Верховний суд зробив декілька висновків на користь платника податку і проти контролюючого органу, які стануть корисними для кожного. Зокрема, щодо незаконності ППР через скасування наказу на перевірку та недоліки в акті перевірки.
Скасування наказу на перевірку = скасування ППР
ДПI звернулася до підприємства із запитом про надання інформації щодо відносин із контрагентом підприємства. Проте платник письмово відмовив у наданні такої інформації, бо в запиті не було підстав для затребування документів.
Через це ДПI призначила та провела документальну виїзну позапланову перевірку платника з питань відносин із його контрагентом, інформація про якого вимагалася у запиті. За результатами перевірки було складено податкове повідомлення-рішення (далі — ППР) про донарахування платнику ПДВ та штрафних санкцій.
Платник вирішив захищатися у суді
Спочатку він оскаржив в судовому порядку наказ ДПI про проведення самої позапланової перевірки. Позов був задоволений, адже фіскали, справді, не зазначили у своєму запиті законних підстав для його складання.
Після цього платник вдруге звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій ДПI щодо проведення перевірки та скасування ППР, прийнятого за результатами такої перевірки. I знову всі судові інстанції стали на бік платника.
А далі Верховний суд (далі — ВС) у рішенні від 22 березня 2018 року1 зробив висновок, корисний для всіх платників:
«Визнання протиправним та скасування наказу про проведення податкової перевірки виключає наявність у контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення, тому останнє, в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої, є протиправним та підлягає скасуванню».
Аналогічного висновку ВС дійшов у постанові від 6 березня 2018 року2: «Визнання незаконною перевірки є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатами такої перевірки ППР».
Таким чином, платникам, щодо яких прийнято ППР, варто задуматися не лише про оскарження самого рішення, але й про законність перевірки та можливість скасування наказу на її проведення. Тому що незаконний наказ на перевірку неминуче повинен привести до скасування протиправного (як мінімум, через незаконність самої перевірки) ППР.
Недоліки в акті податкової перевірки допоможуть тому, кого перевірили
ВС 20 березня 2018 року розглянув позов3 про скасування ППР. У цій справі в акті перевірки немає підпису однієї з осіб, яка здійснювала перевірку. На думку суду, це є порушенням податкового законодавства.
1 Постанова ВС від 22.03.2018 р. у справі №815/2544/15 (№815/1690/15), http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72899742.
2 Постанова ВС від 06.03.2018 р. у справі №805/2307/17-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72693109.
3 Постанова ВС від 20.03.2018 р. у справі №810/1438/17, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72866973.
Тому Верховний суд зазначив: «Акт перевірки не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. ППР, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню».
Крім того, ВС в цій справі звернув увагу на поширену, проте протиправну практику контролюючого органу, коли фіскали знімають платнику витрати на придбання певного товару, а доходи від продажу цього самого товару залишають без змін.
Щодо цього суд зазначив, що неприйнятним є спосіб визначення податку внаслідок виключення податковим органом усіх витрат, задекларованих позивачем, при цьому доходи підприємства залишені на рівні задекларованих, що доводить невідповідність акта перевірки встановленим до нього вимогам.
Маєте рішення господарського суду щодо спору з контрагентом? Можете використати його як аргумент в адміністративному судочинстві
ВС 20 березня 2018 року в постанові1 вирішив, що обставини, встановлені судовими рішеннями в господарських справах, звільняються від доказування під час розгляду адміністративної справи про скасування ППР.
Так, господарськими судами встановлено, що контрагенти позивача у спірних періодах здійснювали господарську діяльність, поставляли матеріали й іншим особам, причому в значних обсягах. Це свідчить про реальність відносин платника зі своїми контрагентами і про протиправність ППР.
Ваші контрагенти вчинили порушення? Ви за них не відповідаєте
У постанові від 14 березня 2018 року2 ВС зазначив, що висновки податкового органу про безпідставність не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманій за результатами перевірок контрагентів платника податку.
Суд наголосив: «Формування податкового кредиту з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання».
В аналогічний справі, що розглянута ВС 7 березня 2018 року3, суд констатував: «Посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ, оскільки їх зобов'язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами».
Надання до суду документів, не наданих під час перевірки
Трапляються випадки, коли під час податкової перевірки платник не надав певних документів, унаслідок чого контролюючий орган визнав операції нереальними та прийняв ППР. Під час судового оскарження такого ППР платник може надати суду документи, що не надавалися фіскальному органу.
У такому разі податковий орган завжди ставить перед судом питання щодо недопустимості таких нових доказів, адже під час перевірки їх не було.
ВС в постанові від 7 березня 2018 року4 у такій ситуації став на бік платника, зазначивши, що неможливо обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
1 Постанова ВС від 20.03.2018 р. у справі №2а-5529/11/2070, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72863655.
2 Постанова ВС від 14.03.2018 р. у справі №813/4815/13-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72745320.
3 Постанова ВС від 07.03.2018 р. у справі №804/3420/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72693821.
4 Постанова ВС від 07.03.2018 р. у справі №820/7065/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72693785.
Зокрема, суд зазначив: «Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів».
З огляду на вищезазначену практику Верховного суду, платник податків, який зіштовхнувся з фіскальним тиском у вигляді перевірок та ППР, не повинен опускати рук. Позитивні висновки ВС свідчать про реальну можливість захистити права платника в судовому порядку. Але для цього потрібно ретельно контролювати як фактичну законність своєї діяльності, так і правомірність дій контролюючого органу під час податкової перевірки.
Євгеній ПІДДУБКО, юрист