Працівники можуть нести колективну матеріальну відповідальність лише у разі, якщо вони своїми діями сприяли зникненню ТМЦ. Якщо такого не виявлено, а роботодавець не зміг забезпечити належні умови їх зберігання, то підстав для стягнення збитків немає.
Закінчується рік, триває річна інвентаризація, наслідком якої можуть бути виявлені нестачі. Як правило, за них відповідає конкретна винна особа. А чи можна покласти відповідальність відразу на кількох працівників? Проаналізуємо такий варіант на прикладі нещодавнього рішення Верховного Суду — постанови від 19.09.2019 р. у справі №204/5569/16-ц.
Зміст справи
Державне підприємство звернулось до суду з позовом про відшкодування працівниками матеріальної шкоди в сумі 1712471,37 грн.
Працівники, які, на думку роботодавця, мають відшкодувати шкоду підприємству, працюють старшими комірниками цеху №5 державного підприємства. З ними було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Відповідно до п. 12 зазначеного договору, підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, яку спричинено нестачею, умисним знищенням чи пошкодженням матеріальних цінностей, а також їх знищення чи псування внаслідок недбалості, що підтверджується інвентаризаційними документами.
Ревізією підзвітних працівникам ТМЦ, проведеною станом на 01.07.2016 р., виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, яка, на думку ДП, виникла внаслідок неналежного виконання комірниками своїх обов'язків зі взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання, передбачених договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 14.12.2012 р. №2131.
Вина комірників у нестачі ТМЦ підтверджується актами №1, 2 раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей.
Працівники — проти!
Комірники з претензіями роботодавця не погодилися та докладно описали ситуацію зі збереженням ТМЦ на підприємстві.
Зокрема, вони зазначили, що неодноразово зверталися до керівництва за фактом зникнення ТМЦ на складах, проте жодних заходів для з'ясування обставин та причин зникнення, а також повної інвентаризації ТМЦ не вчинялось.
Також комірники зауважили, що складські приміщення не мають камер відеоспостереження, фізичної охорони, решіток на вікнах, освітлення, а в деяких місцях і скління віконних прорізів тощо. Тобто керівництвом жодним чином не забезпечено та не створено умов для збереження матеріальних цінностей в складських приміщеннях. За цих умов забезпечення працівниками належного збереження матеріальних цінностей фізично не є можливим.
ДП зазначає, що нестача виникла внаслідок неналежного виконання комірниками своїх обов'язків за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання.
Проте їх вина в нестачі ТМЦ підтверджується лише актами раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей і нічого не сказано про причину утворення нестачі.
Роботодавець вважав, що колективна (бригадна) матеріальна відповідальність може бути реалізованою, якщо буде встановлено, що втрату цінностей спричинено певними фактами неналежного виконання хоча б одним із членів колективу (бригади) покладених на них обов'язків.
Суд першої інстанції — не виконані обов'язкові умови ст. 135-2 КЗпП!
Суд першої інстанції наголосив1: підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, внаслідок чого підприємству, установі чи організації було завдано майнової шкоди.
1 Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2017 р. у справі №204/5569/16-ц.
У трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, а тому обов'язок доведення вини працівника у спричиненні підприємству шкоди покладається саме на роботодавця, тобто в цьому випадку — на ДП.
Причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім). Прямий зв'язок — це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності працівника.
У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності.
Суд зазначив, що у тексті договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (у п. 13) прямо сказано: притягнення колективу (бригади) до матеріальної відповідальності провадиться власником після ретельної перевірки причин виникнення збитків з врахуванням письмових пояснень, наданих членами колективу (бригади), а за потреби також висновків спеціалістів.
Роботодавець зобов'язаний створити належні умови для зберігання ТМЦ
Також слід звернути особливу увагу на те, чи було забезпечено ДП належні умови для схоронності матеріальних цінностей і нормальної роботи з ними.
