На торгівлю виключно столовими винами поширюються деякі послаблення. Але як визначити, що вино є столовим? Чи достатньо напису на етикетці, чи це має ще якось підтверджуватися? Як підтвердити, що імпортне вино, де все «не по-нашому» написано, є столовим?
Столовими винами торгують без ліцензії
Для реалізації алкогольних напоїв Законом №481 встановлено різноманітні регламентуючі заходи, обмеження. Але в преамбулі до Закону сказано, що він не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом.
Роздрібна торгівля столовими винами не потребує наявності ліцензії (ст. 15 Закону №481). Про те саме зазначено в ЗIР, підкатегорія 115.051. Там же сказано, що у разі здійснення суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі виключно винами столовими він має право не вносити до Єдиного державного реєстру місць зберігання відомості про приміщення, в яких такий суб'єкт здійснює зберігання вин столових, у т. ч. якщо місця зберігання розташовані поза місцем здійснення торгівлі.
Проміжний висновок: якщо без ліцензії дозволена роздрібна торгівля, то, виходить, на оптову торгівлю ліцензія має бути.
У ст. 15-2 Закону №481 наведено випадки обмеження споживання різноманітних алкогольних напоїв, у тому числі столових вин. Разом з тим не заборонено споживання столових вин на території санаторіїв у спеціально відведених місцях (ст. 15-2 Закону №481). На час проведення масових заходів відповідні місцеві ради можуть заборонити споживання у тому числі вин столових.
Стаття 15-3 Закону №481 наводить обмеження щодо продажу алкогольних напоїв (у т. ч. столових вин). Виняток із загального правила: можна торгувати столовими винами на полицях самообслуговування. На час проведення масових заходів відповідні місцеві ради можуть заборонити продаж у тому числі вин столових.
Продавець під час роздрібного продажу в тому числі вин столових зобов'язаний отримати у покупця, який їх купує, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови продаж заборонено.
Продаж вин столових здійснюється без застосування РРО з використанням РК та КОРО. Так сказано в Законі №481. Проте в преамбулі до Закону про РРО записано про можливість встановлення норм щодо незастосування РРО виключно у ПКУ. А останній про столові вина нічого не каже.
Таким чином, з нашого погляду, передбачену Законом №481 можливість торгувати столовими винами без РРО заблоковано. Але в ЗIР, підкатегорія 109.032, наведено іншу відповідь: юрособи та ФОПи на загальній системі оподаткування можуть здійснювати розрахункові операції під час продажу вин столових без використання РРО. Користуватися чи ні такою консультацією, кожен вирішує самостійно. Але ми вважаємо її недостатньо обґрунтованою, на відміну від однозначної норми п. 296.10 ПКУ для платників ЄП-фізосіб.
1 Відповідь на запитання: «Чи потрібно СГ, який здійснює роздрібну торгівлю виключно винами столовими, вносити до Єдиного державного реєстру місць зберігання відомості про приміщення, в яких такий суб'єкт здійснює зберігання вин столових, у т. ч. якщо місця зберігання розташовані поза місцем здійснення торгівлі?».
2 Відповідь на запитання: «Чи мають право СГ (ЮО та ФОПи на загальній системі оподаткування), які здійснюють продаж столових вин за готівку, не застосовувати РРО?».
Місцеві ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу в тому числі вин столових суб'єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
Таким чином, порівняно з іншими алкогольними напоями, для столових вин встановлені значні послаблення.
Столові вина — це які?
Відповідно до п. 28 ст. 1 Закону №2662, вино столове — вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.
Технологічні та якісні особливості вина столового викладено у ст. 6 цього Закону.
Глінтвейн — не столове вино!
Глінтвейн з використанням винятково столових вин, на жаль, не є столовим вином, тому його реалізація потребує ліцензії.
Це пояснюється вимогами держстандартів. Так, згідно з ДСТУ 4806, при виробництві виноградних вин заборонено використання цукру, води, ароматизаторів та барвників. Отже, додавання до столового вина інших інгредієнтів (цукор, барвники інше) вилучає глінтвейн з визначення столового вина.
Класифікацію вин (у тому числі столових), їх якісні особливості наведено також у ДСТУ 4806. Наприклад, об'ємна частка етилового спирту в столових винах може становити (%):
— сухі — 9,0 — 14,0;
— напівсухі — 9,0 — 14,0;
— напівсолодкі — 9,0 — 13,0;
— спеціального типу — 10,5 — 15,0.
Відповідно до ДСТУ 4806, на етикетці вина має зазначатися його назва. Те саме читаємо і в ч. 2 ст. 11 Закону №481: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) виноробної продукції має зазначатися назва продукції. Як у ДСТУ, так і в Законі прямо не уточнено, про яку назву йдеться, — власну чи видову. З іншого боку, в ДСТУ 4806 наведено класифікацію вин за видовими ознаками. Тож можна дійти висновку: якщо Закон каже про назву виноробної продукції, то мають бути зазначені як власна, так і видова назви.
Таким чином, визначити належність виноробної продукції до столових вин можна за назвою продукції, яка зазначається на лицьовій стороні етикетки пляшки або самої пляшки (іншого посуду). Така сама думка наведена в ЗIР, підкатегорія 115.051.
1 Відповідь на запитання: «Які вина відносяться до столових вин та як за зовнішнім виглядом виноробної продукції (пляшки або іншого посуду) можна визначити її приналежність до столових вин?».
Такий порядок визначення належності столових вин ми б назвали «на око». Якихось спеціальних законодавчих норм, які би встановлювали порядок визначення належності столових вин, немає. Тому тут можемо застосовувати звичайну людську логіку.
Це також означає, що, окрім огляду етикеток, визначати належність вина можна за назвою в товаросупровідних документах (накладних, ТТН). Про те, що вино столове, може окремо зазначатися в договорі поставки, купівлі-продажу. На придбану партію вина продавець може отримати від виробника сертифікат відповідності, де також зазначатиметься видова назва. Хоча виробник не зобов'язаний надавати сертифікат і його у нього може навіть і не бути, бо сертифікація вина не є обов'язковою.
Усе сказане стосується й імпортних вин. Якщо за імпортними написами на етикетці визначити вид вина проблематично, доведеться звернутися до договору, за яким воно придбано, до товаросупровідних документів.
З нашого погляду, визначати вид вина за даними договорів і товаросупровідних документів, сертифіката відповідності навіть надійніше, аніж просто за етикеткою. Адже етикетка разом з посудиною, на яку вона наклеєна, піде далі до покупця. I під час перевірки продавця буде проблематично встановити, яка етикетка красувалася під час продажу. А документи, накладні залишаться. З іншого боку, етикетку можна сфотографувати і фото долучити до договору, товаросупровідних документів. Фото має бути настільки чітким, щоби напис «вино столове» можна було розрізнити.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Закон №481 — Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
- Закон №2662 — Закон України від 16.06.2005 р. №2662-IV «Про виноград і виноградне вино».
- ДСТУ 4806 — ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови», затверджений наказом Держспоживстандарту від 05.07.2007 р. №144.
Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант