Підприємство іноді з об'єктивних причин буває не в змозі своєчасно виплатити працівникам заробітну плату. З'ясуймо, якими будуть наслідки.
Строки виплати зарплати — чітко регламентовані
Норми ч. 1 ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці регламентують виплату заробітної плати працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця1. Заробітна плата має виплачуватися двічі на місяць. Проміжок між виплатами не повинен перевищувати 16 к. д., а виплата має відбуватися не пізніше ніж через сім днів після закінчення періоду, за який вона здійснюється. Мінпраці у листі від 22.11.2010 р. №964/13/84-10 надало роз'яснення, в які проміжки часу має виплачуватися зарплата: за першу половину місяця — в період з 16-го до 22 числа, а за другу — з 1-го до 7 числа.
1 Погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом).
Якщо день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Зверніть увагу: розмір заробітної плати за першу половину місяця має бути не меншим від оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Водночас, якщо строк затримки виплати зарплати перевищує місяць, норми ст. 2 Закону про компенсацію передбачають нарахування та виплату компенсації за затримку виплати зарплати працівникам. Порядок нарахування такої компенсації визначено Порядком №159.
Обраховуємо суму компенсації
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але своєчасно не виплаченої зарплати за відповідний місяць — сума, належна працівнику до виплати (після утримання податків та обов'язкових платежів), і приросту індексу споживчих цін (далі — IСЦ) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (п. 4 Порядку №159). Якщо IСЦ наростаючим підсумком не перевищує 101%, компенсація не нараховується (п. 2 Порядку №159).
Для такого обрахунку IСЦ обчислюється шляхом множення щомісячних індексів за даними Держстату за період невиплати зарплати. До речі, IСЦ за той місяць, за який виплачується зарплата, до розрахунку не включається.
Важливо! Норми п. 5 Порядку №159 передбачають, що компенсація має виплачуватися працівникам у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (тобто працівник на руки отримує безпосередньо зарплату і компенсацію за затримку).
Бухгалтерам підприємств з оплатою праці на рівні МЗП слід пам'ятати: компенсація за затримку виплати зарплати до складу мінімальної зарплати не включається (вона нараховуватиметься понад суму 3200 грн, див. лист Мінсоцполітики від 17.02.2017 р. №394/0/101-17/282).
Оподатковуємо компенсацію
Ми вже говорили, що відповідно до ст. 2 Закону про оплату праці та пп. 2.2.8 Iнструкції №5 суми компенсації працівникам втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати належать до фонду додаткової зарплати. Відповідно до ст. 1 Закону про оплату праці, до додаткової зарплати належать доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій. А отже, для оподаткування така компенсація є зарплатою.
Підприємство, що виплачує компенсацію за затримку зарплати працівникові, має утримати ПДФО зі суми такого доходу за його рахунок за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ) та військовий збір за ставкою 1,5%. Але зробити це слід саме в період її виплати, адже доти невідомий розмір компенсації (немає інформації, скільки індексів слід застосовувати в розрахунках). При виплаті такої компенсації треба сплатити до бюджету ПДФО та ВЗ зі суми компенсації.
Не забудьте, що компенсацію враховують при визначенні граничного розміру доходу, що дає право на ПСП, а при визначенні бази оподаткування ПДФО застосовують ПСП (за наявності права на неї).
У формі №1ДФ суму компенсації відображають із ознакою доходу «101».
У Звіті з ЄСВ компенсацію за затримку зарплати показують у складі зарплати того місяця, в якому нараховують таку компенсацію. У таблиці 6 Звіту з ЄСВ компенсацію буде відображено в загальній сумі разом із зарплатою за звітний місяць без виокремлення окремо зарплати, окремо компенсації.
У бухобліку компенсаційні виплати з оплати праці включають до складу витрат на оплату праці на підставі п. 23 П(С)БО 16 «Витрати».
Сума компенсації впливає на фінрезультат до оподаткування та відповідно — на об'єкт оподаткування податком на прибуток.
У бухобліку нарахування компенсації буде відображено проведенням: Д-т 23, 91, 92, 93, 94, 97 К-т 661.
Строки сплати податків і ЄСВ при невиплаті зарплати
ПДФО і військовий збір. Тут ідеться про нарахування оподатковуваного доходу, який фактично не виплачується. Тож податковий агент має перерахувати ПДФО до бюджету у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 ПКУ), — до 30 числа місяця, наступного за місяцем, за який був нарахований дохід.
