У «ДК» №8/2018 ми розповіли про заповнення Звіту про виконання нормативу працевлаштування інвалідів форми №10-ПI. Тепер розглянемо, як має бути облаштоване місце праці для особи з інвалідністю, чи потрібно його атестувати, а також як отримати дотацію на його створення.
Насамперед згадаймо, що є ще один спосіб політкоректно сказати «інвалід», крім «особа з інвалідністю», — «особа з особливими потребами». Цей термін відразу спрямовує нашу уяву в цілком конкретне русло. Ми починаємо уявляти спеціально облаштований простір для людей з особливими потребами: пандуси і ліфти для візочників, дублювання світлових застережних сигналів звуковими для людей з вадами зору і звукових сигналів світловими — для людей з вадами слуху тощо.
I тут зразу постає питання.
Місце для людини чи людина для місця?
Iншими словами: йдеться про створення робочого місця для людини з конкретними потребами чи про влаштування людини на вже створене робоче місце з певними пристосуваннями?
Відповідь на це ж запитання може дати Закон №2961, який поділяє робочі місця для осіб з інвалідністю на звичайні та спеціальні. Правда, там же у визначенні терміна «трудова реабілітація» говориться ще про «спеціально пристосоване робоче місце», але чим воно відрізняється від спеціального, — не пояснюється.
Робочі місця осіб з інвалідністю
Робоче місце особи з інвалідністю — місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.
Спеціальне робоче місце особи з інвалідністю — окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Винесене в заголовок розділу запитання має ще один практичний аспект: для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю потрібно спочатку знайти таку особу, чи спершу влаштувати робоче місце, а тоді шукати на нього працівника?
Відповідь цілком очевидна: спочатку працевлаштування особи з інвалідністю. Адже, по-перше, тільки це є виконанням нормативу, тимчасом як створення робочого місця для особи з особливими потребами без реального працевлаштування такої особи не буде зараховано як виконання нормативу. По-друге, може статися, що особа з інвалідністю зможе працювати на звичайному робочому місці, не облаштованому спеціально, яке перетвориться на робоче місце особи з інвалідністю вже за самим фактом того, що така особа на ньому працює.
А якщо особа з інвалідністю має особливі потреби, потрібно знати, які саме, — а щоб знати це, знову-таки, слід спочатку працевлаштувати конкретну особу.
Таким чином, створення робочого місця для особи з інвалідністю можна поділити на три етапи. Перший — це виділення у штатному розписі, у технологічному ланцюжку тощо посади, роботу на якій могла би виконувати особа з інвалідністю. Другий — працевлаштування особи з інвалідністю на таку посаду. Третій — у разі наявності в особи з інвалідністю особливих потреб підлаштування виділеного робочого місця під ці потреби.
I тут починаються нюанси.
Підбір місця
Як зазначено в Рекомендаціях ВАСУ (п. 4.2), обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом №875 нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
А згідно зі ст. 18 Закону №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (далі — МСЕК).
