Iнвентаризація каси — це окрема ділянка інвентаризаційної роботи на підприємстві. При інвентаризації каси застосовуються загальні правила проведення інвентаризації з урахуванням особливостей, які притаманні саме касі.
Випадки проведення інвентаризації каси
Iнвентаризація є одним із методів бухгалтерського обліку, що дозволяє забезпечити відповідність даних бухгалтерського обліку про майно та розрахунки до їх фактичного стану і наявності. Це особливо стосується обліку коштів, який повинен відповідати фактичній наявності коштів до останньої копієчки.
Ця стаття присвячена річній інвентаризації каси, але слід пам'ятати, що це не виключний випадок, коли вона проводиться.
Коли проводиться річна інвентаризація каси?
Iнвентаризація коштів, яка проводиться перед складанням річної фінзвітності, проводиться до дати балансу в період двох місяців, тобто у період з 1 листопада до 31 грудня.
Зважаючи на те що інвентаризація каси, як правило, не потребує великих трудових та часових ресурсів, її можна проводити і в останній робочий день року — це підвищить достовірність залишків на рахунку 30 «Готівка» станом на кінець року.
Необхідність проведення інвентаризації встановлено ст. 10 Закону про бухоблік. Зокрема, об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. Ці випадки перераховані в п. 7 розділу I Положення №879.
Iнвентаризація каси обов'язкова у таких випадках:
— перед складанням річної фінансової звітності проводиться суцільна інвентаризація з урахуванням особливостей проведення інвентаризації кожного виду активів і в строки, визначені п. 10 розд. I Положення №879;
— у разі зміни матеріально відповідальних осіб — касирів. Iнвентаризація проводиться на день приймання-передачі коштів, які перебувають на відповідальному зберіганні у касира. Це актуально тоді, коли касир іде у відпустку або звільняється тощо;
— у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства.
На практиці інвентаризація каси проводиться також у разі неявки касира на робоче місце — через хворобу або з інших причин.
У п. 46 Положення №148 зазначено, що інвентаризація каси проводиться в строки, установлені керівником. Відповідно до п. 3 розділу II Положення №879 об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації у звітному році затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства. Такий документ (зокрема, наказ) видається, як правило, на початку року, і в ньому слід розписати графік проведення інвентаризацій у поточному році.
На практиці деякі керівники можуть надавати перевагу раптовим інвентаризаціям каси. Що це таке, не визначено ані в Положенні №879, ані в Положенні №148. Але про такий вид інвентаризації є згадка в п. 5 розділу II Положення №879.
На практиці раптова інвентаризація каси передбачає, що касира не попереджають про її проведення — це дієвий спосіб контролю за збереженням готівкових коштів на відносно великих підприємствах, де є активний рух готівки.
Звісно, можливість та порядок проведення раптових інвентаризацій теж потрібно зазначити у вищезгаданому наказі. Зокрема, про те, що вони можуть проводитися раптово без попередження матеріально-відповідальної особи. Також можна встановити періодичність раптових інвентаризацій — раз на місяць, на квартал тощо (але це зовсім не обов'язково).
Крім того, є ще один випадок. Органи ДПС під час перевірок мають право вимагати від платників податків проведення інвентаризації, зокрема коштів, у тому числі зняття залишків готівки (пп. 20.1.9 ПКУ). Зверніть увагу: самі перевіряльники не беруть участі у проведенні такої інвентаризації, платник податків проводить її самостійно у загальному порядку, але під час перевірки.
Хто проводить інвентаризацію?
Перед проведенням інвентаризації каси слід створити інвентаризаційну комісію.
Iнвентаризаційну комісію може очолювати керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. Це може бути головний або старший бухгалтер та ін. При цьому варто пам'ятати, що відповідно до п. 2.4 розділу II Положення №879 забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії матеріально відповідальних осіб для перевірки активів, що перебувають у них на відповідальному зберіганні, а також одного й того самого працівника два роки поспіль.
Прямої вимоги щороку перезатверджувати інвентаризаційну комісію немає. Але якщо голова робочої інвентаризаційної комісії здійснює перевірку активів у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи два роки поспіль, то слід зайнятися перезатвердженням складу такої комісії, зокрема, змінивши її голову.
Крім того, періодичність зміни інвентаризаційної комісії може бути встановлено наказом керівника підприємства з огляду на мінімально встановлені вимоги.
Проведення інвентаризації каси
У п. 5 розділу II Положення №879 наведено порядок дій, які потрібно виконати безпосередньо до початку перевірки фактичної наявності готівки:
— завершити обробку всіх касових документів щодо руху активів та сформувати останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових касових документів або звіти про рух готівки. Це можна зробити у довільній формі, в тому числі у формі касової книги (звіту касира). Саму касову книгу перед інвентаризацією «закривати» не треба, це робиться тільки наприкінці дня;
— визначити залишки готівки на дату інвентаризації.
Перед початком інвентаризації касир як матеріально відповідальна особа дає розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові і прибуткові документи на кошти, які здані до бухгалтерії, і всі кошти, що надійшли під його відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані за видатками. Ця розписка наводиться у п. 1 та 2 Акта про результати інвентаризації наявних коштів за формою додатка 7 до Положення №148.
Порядок проведення інвентаризації каси наведений у п. 46 Положення №148. Він полягає у такому:
1. Комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахування всієї готівки, що є в касі, цінних паперів, чекових книжок та інших цінностей, що зберігаються в касі.