Пунктом 57.1 ПКУ встановлено загальне правило сплати податків: протягом 10 днів після останнього дня граничного терміну для подання відповідної звітності. Для місячного звітного періоду такий термін становить 20 к. д. Виходить, що і ПДФО, і військовий збір роботодавець (податковий агент) має сплатити до бюджету не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем нарахування доходу.
Відповідальність. У разі порушення строків сплати ПДФО і ВЗ слід бути готовим до відповідальності за п. 127.1 ПКУ — штраф у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, за повторне протягом 1095 днів — 50%, а втретє — 75%. Те саме стосується і військового збору. Приписами пп. 1.5 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ встановлено, що відповідальними за утримання та сплату до бюджету військового збору є особи, зазначені в ст. 171 ПКУ, а п. 171.1 ПКУ конкретизує, що при нарахуванні зарплати відповідальним за утримання та сплату податків із зарплати є роботодавець.
Актуальним є і питання пені, яка нараховується відповідно до пп. 129.1.3 ПКУ: після закінчення 90 к. д., наступних за останнім днем граничного строку сплати ПЗ.
ЄСВ. Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ, роботодавці зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Але пунктом 11 розд. IV Iнструкції про ЄСВ передбачається перенесення терміну сплати ЄСВ на наступний за вихідним або святковим робочий день, якщо граничний термін припадає на неробочий день.
Відповідальність. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, за несплату, несвоєчасне перерахування ЄСВ застосовується штраф у розмірі 20% від своєчасно не сплаченої суми ЄСВ. На суму недоїмки буде нараховуватися і пеня в розмірі 0,1% від суми несплати за кожний день прострочення (ч. 10 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Відповідальність за невиплату/несвоєчасну виплату зарплати
За порушення встановлених термінів виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплату їх не в повному обсязі — підприємству загрожує штраф у розмірі 3-х МЗП на день виявлення правопорушення (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Крім того, не слід забувати і про адмінвідповідальність. Норми ст. 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплати зарплати посадовими особами такого підприємства передбачають адмінштраф у розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 до 1700 грн). Повторне порушення протягом року після накладення адмінстягнення коштуватиме від 100 до 300 н. м. д. г. (від 1700 до 5100 грн).
I, до речі, при безпідставній невиплаті зарплати більше одного місяця винна особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 175 ККУ.
Приклад 1 Працівникові за підсумками вересня 2017 року нараховано, але своєчасно не виплачено зарплату в розмірі 2000 грн. Така зарплата за вересень фактично була виплачена 27 жовтня 2017 року. Оскільки затримка становить менше місяця, компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату нараховувати не треба.
Приклад 2 Працівникові за травень 2017 року нараховано, але своєчасно не виплачено зарплату в розмірі 7345 грн. Виплачують зарплату за травень у жовтні 2017 року.
За період невиплати зарплати, тобто з червня до жовтня 2017 року, розраховується IСЦ. При цьому величину IСЦ за травень 2017 року (місяць, за який виплачується зарплата) до розрахунку не включають. Тобто беремо індекси інфляції за червень, липень, серпень і вересень 2017 року.
Розрахунок IСЦ для компенсації: 1,016 х 1,002 х 0,999 х 1,02 х 100 = 103,74%.
Умовно вважатимемо, що за підсумками жовтня 2017 року IСЦ за період невиплати зарплати перевищив 101%, отже, сума компенсації за цей період у жовтні 2017 року нараховується.
Сума нарахованої компенсації: 7345 грн х (103,74% - 100%) = 274,70 грн.
Приклад 3 Нарахування компенсації за несвоєчасно виплачену частину зарплати. Працівникові у травні 2017 року нараховано зарплату в сумі 10000, але своєчасно було виплачено тільки її частину у розмірі 3500 грн, другу частину у розмірі 6500 грн не виплачено. Виплачують цю частину зарплати за травень у жовтні 2017 року. На несвоєчасно виплачену частину також нараховується компенсація за затримку виплати.
Розрахунок IСЦ для компенсації: 1,016 х 1,002 х 0,999 х 1,02 х 100 = 103,74%.
Сума нарахованої компенсації: 6500 грн х (103,74% - 100%) = 243,10 грн.
Нормативна база
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про компенсацію — Закон України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.
- Iнструкція про ЄСВ — Iнструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. №449.
- Порядок №159 — Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159.
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор