Що таке міжзмінний відпочинок? Яка мінімальна тривалість міжзмінного відпочинку? Як застосовуються норми щодо міжзмінного відпочинку за підсумованого обліку робочого часу? Погляньмо, що кажуть стосовно цього фахівці Мінсоцполітики в листі від 02.10.2019 р. №1436/0/206-19 (див. «ДК» №49/2019).
Підсумований облік робочого часу передбачає, що тривалість роботи протягом доби може відхилятися у певних межах від робочого дня нормальної тривалості, проте щоб установлена законом норма робочого часу була дотримана в середньому за повний обліковий період: тиждень, місяць, квартал, рік.
Iнформація про підсумований облік робочого часу в КЗпП досить скромна — лише ст. 61. Ще є Методрекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. №138 і не зареєстровані в Мін'юсті. Не дивно, що виникає чимало запитань і проблем.
Як на міжзмінний відпочинок дивляться фахівці Мінсоцполітики
Коментований лист Мінсоцполітики може примножити непорозуміння між роботодавцями та фахівцями Держпраці, а також між роботодавцями й судами.
У ньому фахівці Мінсоцполітики зробили досить сміливий висновок: при підсумованому обліку робочого часу в окремих випадках (не уточнено, в яких!) тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена.
Їхня аргументація така.
На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для такої категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу, для того щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (статті 50, 51, 61 КЗпП).
У п. 7 Методрекомендацій №138 зазначається: при підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (частина перша ст. 59 КЗпП), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години (ст. 70 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ч. 2 ст. 59 КЗпП).
Та, як наголосили фахівці міністерства, оскільки Методрекомендації не реєструються в Мін'юсті, то вони мають інформативний та необов'язковий характер.
I тут-таки зазначили, посилаючись на ст. 61 КЗпП, про застосування за підсумованого обліку норм КЗпП, а саме:
— ст. 50, 51 КЗпП — обов'язкові до виконання;
— ст. 59 та 70 КЗпП виконувати не обов'язково.
I власне на підставі цього зробили висновок, що тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена.
Що кажуть Держпраці та суди про ст. 59 та 70 КЗпП
У червні 2019 р. Управління Держпраці у Черкаській області розповіло, що під час інспекційного відвідування інспекторами праці Управління встановлено порушення вимог законодавства щодо часу відпочинку працівників. Так, тривалість перерви в роботі між змінами, всупереч ст. 59 КЗпП, є меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні. Крім того, незважаючи на вимоги ст. 70 КЗпП, тривалість щотижневого безперервного відпочинку працівників є меншою за 42 години.
За результатами контрольного заходу складено акт інспекційного відвідування, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 59 та 70 КЗпП.
На підставі згаданого акта посадова особа Управління склала постанову, якою накладено штраф на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП у розмірі 1 МЗП.
Товариство не погодилося з правомірністю зазначеної постанови та оскаржило її у судовому порядку. На думку представника позивача, застосування методу підсумованого обліку робочого часу є підставою для недотримання товариством вимог ст. 59 і 70 КЗпП. Проте суди першої та апеляційної інстанцій з такими доводами не погодилися.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 р., залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 р., у задоволенні позову товариства про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Суди зазначили, що при підсумованому обліку робочого часу графіки роботи мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою ніж сорок дві години. При складанні графіків роботи вимог ст. 59 і 70 КЗпП позивач не врахував та порушив їх.
Також суди звернули увагу на те, що законодавством чітко визначено вимоги щодо організації відпочинку працівників. При цьому законодавство не передбачає для роботодавців підстав, за яких можна уникнути дотримання ст. 59 і 70 КЗпП, а отже, дотримання зазначених норм є обов'язковим. Миколаївський окружний адміністративний суд та П'ятий апеляційний адміністративний суд зробили висновок, що при застосуванні підсумованого обліку робочого часу може бути змінена тривалість щотижневого робочого часу (що визначено в ст. 50 КЗпП), проте тривалість встановленого законом часу відпочинку не може бути змінена.
ВС категорично проти зменшення часу відпочинку
А це вже з іншої ситуації, яка розглядалася у Верховному Суді1.
1 Постанова ВС від 23.10.2019 р. у справі №400/296/19.
ВС наголошує на своїй позиції, що при застосуванні підсумованого обліку робочого часу може бути змінена тривалість щотижневого робочого часу (що визначено у ст. 50 КЗпП). Проте тривалість встановленого законом часу відпочинку не може бути змінена.
Мінімальна тривалість щотижневого відпочинку визначена КЗпП. Так, відповідно до ст. 70 Кодексу, тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.
При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб:
1) тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (ч. 1 ст. 59 КЗпП),
2) тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години (ст. 70 КЗпП).
Використання підсумованого обліку робочого часу не звільняє роботодавця від дотримання вимог ст. 59 і 70 КЗпП.
Увага! ВС доходить висновку, що мінімальний час відпочинку встановлюється законом і може бути збільшений, але не зменшений — саме в цьому і полягає конституційне право громадян на відпочинок.
Висновки
Ми не вперше звертаємо увагу читачів на останній абзац у листах Мінсоцполітики: «Листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер». Тож у листахможуть лише рекомендувати та інформувати, а ВС категоричний у своїх висновках і каже, що мінімальний час відпочинку встановлюється законом і може бути збільшений, але не зменшений, саме у цьому і полягає конституційне право громадян на відпочинок. А на сьогодні закон у нас — КЗпП, і ці питання врегульовано саме в ст. 59 та 70 КЗпП. Отож сподіватися, що такий лист убезпечить під час перевірки від Держпраці, не варто.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»