Оскільки роботодавець у цій ситуації не спілкується з МСЕК безпосередньо, про її рекомендації він дізнається з наданої особою з інвалідністю довідки до акта огляду в МСЕК (форма №157-1/о) із зазначенням групи інвалідності. Саме в цій довідці має бути сказано, чи потрібно облаштовувати для особи з інвалідністю спеціальне робоче місце. Якщо такої вимоги немає — особа з інвалідністю може бути працевлаштована на звичайне робоче місце. I ще один нюанс: таке робоче місце не обов'язково має бути на самому підприємстві. Частина 4 ст. 18 Закону №875 зобов'язує, правда, не роботодавця, а держслужбу зайнятості, сприяти особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Тут варто звернутися до назви Закону, який ми в тексті згадуємо за номером, — Закон №2961 має назву «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Працевлаштування осіб з інвалідністю розглядається в межах цього закону як частина заходів, спрямованих на досягнення і підтримання особами з інвалідністю соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство (абз. 11 ст. 1 Закону №2961) — себто як елемент реабілітації осіб з інвалідністю. Для кожної особи з інвалідністю МСЕК складає індивідуальну програму реабілітації (далі — IПР) — комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях МСЕК. Форма IПР затверджена наказом МОЗ від 08.10.2007 р. №623.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону №2961, IПР є обов'язковою для виконання роботодавцем, водночас відповідно до ч. 4 цієї статті для самої особи з інвалідністю вона має лише рекомендаційний характер. Особа з інвалідністю (крім випадку, якщо вона визнана недієздатною) може відмовитися від будь-якої частини IПР (виду, форми, обсягу або місця проведення реабілітаційних заходів) або від IПР загалом. Така відмова, відповідно до п. 10 Положення №757, повинна бути складена у письмовому вигляді, а в самій IПР (вона складається у двох примірниках: один — для МСЕК, другий — для особи з інвалідністю) про це робиться відповідний запис. Правда, нерідко особи з інвалідністю взагалі не надають IПР працедавцеві під час працевлаштування. По суті, єдиний вихід у цій ситуації — взяти в особи з інвалідністю розписку про відсутність IПР на момент працевлаштування. А от відмовити особі з інвалідністю у працевлаштуванні на підставі ненадання IПР, вважаємо, не можна.
З вищенаведеного випливає, що за бажанням особи з інвалідністю, висловленим у письмовій формі, її можна працевлаштувати на звичайне робоче місце, а не спеціальне, навіть за наявності особливих рекомендацій МСЕК. Але якщо ви бачите, що робота на такому місці створюватиме загрозу її здоров'ю, можете послатися на ч. 5 ст. 24 КЗпП, що забороняє укладати трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Атестація робочого місця особи з інвалідністю
Якщо вже йдеться про створення спеціального робочого місця для людини з особливими потребами, за чиновницькою логікою просто напрошується його атестація. Однак якимось дивом у цьому конкретному випадку чиновницька логіка дала збій, і ні Закон №2961, ні Закон №875, ні Положення №757 не вимагають якоїсь спеціальної атестації. Отже, атестація робочих місць для осіб з інвалідністю може проводитися на загальних підставах — згідно з Порядком №442. Відповідно до п. 1 цього Порядку, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Коли обов'язково проводиться атестація робочих місць
Атестація робочих місць повинна проводитися, якщо на підприємстві є виробництва, роботи, професії та посади, що входять до:
1) Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 24.06.2016 р. №461;
2) Списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою КМУ від 17.11.97 р. №1290;
3) Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 р. №163.
Як бачимо, вельми малоймовірно, щоб особа з інвалідністю працювала в таких умовах. Це по-перше. По-друге, до проведення атестації робочих місць, навіть якщо йдеться про робоче місце особи з інвалідністю, не мають жодного стосунку ні Держпраці, ні Служба зайнятості, ні Фонд соцзахисту інвалідів, ні МСЕК. Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку №442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству. До складу комісії включається уповноважений представник профспілки, а за її відсутності — уповноважена найманими працівниками особа. I лише гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться лабораторіями, атестованими Держпраці і МОЗ у порядку, визначеному Мінсоцполітики разом з МОЗ. Але й такі лабораторії можуть бути структурними підрозділами підприємств. I, до речі, затвердити цей порядок Мінсоцполітики та МОЗ досі не зуміли. З цим пов'язана окрема драма, бо за відсутності цього порядку Держпраці відмовляється подовжувати дію раніше виданих свідоцтв на право проведення гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці, але це не є темою цієї статті.
Дотація на створення спеціального робочого місця для особи з інвалідністю
Природно, якщо особа з інвалідністю влаштовується на звичайне робоче місце, про дотацію нема мови. Отримати її можна лише на створення спеціального робочого місця.
