Податківці в IПК ДФСУ від 15.08.2019 р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/IПК (див. «ДК» №37/2019) висловили думку, що ліцензія на зберігання пального не потрібна, якщо воно зберігається у нестаціонарних ємностях. З'ясуємо все докладніше далі.
Кому не потрібна ліцензія на зберігання пального
Розпочнемо з винятків — хто взагалі не має хвилюватися і визначати, чи в нього є зберігання пального, чи ні.
Відповідно до ст. 15 Закону №481 ліцензія не потрібна на місця зберігання пального, що використовуються:
— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок бюджетних коштів;
— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
— суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі;
— суб'єкти господарювання, які зберігають пальне в місцях його виробництва, а також у місцях оптової або роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ще один виняток — це пальне у баках. Нещодавно податківці проконсультували, що зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії.
Коли ліцензія не потрібна — думка податківців
Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території) згідно із Законом №481.
Прес-реліз ДФСУ від 16.08.2019 р.
«Щодо вимог законодавства з ліцензування місць зберігання пального»
Iнших винятків щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять. Про це податківці не перестають нагадувати (зокрема, і в коментованій IПК).
Тому якщо суб'єкт господарювання, який зберігає пальне, не потрапив до вищезгаданого переліку, йому слід з'ясувати, чи він має місце зберігання пального. А для цього слід проаналізувати саме визначення цього терміна.
Місце зберігання пального — що воно таке?
Згідно зі ст. 1 Закону №481, місце зберігання пального — це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Але тут є нюанс. Що саме слід розуміти під «ємностями», Закон №481 не пояснює. Та й конкретних вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального, не встановлює (про це зазначали і податківці в консультації від 30.05.2019 р. №2471/6/99-99-12-01-01-15/IПК).
Утім, у визначенні «місце зберігання пального» є умова, що має бути або право власності, або право користування на таку ємність.
Тому, на нашу думку, під ємностями законотворці мали на увазі стаціонарні (тобто нерухомі) ємності, які відображаються в обліку підприємства, — якісь наземні та підземні резервуари.
Та й перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на зберігання, натякає на те, що нестаціонарна ємність з пальним навряд чи потребує отримання окремої ліцензії на зберігання. Адже тут мова йде про підтвердні документи (ст. 15 Закону №481):
— заявка, в якій зазначається адреса місця зберігання;
— документ про право власності або право користування земельною ділянкою, де містяться ємності, у яких зберігається пальне;
— акт введення в експлуатацію нерухомості, необхідної для зберігання пального, де розміщують ємності;
— дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Таким чином, з одного боку, каністра або інша рухома ємність з пальним начебто підпадає під визначення поняття «місце зберігання пального». З іншого боку, виходячи з аналізу Закону №481, у т. ч. переліку необхідних документів на отримання ліцензії, ліцензія на зберігання потрібна лише на стаціонарні ємності — наземні (і тоді серед документів слід надавати акт вводу в експлуатацію нерухомості) та підземні (у такому разі підходить право власності або право користування земельною ділянкою).
Де ж правда? Дізнаємось у податківців.
Паливо у пересувних (не стаціонарних) ємностях (цистернах)
У коментованій IПК платник податку запитував: «Чи потрібно отримувати ліцензії на зберігання палива у пересувних ємностях (цистернах) — паливозаправник та цистерна-причіп, загальним обсягом до 30 куб. м?».
Податківці відповіли, що у розумінні Закону №481, суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
З огляду на це бачимо, що податківці погоджуються з нами, що ліцензію на зберігання пального слід отримувати, якщо пальне зберігається у стаціонарних ємностях, які мають чітку прив'язку до місця (території).
Утім, наразі йдеться про індивідуальну консультацію, а вона надавалась конкретному платнику податків і захистить від штрафів лише його.
Штрафи
А штрафи, між тим, чималенькі. Тому отримати власну індивідуальну податкову консультацію дуже не завадить.
Фінансові санкції за зберігання пального без спеціальної ліцензії — це 500 тис. грн згідно з ч. 2 ст. 17 Закону №481, відкладені до 31.12.2019 р. Але до їх застосування залишилось не так багато часу.
I ще, про «заморожування» фінансових санкцій податківці постійно нагадують, зокрема, і в коментованій IПК. Але водночас чомусь забувають про адміністративну відповідальність, тому немає чіткого роз'яснення, чи вона тут буде.
Річ у тім, що нормою ст. 164 КУпАП передбачено адмінштраф за провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Штраф — при першому порушенні 17 — 34 тис. грн, а при повторном — 34 — 85 тис. грн. I норма ст. 164 КУпАП передбачає конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних унаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення (при першому порушенні — конфіскація можлива, а ось при другому — беззаперечна).
Як відомо, з 01.07.2019 р. слід отримувати ліцензії для діяльності зі зберігання пального. Але через кострубате визначення терміна «зберігання пального» й виникають непорозуміння.
Зберігання пального — це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (ст. 1 Закону №481).
Проте, відповідно до ст. 3 ГКУ, господарська діяльність — це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Тому цілком можливо, що адмінштраф загрожуватиме лише тим СГ, які надають оплатні послуги третім особам з відповідального зберігання пального (код КВЕД 52.10). Утім, податківці щодо цього наразі мовчать.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- Закон №481 — Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»