У сучасному світі важливо весь час залишатися на зв'язку. А для суб'єктів господарювання перебувати в постійній доступності — просто життєва необхідність.
Чому так важливо підтвердити зв'язок телефонних розмов із господарською діяльністю? Тому що під час придбання послуг зв'язку (в т. ч. послуги рухомого мобільного зв'язку)1 СГ відображає у складі податкового кредиту суму ПДВ. Причому відповідно до п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг незалежно від того, чи такі послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду2. А далі, враховуючи вимогу п. 198.5 ПКУ, якщо послуги призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, останній повинен визнати умовні ПЗ з ПДВ3.
Як бачимо, аби уникнути нарахування ПЗ з ПДВ, слід довести зв'язок із госпдіяльністю, про що й говорять податківці в IПК від 12.03.2019 р. №979/6/99-95-42-03-15/IПК (див. «ДК» №13/2019). Проте жодних конкретних порад, як це зробити, вони не дають.
У загальному випадку це може бути:
— угода з оператором про надання послуг мобільного зв'язку;
— список посад, які забезпечуються мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю (окремий документ чи розроблене Положення про мобільний зв'язок);
— розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, у яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов (послуга з так званої деталізації рахунка), тощо.
Чому ми сказали «у загальному випадку»? Бо є винятки і непередбачувані обставини. Адже є професії, коли потрібно перебувати на зв'язку цілодобово. Те саме стосується і керівників, які вирішують питання поза межами робочого часу. Тому не можна стверджувати, що є єдине правило.
Тож рекомендуємо все ж таки для посад працівників, які використовують зв'язок без дотримання робочого графіка, зафіксувати це у Положенні про мобільний зв'язок з зазначенням конкретних телефонних номерів.
Зрозуміло, що решта працівників дотримуються правил внутрішнього трудового розпорядку і користуються мобільним зв'язком у межах робочого часу. Адже з іншої сторони, це додаткове благо для фізособи за пп. 164.2.17 ПКУ (якщо є персоніфікація4), крім того, слід нарахувати ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.
1 Зрозуміло, що постачальники таких послуг є платниками ПДВ.
2 За наявності ПН, зареєстрованої в ЄРПН.
3 Складається не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду ПН, яка реєструється в ЄРПН. База оподаткування визначається відповідно до п. 189.1 ПКУ.
4 Адже нерідко мобільні телефони використовуються в офісах замість стаціонарних, і довести, хто саме користувався телефоном, складно або неможливо.
Якщо ж працівники відшкодовують вартість особистих розмов, тоді, на нашу думку, ПЗ з ПДВ також виникають, але вже за п. 188.1 ПКУ. Фактично суб'єкт господарювання здійснює постачання послуг за пп. 14.1.185 ПКУ. Відповідно, у цьому випадку за абз. 2 п. 188.1 ПКУ база оподаткування для ПДВ не може бути нижчою від ціни придбання таких послуг. I, як слушно зауважують податківці в коментованій IПК, ПЗ нараховуються один раз і додаткового об'єкта оподаткування ПДВ не виникає. Зрозуміло, що при відшкодуванні послуг зв'язку немає й додаткового блага за пп. 164.2.17 ПКУ.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»