У які строки слід виплачувати зарплату та в якому розмірі? Як повідомляти працівників про її розмір? Чи можуть вони відмовитися від отримання авансу? Яку відповідальність передбачено за несвоєчасну виплату зарплати?
Строки виплати зарплати
Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплені в ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у відповідні строки. Ці строки мають бути встановлені колективним договором або положенням про оплату праці, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом). Статтею 115 КЗпП закріплено, що зарплата має виплачуватися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні.
Звісно, за час існування норми щодо виплати зарплати Держпраці та Мінсоцполітики надавали чимало роз'яснень. Наприклад, Держпраці в Iвано-Франківській області вказувала, що КЗпП визначено вимогу щодо мінімальної кількості виплат зарплати на місяць (не менше двох), якої роботодавець зобов'язаний дотримуватись при встановленні строків виплати зарплати. Водночас роботодавець має право виплачувати зарплату і більше двох разів (наприклад, один раз на тиждень).
Виплата зарплати мінімум двічі на місяць є обов'язком роботодавця.
Тож виплата зарплати повинна здійснюватися:
— у робочі дні за графіком роботи підприємства;
— не рідше ніж двічі на місяць, а проміжок часу між цими двома виплатами не має перевищувати 16 календарних днів;
— не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Під час визначення в колдоговорі (іншому нормативному акті роботодавця, погодженому із профспілкою) конкретних дат для виплати зарплати роботодавці повинні дотримуватись одночасно всіх наведених вище умов.
З огляду на це можна сформулювати конкретні числа місяця, у які потрібно вкластися під час виплати зарплати за першу половину місяця (аванс) і за звітний місяць:
— зарплата за місяць має виплачуватися не пізніше 7-го числа, а отже, у період із 1-го до 7-го числа (включно);
— якщо зарплата за місяць виплачується з 1-го до 7-го числа включно, тоді, аби дотриматися проміжку не більш ніж 16 календарних днів між виплатами, аванс має виплачуватися з 16-го до 22-го (включно). Аналогічні дати наводило й Мінсоцполітики в листі від 09.12.2010 р. №912/13/155-10.
Але у колдоговорах або у положенні про оплату праці слід чітко прописати дати виплати зарплати.
Держпраці — про дати виплати зарплати
— 1-е та 16-е (17-е) числа;
— 2-е та 17-е (18-е) числа;
— 3-є та 18-е (19-е) числа;
— 4-е та 19-е (20-е) числа;
— 5-е та 20-е (21-е) числа;
— 6-е та 21-е (22-е) числа;
— 7-е та 22-е числа.
Але 23-го числа не можна виплачувати аванс, оскільки гранична дата для виплати за КЗпП — 22-ге.
Якщо зарплату або аванс буде виплачено напередодні вихідного або святкового дня, то наступна виплата має відбутися за графіком, встановленим колдоговором або положенням про оплату праці. На цьому наголошують фахівці Держпраці у своїх роз'ясненнях. Але окремих правил щодо цього в ст. 115 КЗпП не встановлено. Тож краще за все отримати індивідуальне роз'яснення від Держпраці та діяти за ним, аби під час перевірок не бути звинуваченим у несвоєчасній виплаті.
I ще — ст. 115 КЗпП не заборонено змінювати дати виплати зарплати у межах, визначених цією статтею. Якщо роботодавець прийняв таке рішення, то нові строки необхідно впроваджувати через внесення змін до колективного договору або іншого нормативного акта роботодавця.
Виплата зарплати раз на місяць — порушення
Свого часу Держпраці наголошувала, що встановлення роботодавцем у документах, що регламентують періодичність та строки виплати заробітної плати, умова про виплату зарплати один раз на місяць є неправомірною. Згідно зі ст. 97 КЗпП, власник або уповноважений ним орган чи фізособа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, установлені законодавством.
Навіть за наявності заяв працівників із проханням виплачувати зарплату один раз на місяць виплата зарплати в такий спосіб є порушенням трудового законодавства. Адже в цьому випадку вимогу про виплату не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, буде порушено.
Якщо працівник відмовляється від отримання авансу, роботодавець зобов'язаний:
1) розрахувати йому аванс, зняти суму авансу в банку, оприбутковувати в касі підприємства і, якщо працівник не отримав аванс після закінчення трьох робочих днів, скласти відомість депонованих сум та здати неодержану працівником суму авансу в банк, а потім виплатити його разом із сумою зарплати за другу половину місяця;
Відображення депонованої зарплати в бухобліку
Відповідно до вимог Iнструкції №291, заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами». Звісно, в обліку буде ще відображення отримання коштів з каси банку Д-т 301 К-т 311 та повернення в банк залишку через неотримання суми зарплати Д-т 311 К-т 301.