2. За результатами такої перевірки складається акт за формою додатка 7 до Положення №148 у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою — касиром. Один примірник акта передається до бухгалтерії установи/підприємства, другий залишається в матеріально відповідальної особи. Якщо інвентаризація проводиться у разі зміни матеріально-відповідальних осіб, то акт складається в трьох примірниках (для матеріально відповідальної особи, яка здала цінності, матеріально відповідальної особи, яка прийняла цінності, а також бухгалтерії).
3. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за книгами обліку. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена касовими документами, вважається надлишком готівки в касі.
4. У разі застосування підприємством у розрахунках РРО звіряється сума наявної готівки на місці проведення касиром розрахунку зі сумою, зазначеною у звіті з РРО (у РК та КОРО — за наявності).
5. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі або надлишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або надлишку і з'ясовуються обставини їх виникнення.
6. Сума нестачі відшкодовується відповідно до законодавства України, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується в дохід підприємства — Д-т 30 К-т 719.
Підприємство також зобов'язане проводити перевірку правильності роботи програмних засобів оброблення касових документів у разі автоматизованого ведення касової книги.
Перевірка та оформлення результатів інвентаризації
Відповідно до п. 3 розділу IV Положення №897 результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчено інвентаризацію.
Як уже зазначалося, надлишки цінностей, що перебувають у касі, прибуткуються одночасно з визнанням доходу: Д-т 30, 33 К-т 719. А от щодо нестач дії підприємства можуть бути різними залежно від їх причини.
Якщо нестача виникла у зв'язку з крадіжкою, то факт крадіжки має бути зафіксований у протоколі огляду місця події правоохоронцями. Якщо каса перебуває під охороною, вона має відповідати вимогам про забезпечення неможливості несанкціонованого проникнення у приміщення та передана на підставі відповідних документів під охорону. Всі документи щодо інвентаризації мають бути правильно оформлені. Якщо цих вимог не буде виконано, то суд не зможе винести рішення на користь підприємства, у якого було вкрадено готівкові кошти.
Якщо винну особу одразу не встановлено, то суму нестачі відображають записом Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», К-т 301 «Каса в національній валюті». До встановлення винної особи такі суми нестач готівки додатково відображаються ще й на забалансовому обліку, а саме на рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей».
Після встановлення винної особи суму на згаданому рахунку списують за кредитом з цього субрахунку. У бухобліку таку операцію відображають проведенням: Д-т 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» К-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Покриття нестачі винною особою здійснюється в такому ж порядку, що був розглянутий у попередньому розділі.
Якщо винної особи так і не буде встановлено, то вищенаведені записи щодо відображення дебіторської заборгованості винної особи та внесення суми нестачі до каси не здійснюються. Суму нестачі з позабалансового рахунку 072 можна буде списати після закінчення позовної давності у три роки.
Якщо в нестачі винен касир, то у разі виявлення під час інвентаризації нестачі в акті інвентаризації зазначають суму нестачі і з'ясовують обставини її виникнення, отримують пояснення від касира. При цьому касир за договором про повну матеріальну відповідальність має відшкодувати всю суму нестачі.
Нестачу з вини касира відображають записом: Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» К-т 301 «Каса в національній валюті». На забалансовому обліку таку суму нестачі, на думку автора, можна і не відображати, якщо винна матеріально відповідальна особа відома одразу. Тому одразу ж виникає і заборгованість такої особи щодо відшкодування завданих підприємству збитків: Д-т 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» К-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Внесення винною особою готівки до каси буде відображено записом Д-т 301 К-т 375.
Договір з касиром про повну матеріальну відповідальність
Договір про повну матеріальну відповідальність укладається на підставі норм ст. 134 КЗпП.
З касиром договір про повну матеріальну відповідальність укладається обов'язково, адже формулювання п. 44 Положення №148 не допускає вільних трактувань: «Керівник установи/підприємства під час прийняття на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення».
Але повну матеріальну відповідальність касир несе з дати укладання з ним договору про повну матеріальну відповідальність.
До укладання такого договору на касира, як і на інших працівників, поширюється обмежена середнім місячним заробітком матеріальна відповідальність за ст. 132 КЗпП. I для того щоб такий касир повинен був відшкодувати усю суму нанесеної ним матеріальної шкоди, це повинен бути випадок, зазначений у ст. 134 КЗпП.
Докладно про застосування матеріальної відповідальності читайте в «ДК» №39/2017.
Чи можна суму нестачі утримати з зарплати?
На сьогодні всі випадки проведення відрахувань з зарплати встановлено ст. 127 КЗпП. Серед видів відрахувань є й відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації. Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, встановлено ст. 136 КЗпП. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням керівника.
Про відрахування із заробітної плати працівника шкоди, завданої з його вини
Згідно із ст. 136 КЗпП шкода шляхом відрахування із заробітної плати працівника відшкодовується за наказом (розпорядженням) роботодавця, якщо розмір шкоди не перевищує середнього місячного заробітку такого працівника та розпорядження звернено до виконання не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівника.
Тому для уникнення конфлікту слід якомога точніше зафіксувати дату виявлення шкоди та підтвердити це необхідними документами: актами про результати інвентаризації, ревізії, рішеннями спеціальних комісій, доповідними записками, заявами, пояснювальними записками винуватця розкрадання тощо. З розпорядженням або наказом про стягнення суми збитку працівника треба обов'язково ознайомити під підпис. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково.
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, та згідно ст. 128 КЗпП України із кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
За матеріалами Управління Держпраці у Кіровоградській області
При цьому розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові.
Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в судовому порядку.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Положення №148 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №148.
- Положення №879 — Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. №879.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»