Статтею 9 Закону про РРО юросіб звільнено від проведення через РРО розрахункових операцій при торгівлі продукцією власного виробництва. А якщо така продукція виготовлена з давальницької сировини? ДФСУ в IПК від 22.08.2018 р. №3656/6/99-99-14-05-01-15/IПК (див. «ДК» №36/2018) дала роз'яснення.
Загальні правила
Закон про РРО є спеціальним законом, який регулює розрахунки за готівку.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток) при продажу товарів (наданні послуг), відповідно до п. 1 ст. 3 Закону про РРО зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі — РК).
Коли РРО можна не застосовувати?
Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про РРО, РК та РРО не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання.
А для продукції з давальницької сировини?
ДФСУ наголошує: до продукції власного виробництва належить продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої праці. Тому сільгосппідприємства можуть продавати власно вироблену продукцію у разі проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням ПКО та ВКО та видачею відповідних квитанцій, підписаних у встановленому порядку, без РРО.
Але от цукор, виготовлений переробником на давальницьких умовах, не відповідає зазначеним вище умовам, тож розрахунки за нього мають проводитись із застосуванням РРО або безготівково.
Додамо, що переробник, якщо він отримує оплату за виготовлену з давальницької сировини продукцію готівкою, фактично продає послуги з переробки, а не готову продукцію. I зазначеною у п. 1 ст. 9 Закону про РРО пільгою з незастосування РРО скористатися не зможе.
А ось якщо частину оплати за свої послуги переробник отримає такою продукцією і буде продавати її за готівку, ситуація ускладнюється. Адже він таку продукцію не лише придбав, а й сам виготовив. Те, що давальницька сировина спочатку належала не переробнику, не має впливати на таку ситуацію: адже багато виробників користуються такою пільгою при продажу продукції, виготовленої ними з придбаної сировини. Тобто виходить, що єдиний технологічний процес у цьому випадку не означає, що всі етапи, від виготовлення сировини до готової продукції, мають пройти саме на цьому підприємстві. I в цьому випадку переробник цілком може не застосовувати РРО.
Утім, терміни «єдиний технологічний процес» і «продукція власного виробництва» є складними не лише для суб'єктів господарювання, а навіть для самого Мін'юсту (див. лист від 15.05.2015 р. №490-0-2-15/8.1). Отже, до внесення відповідних змін до Закону про РРО наведені у коментованій IПК питання так і залишаться спірними. А IПК від ДФСУ не мають сили нормативного акта та можуть бути оскаржені платниками податків у порядку, встановленому ст. 53 ПКУ.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»