2) якщо заробітна плата на підприємстві перераховується на зарплатні картки, то роботодавець зобов'язаний перераховувати її працівникові, як мінімум, двічі на місяць у дні, встановлені для виплати авансу та зарплати, незалежно від бажання працівника.
Порушенням буде й виплата в аванс усієї суми заробітної плати, що належиться працівникові за поточний місяць, позаяк вимогу про виплату не рідше двох разів на місяць через проміжок, що не перевищує 16 календарних днів, буде порушено.
Розмір авансу та другої частини зарплати
За ст. 115 КЗпП розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
При цьому заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Мінсоцполітики у листі від 09.12.2010 р. №912/13/155-10 наголошувало, що першою половиною місяця вважаються 15 календарних днів.
За ч. 1 ст. 70 Закону про виконавче провадження, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Але за ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником має бути збережено у всякому разі 50% заробітку.
Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із зарплати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із зарплати не може перевищувати 70%.
За ст. 128 КЗпП при виплаті авансу також потрібно відраховувати аліменти. Але роз'яснень щодо цієї ситуації від Мінсоцполітики немає. Тому кожному роботодавцю слід звертатися за роз'ясненням цього питання окремо.
Повідомлення працівника про виплату авансу
Свого часу фахівці Мінсоцполітики у листі від 20.10.2017 р. №262/0/101-17 вказували, що чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено. Але на власника покладається обов'язок під час кожної виплати заробітної плати повідомляти про всі суми, на які суму, що належить до виплати працівникові, зменшено порівняно з нарахованою зарплатою, та причини такого зменшення; про суму, що належить до виплати і фактично виплачується працівникові.
Як правило, на підприємстві при виплаті зарплати працівникові надається розрахунковий лист про суми виплат, які йому належать, та відрахувань з них.
Водночас законодавством не передбачено заборони у разі погодження працівника на надання йому інформації про розмір його зарплати на зазначену ним електронну адресу.
Відповідальність за невиплату зарплати у встановлені строки
У листі Держпраці від 03.04.2018 р. №2547/4/4.1-ДП-18 зазначається, що порушення вимог частини 3 ст. 115 КЗпП щодо розміру зарплати за першу половину місяця не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника є мінімальною державною гарантією.
Своєю чергою, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 КЗпП тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу — підприємця, яка використовує найману працю, у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Проте фахівці Мінсоцполітики у роз'ясненні від 16.03.2018 р. №118/0/22-18 наводять інший вид штрафу. Вони зазначають, що роботодавці несуть відповідальність в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі у вигляді штрафу у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Звісно, ще доведеться сплатити адмінштраф у розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 до 1700 грн) та в деяких випадках нести кримінальну відповідальність за ст. 175 ККУ.
Податок на доходи
За пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку за ст. 167 ПКУ.
А за пп. 168.1.2 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Тож з нарахованої суми авансу потрібно утримувати ПДФО та військовий збір та при виплаті авансу сплачувати податки до бюджету. Це стосується й військового збору. Він утримується в розмірі 1,5% оподатковуваного доходу (пп. 1.2, 1.4 п. 16-1 підр. 10 р. XX ПКУ). На цьому наголошували й податківці у листі ДФС від 28.09.2015 р. №20527/6/99-99-17-02-01-15 (див. «ДК» №42/2015, коментар «ДК»).
Згідно з пп. 168.1.4 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід (зокрема, заробітна плата) надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси, ПДФО та військовий збір сплачуються (перераховуються) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо відповідно до пп. 168.1.5 ПКУ оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку (проте у випадку заробітної плати така невиплата є порушенням, про що ми зазначили вище), то ПДФО та військовий збір, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Податкова соціальна пільга при авансі
Податківці у ЗIР, підкатегорія 103.08.01, спираючись на п. 169.1 ПКУ, наголошують, що податкова соціальна пільга застосовується до всієї зарплати за місяць, а не до її частини, тобто авансу. Тому при утриманні податку на доходи з нарахованої зарплати за місяць сплачена сума ПДФО при авансі враховуватиметься при визначенні загальної суми ПДФО, що підлягає сплаті за підсумками місяця.
Тобто податкова соцпільга при виплаті авансу не застосовується.
Єдиний соцвнесок
За п. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Тому при нарахуванні авансу ЄСВ слід нараховувати на фактичну суму. А от при нарахуванні зарплати на місяць нараховувати єдиний соціальний внесок потрібно вже не нижче від мінімального страхового внеску. Але це правило поширюється тільки на нарахування ЄСВ за ставкою 22% на зарплату основних працівників.
За ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ, під час кожної виплати зарплати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум платники внеску зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі) (22 або 8,41%). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений.
До того ж слід пам'ятати, що ЄСВ нараховують у межах максимальної величини бази нарахування. Вона дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної зарплати.
Нині ця сума становить 62 595,00 грн.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про виконавче провадження — Закон України від 02.06.2016 р. №1404-VIII «Про виконавче провадження».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»