Закон №2148 вніс чимало суттєвих змін у пенсійне забезпечення теперішніх та майбутніх пенсіонерів. Поговоримо про ключові новації.
Iндексація пенсій
Стаття 5 Закону про індексацію доповнена новою частиною п'ятою. Так, з 11 жовтня 2017 року пенсії індексуються шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове пенсійне страхування. Тепер працедавці можуть не перейматися поданням у двотижневий термін після проведення індексації зарплати органам, які займаються призначенням і виплатою пенсії, інформації про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму безпосередньої індексації (абз. 3 п. 9 Порядку №1078).
Суть новації в тому, що тепер індексацію пенсій уже не проводять за алгоритмом та в межах індексації грошових доходів населення (зі ст. 42 Закону №1058 вилучено частину 1). Натомість тепер ч. 2 вищеназваного закону передбачає забезпечення проведення індексації пенсії щорічно через перерахунок показника середньої зарплати (доходу), з якого сплачуються страхові внески.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії щороку має збільшуватися на спеціальний коефіцієнт. Він обраховується як добуток 50% показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50% показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Але розмір щорічного збільшення може бути скориговано залежно від можливого дефіциту коштів Пенсійного фонду.
Отже, якщо дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі немає, розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, може бути збільшений, але в межах 100% показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки перед роком, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Ми розуміємо, що ця норма почне працювати аж із 2021 року. Доти (в 2019 — 2020 роках) показник середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески, буде збільшуватися на коефіцієнт 50% показника зростання споживчих цін за попередній рік і 50% зростання середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески за рік, який передує року, в якому проведено збільшення (новий п. 4 розд. XV Закону №1058).
Абзац 2 ч. 3 ст. 42 Закону №1058 викладено в новій редакції. З 1 січня 2016 року, якщо розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та мінімальна заробітна плата на відповідний рік збільшуються, підвищується розмір пенсії згідно зі ст. 28 Закону №1058 (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування ЄСВ). Перерахунок пенсії проводитиметься з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування ЄСВ), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Мінімальна пенсія за віком
До кінця 2017 року мінімальний розмір страхового стажу для виходу на пенсію при досягненні 60 років становитиме 15 років. А от уже з 2018 року мінімальний страховий стаж становитиме від 25 до 35 років (починаючи з 01.01.2028 р.).
Якщо конкретній особі виповнилося 60 років і вона не має страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (але має стаж не менше 15 років), то з 2018 року до 2020 року вона може розраховувати на тимчасову державну соціальну допомогу. Ця допомога буде призначатися органами соцзахисту населення і виплачуватиметься до досягнення особами віку, з якого вони отримають право на призначення пенсії (п. 5 р. II Закону №2148).
За загальним правилом із 2028 року будь-хто, чий стаж становитиме 40 років, зможе вийти на пенсію.
Непрацюючий пенсіонер має отримувати пенсію на рівні не нижче від прожиткового мінімуму (ч. 1 ст. 28 Закону №1058).
З 1 жовтня 2017 року при призначенні і перерахунку пенсії буде використовуватися розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що діє на 1 грудня поточного року (1373 грн), збільшений на 79 грн, тобто остаточна сума — 1452 грн, і ця сума буде актуальною, доки не збільшиться розмір прожиткового мінімуму.
А вже з 1 січня 2018 року тим особам, що досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності в чоловіків 35 років, а в жінок — 30 років страхового стажу, встановлюватиметься на рівні 40% мінімальної зарплати, але не менше від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (ч. 2 ст. 28 Закону №1058). До речі, приписи ч. 5 ст. 28 Закону №1058 передбачають, що під час визначення мінімального розміру пенсії за віком і збільшенні мінімальної пенсії до страхового стажу не включатимуться періоди, за які зроблено одноразову сплату ЄСВ відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону про ЄСВ.
Страховий стаж
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. З 01.01.2018 р. розділ XV буде доповнено пунктом 3-1: до страхового стажу включатимуть періоди:
— ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку (з 1 січня 1998 року до 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 липня 2000 року до 31 грудня 2017 року включно за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
Страховий стаж
Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
— проходження військової служби до 31 грудня 2017 року включно;
— перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року до 30 червня 2013 року включно;
— перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Так, до трудового стажу включатимуться всі періоди перебування у трудових відносинах протягом відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до трьох років (або до 6-річного віку). Також до трудового стажу включатиметься період догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку. З 01.01.2004 р. час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуватиметься до стажу матері за умови, що вона доглядає за дитиною і отримує допомогу від держави1).
1 З 01.01.2005 р. внески сплачуються за рахунок бюджету.
У ч. 3 ст. 24 Закону №1058 було внесено зміни, які запрацювали вже з 1 жовтня 2017 року. Неповний робочий місяць буде зараховуватися до страхового стажу як повний місяць страхового стажу, але за умови що страхові внески сплачені у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок (для 2017 року ця сума — 704 грн). Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати. Тобто загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць повинна бути не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Яким чином здійснюється доплата, регламентовано п. 15 Iнструкції №21-1. Доплата має бути здійснена виключно застрахованою особою за підсумками року або під час виходу застрахованої особи на пенсію. Якщо доплату проведено не буде, до страхового стажу буде зараховано періоди, коли страховий внесок сплачувався нижче від мінімального рівня пропорційно до мінімального страхового внеску за відповідний період.
Працюючі пенсіонери
Як відомо, досі пенсії виплачувалися з урахуванням того доходу, що отримував працюючий пенсіонер на роботі. Але дія тимчасової норми (ч. 4, 6 Закону про пенсійне забезпечення) закінчилася з 1 жовтня 2017 року.
Стаття 58 Закону про пенсійне забезпечення містила тимчасову норму (до кінця 2017 року), за приписами якої пенсіонерам — державним службовцям пенсії не виплачувалися, а решта працівників-пенсіонерів, чиї пенсії перевищували 150% прожиткового мінімуму для тих, хто втратив працездатність, отримували не більше 85% призначеного розміру пенсії (але не менше 150% прожиткового мінімуму). Такі обмеження не поширювалися на осіб із інвалідністю I та II груп, осіб — інвалідів війни III групи, УБД, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону про статус ветеранів.
Як ми пам'ятаємо, Пенсійний фонд у листі від 16.03.2017 р. №7918/02-12 пояснював, що донарахування ЄСВ на різницю між мінімальною зарплатою 3200 грн та фактичним доходом працівника жодним чином не впливає на страховий стаж. Завдяки новаціям донарахування ЄСВ вже мають враховуватися в страховий стаж застрахованих осіб.
Оскільки різниця між сумою мінімалки і фактично нарахованою зарплатою не вважалася зарплатою конкретної застрахованої особи, то у формі №ОК-5 Пенсійний фонд її не відображав, як наслідок, вона не впливала на страховий стаж. Бухгалтери такі суми відображали у звітності з ЄСВ із типом нарахування «13». Сподіваємося, тепер ці суми знайдуть своє відображення в особистих показниках застрахованих осіб.
Нормативна база
- Закон №1058 — Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- Закон №2148 — Закон України від 03.10.2017 р. №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про індексацію — Закон України від 03.07.91 р. №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
- Закон про пенсійне забезпечення — Закон України від 05.11.91 р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
- Закон про статус ветеранів — Закон України від 22.10.93 р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
- Порядок №1078 — Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078.
- Iнструкція №21-1 — Iнструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. №21-1.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор