах трудового договору і без доплати. Але всі обов'язки, які виходять за межі трудової функції, виконуються в порядку суміщення професій (посад) і підлягають оплаті відповідно до ст. 105 КЗпП. Головне, щоб така посада у штатному розписі була!
Зміст справи
Так сталося й у коментованій нами справі — відповідні додаткові трудові функції були прописані у посадових інструкціях.
Держпраці під час інспекційного відвідування, серед інших порушень, виявила та зафіксувала в акті таке:
1) відповідно до наказу «Про суміщення посад інженера з ОП» генеральний директор ТОВ виконував додаткову роботу — обов'язки інженера з охорони праці та відповідального за пожежну безпеку на підприємстві, без увільнення від основної роботи і до моменту прийняття на роботу основного працівника. Про додаткову оплату за суміщення професій в цьому наказі не зазначається;
2) інший працівник (секретар) виконувала додаткову роботу — обов'язки інженера з охорони праці та відповідального за пожежну безпеку на підприємстві, без увільнення від основної роботи, без доплати та до моменту прийняття на роботу основного працівника;
3) головний агроном виконував додаткову роботу за посадою інженера з охорони праці — і так само без увільнення від основної роботи та без жодних доплат.
Перевіркою відомостей із нарахування заробітної плати за період з січня 2017 року до грудня 2018 року встановлено, що додаткова оплата за суміщення професій вищезазначеним працівникам не нараховувалася і не виплачувалася.
ТОВ обґрунтувало відсутність доплати змістом посадових інструкцій працівників, в яких прямо сказано про виконання додаткової роботи за суміщенням. Таким чином, на думку представників ТОВ, відповідні роботи були обумовлені трудовим договором і входили безпосередньо до кола трудових обов'язків. Тому згідно з п. 12 Постанови №1145 доплати за виконання таких робіт можуть не встановлюватися.
Що сказали суди попередніх інстанцій?
Суд першої інстанції не прийняв пояснення ТОВ1. Його позиція була така: чинний КЗпП містить імперативну норму, згідно з якою має провадитись доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (стаття 105), а тому положення Постанови №1145, які суперечать цій нормі, не підлягають застосуванню до досліджуваних правовідносин.
Щодо посадових інструкцій агронома, секретаря та генерального директора ТОВ, в яких передбачено виконання останніми додаткової роботи за посадою інженера з охорони праці, то суд зазначив: вони не спростовують положення ст. 105 КЗпП у частині обов'язковості здійснення доплат при суміщенні професій (посад).
Мало того, суд першої інстанції визнав доплати за суміщення професій (посад) за ст. 105 КЗпП саме мінімальними державними гарантіями в оплаті праці працівників. I за їх недотримання суд визнав правомірною постанову про застосування штрафу у розмірі по 10 мінімальних зарплат за кожного з трьох працівників.
Апеляційна інстанція цілком підтримала такий висновок та додала, що мінімальними державними гарантіями у сфері оплати праці є норми та гарантії, установлені КЗпП і ч. 1 ст. 12 Закону про оплату праці2.
Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 р. у справі №804/7745/16 наголосив, що державне регулювання оплати праці, визначене законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, в тому числі за роботу в надурочний та нічний час. Поза цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону про колдоговори.
1 Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 р. у справі №824/238/19-а.
2 Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 р. у справі №824/238/19-а.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважав, що доплати, передбачені ст. 105 КЗпП, є гарантіями в оплаті праці, а отже, належать до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Що вирішив Верховний Суд?
ТОВ категорично не погоджувалося з наведеними вище висновками та дійшло до Верховного Суду. Останній у коментованій нами постанові підтримав законність нарахування штрафу. Тобто ТОВ справу програло.
Але при цьому ВС навів умови обов'язковості проведення доплат за суміщення професій (посад), зокрема:
1) суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї самої категорії персоналу, до якої належить конкретний працівник. При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати.
Головною передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі;
Це важливо!
Загалом ВС наголосив, що передбачення у посадових інструкціях агронома, секретаря та генерального директора ТОВ виконання останніми додаткової роботи за посадою інженера з охорони праці могло б вказувати на те, що норми ст. 105 КЗпП не застосовуються до таких працівників тільки за умови, якщо посада інженера з охорони праці не передбачалася б штатним розписом товариства.
Натомість інспектори праці в акті зафіксували, що згадані особи суміщували посаду інженера з охорони праці до моменту прийняття на роботу основного працівника. Тобто посада інженера з охорони праці передбачалася штатним розписом і була вакантна.
2) суміщення професій (посад) має такі особливості:
— робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу;
— друга посада залишається вакантною;
— для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видання керівником наказу про суміщення;
— окремий трудовий договір не укладається, запис до трудової книжки про суміщення не вноситься;
— порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та зазначається у наказі про суміщення;
— оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати;
3) щодо питання оплати праці при суміщенні професій (посад), то в обов'язковому порядку до звичайної заробітної плати відповідного працівника здійснюється нарахування доплати. Проте, на відміну від роботи за сумісництвом, що оплачується пропорційно до відпрацьованого часу, доплати при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються у фіксованих відсотках до тарифної ставки (окладу);
4) щодо розміру доплат, то в ідеальному варіанті їх конкретні розміри деталізуються у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад, положенні про оплату праці). Чинне законодавство України не деталізує конкретних розмірів відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери та загалом залишає це питання на розсуд роботодавця.
Суміщення і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника — у чому різниця?
Мінпраці у листі від 19.04.2011 р. №126/06/186-11 роз'яснило, що виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від його основних обов'язків — це заміна працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов'язків), коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника. При цьому призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається.
Отже, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника характеризується так:
1) виконання додаткових обов'язків у цьому разі означає фактичну заміну працівника, тимчасово відсутнього з причин, які дозволяють зберігати за відсутнім працівником місце роботи (відрядження, відпустка тощо);
2) поряд із виконанням додаткових функцій працівник продовжує виконувати свою основну роботу, передбачену трудовим договором;
3) виконання додаткових обов'язків відбувається протягом його робочого дня, встановленого умовами укладеного з ним трудового договору;
4) виконання додаткових обов'язків оформлюється наказом керівника підприємства про покладання додаткових функцій з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;
5) призначення працівника виконуючим обов'язки тимчасово відсутнього працівника здійснюється за згодою працівника, якого призначають;
6) відповідно до статті 105 КЗпП працівнику також провадиться доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;
7) порядок оплати праці (тобто розмір доплати) встановлюється на підставі положень колективного договору та наводиться у відповідному наказі.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон про колдоговори — Закон України від 01.07.93 р. №3356-XII «Про колективні договори і угоди».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Постанова №1145 — Постанова Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)».
- Iнструкція №53-ВЛ — Iнструкція Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС від 14.05.82 р. №53-ВЛ щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»