На судовому засіданні встановлено та визнавалося сторонами, що за час своєї роботи на підприємстві комірники жодного разу не притягалися до дисциплінарної відповідальності, що судом розцінюється як підтвердження того, що вони належним чином виконували покладені на них обов'язки та відповідально ставилися до виконуваної ними роботи.
Обов'язок із правильної організації праці працівників, забезпечення трудового процесу у різних, у т. ч. й несприятливих ситуаціях, а також попередження можливих збитків згідно зі ст. 141 КЗпП лежить на власнику або уповноваженому ним органі.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Суд зазначає, що якщо власник не виконав своїх обов'язків, а вини працівника в незабезпеченні збереження майна власника немає, працівник взагалі не може нести матеріальну відповідальність.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлених у судовому засіданні обставин, власником або уповноваженим ним органом не було створено належних умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна.
Тож суд першої інстанції вважає, що роботодавцем (ДП) не виконана одна з основних умов для відшкодування заподіяної працівниками шкоди, а саме: керівництвом підприємства не було забезпечено належного рівня збереження та схоронності матеріальних цінностей і нормальної роботи з ними, що, своєю чергою, сприяло втраті та зникненню ТМЦ.
Зверніть увагу!
У правовому висновку ВСУ від 25 квітня 2012 року у справі №6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.
Отже, договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсними.
Таким чином, сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП.
Узагальнення судової практики ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 р.
«Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю»
Дві умови для застосування колективної матвідповідальності
Крім того, на думку суду, заслуговують на увагу ще дві обов'язкові умови (ч. 2 ст. 135-2 КЗпП) для встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору:
Умова 1. Колективна матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом
Суд наголосив, що норма КЗпП, яка передбачає встановлення колективної матеріальної відповідальності власником або уповноваженим ним органом, свідчить про факт прийняття конкретного розпорядчого акта або ухвалення відповідного рішення про встановлення такого роду відповідальності за наявності необхідних повноважень.
Документом, згідно з яким у цеху №5 було встановлено колективну матеріальну відповідальність, є розпорядження начальника цеха, який не є уповноваженою особою для встановлення такого виду відповідальності. Положення «Про термічний цех №5», затверджене генеральним директором ДП, не є документом, який може уповноважити начальника цеха на підписання такого виду договорів. Довіреність на його укладення начальнику цеху №5 не видавалася.
Умова 2. Установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з профспілкою підприємства, установи, організації
Відповідно до ч. 2 ст. 135-2 КЗпП умовою встановлення колективної матеріальної відповідальності є її погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Одразу зазначимо, що погодження встановленої на підприємстві колективної матеріальної відповідальності можливе лише у тому випадку, якщо на підприємстві утворена та здійснює свою діяльність профспілка працівників. У судовому засіданні було встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що на держпідприємстві, справді, є профспілковий комітет, а комірники є членами профспілки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що під час встановлення у цеху №5 колективної матеріальної відповідальності власником або уповноваженим ним органом не було отримано погодження виборного органу первинної профспілкової організації або профспілкового представника.
Увага! Відсутність хоча б однієї із двох наведених вище умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.
Тому суд першої інстанції доходить висновку, що договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність було укладено з порушенням ч. 2 ст. 135-2 КЗпП, позаяк колективну (бригадну) матеріальну відповідальність було встановлено не уповноваженою на те особою та не було отримано погодження з профспілкою підприємства, установи, організації. Отже, підстав для покладення матеріальної відповідальності на комірників у сумі 1712471,37 грн немає.
Висновки наступних судових інстанцій
Апеляційна інстанція1 та Верховний Суд належно оцінили таке дослідження судом всіх обставин справи та у повному обсязі погодилися з наведеними вище висновками.
1 Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. у справі №204/5569/16-ц.
Додамо лише, що все наведене цілком узгоджується й із Узагальненням судової практики ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю». Тож роботодавцям варто врахувати наведене вище під час покладання відповідальності на працівників за виявлені випадки матеріальної шкоди.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»