Можливість отримання дотації встановлена частиною 4 ст. 18-1 Закону №875 й обставлена купою умов. Так, вже п. 1 Порядку №1836 уточнює, що йдеться лише про осіб з інвалідністю, зареєстрованих у службі зайнятості як безробітні. Ще одна умова — особа з інвалідністю, працевлаштована на робоче місце, на створення якого надана дотація, має пропрацювати не менше двох років. Якщо за цей час трудовий договір з нею буде розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці (у т. ч. шляхом реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності працівників) або за угодою сторін, дотацію доведеться повернути в повному розмірі, та ще й з урахуванням індексації.
Документи на отримання дотації:
1) письмова заява про отримання дотації;
2) довідка центру зайнятості про те, що на підприємстві чисельність осіб з інвалідністю за професією (спеціальністю), за якою працевлаштовується безробітна особа з інвалідністю, не скорочувалася протягом останнього року більш як на 10%;
3) направлення від центру зайнятості на працевлаштування із зазначенням письмової згоди роботодавця на прийняття особи з інвалідністю на спеціальне робоче місце;
4) розрахунок розміру дотації (у т. ч. вартість устатковання, технічного обладнання або його виготовлення, надання послуг з його доставки в межах території України, монтажу, пусконалагоджувальних робіт);
5) довідка з ДФС про відсутність на день звернення заборгованості зі сплати податків і зборів.
Відповідно до п. 5 Порядку №1836
Важливий і порядок дій: спочатку роботодавець створює спеціальне робоче місце, а вже потім одержує відшкодування у розмірі фактичних витрат, але не більше ніж у сумі, зазначеній у договорі про надання дотації.
Слід мати на увазі, що робочі місця, створені за рахунок дотації, не враховуються під час розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до ст. 19 Закону №875 до завершення виконання договору про працевлаштування безробітних осіб з інвалідністю та надання дотації (абз. 5 п. 2 Порядку №1836).
Кому дотація не надається
Дотація не надається роботодавцям, які:
— не зареєстровані у територіальному відділенні Фонду;
— не зареєстровані як платники ЄСВ;
— не подали звіт форми №10-ПI за останній звітний рік;
— мають на день звернення заборгованість зі сплати податків (зборів) та ЄСВ, штрафу за невиконання нормативу, нараховану пеню та щодо яких застосовані протягом останніх 3-х місяців фінсанкції у зв'язку з наявністю зазначених видів заборгованості;
— мають накладені санкції за порушення протягом останніх 3-х місяців законів «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
— скорочували протягом останнього року чисельність працюючих осіб з інвалідністю більше ніж на 10%;
— не забезпечили належного виконання попереднього договору про надання дотації (у разі його наявності).
Відповідно до п. 4 Порядку №1836
Щодо розміру дотації, то відповідно до п. 13 Порядку №1836 з розрахунку на одне спеціальне робоче місце він не повинен перевищувати:
— 40 МЗП, якщо таке місце створюється шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання на наявному робочому місці або на наявній ділянці виробничої площі;
— 100 МЗП, якщо робоче місце створюється шляхом встановлення основного і додаткового устатковання, технічного обладнання у зв'язку з неможливістю пристосування наявного робочого місця або наявної ділянки виробничої площі чи відсутністю місць і ділянок.
Перераховується дотація роботодавцю територіальним відділенням Фонду після проведення перевірки стану фактичного витрачання коштів для створення спеціального робочого місця та надання роботодавцем підтвердних документів про працевлаштування особи з інвалідністю.
Бажаємо нашим читачам успішно пройти цей квест і сподіваємося, що наша стаття їм у цьому допоможе.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон №875 — Закон України від 21.03.91 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
- Закон №2961 — Закон України від 06.10.2005 р. №2961-IV «Прореабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
- Положення про МСЕК — Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою КМУ від 03.12.2009 р. №1317.
- Положення №757 — Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затверджене постановою КМУ від 23.05.2007 р. №757.
- Порядок №442 — Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. №442.
- Порядок №1836 — Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, затверджений постановою КМУ від 27.12.2006 р. №1836.
- Рекомендації ВАСУ — Рекомендації ВАСУ від 14.04.2008 р. №07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування».
Андрій ПОРИТКО, головний редактор