Підприємство на загальній системі під час виплати доходу нерезиденту неправильно утримало податок з цього доходу. Застосовано ставку 10%, але виявилося, що нерезидент є номінальним отримувачем, тому слід було застосовувати ставку 15%. Як виправити помилку, які штрафи, як відобразити у додатку ПН (квартальна звітність)?
Загальні норми
Особливості оподаткування нерезидентів-юросіб, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, передбачені п. 141.4 ПКУ. Перелік доходів, з яких утримується податок, наводиться у пп. 141.4.1 ПКУ.
За загальною нормою:
— податок утримується з доходів1 у розмірі 15% за їх рахунок;
1 Крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 — 141.4.6 та 141.4.11 ПКУ. Але враховуючи зміст запитання, ці доходи нас не цікавлять, адже щодо них — окрема ставка та окремий порядок сплати податку.
— якщо резидент здійснив тільки нарахування (проведення Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 632, 6852, обов'язок сплатити податок ще не настав;
— податок сплачується резидентом до бюджету самостійно під час виплати доходу;
— сума податку визначається за курсом НБУ на дату виплати доходу нерезиденту (див. пп. 141.4.2 ПКУ).
Фактично нерезидент отримує суму доходу за мінусом податку. Звертаємо увагу, що під час укладання договорів із нерезидентами не дозволяється включати до них податкові застереження, згідно з якими резидент бере на себе зобов'язання щодо сплати податків з доходів нерезидентів. Це пряма норма пп. 141.4.9 ПКУ.
Сплачений підприємством податок не відноситься до витрат у бухобліку. Це податок нерезидента, а підприємство виконує лише функції посередника. Проте сума податку в будь-якому разі потрапить до витрат підприємства, але через нарахування доходу, що належить цьому контрагентові (див. приклад 1).
Увага, підприємці!
Обов'язок сплатити податок покладається також на підприємців і платників ЄП. I нехай «спрощенців» це не дивує. Так, платники ЄП звільнені від сплати податку на прибуток пунктом 297.1 ПКУ. Але у разі виплати доходу нерезиденту платником податку на прибуток є нерезидент, а платник ЄП або підприємець виконує лише функції посередника щодо сплати ПЗ. Додатково див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2017 р. №6253/10/26-15-12-05-11.
Приклад 1 Підприємство орендує у нерезидента з Польщі вантажний автомобіль, який здійснює доставку товарів покупцям. Оренда за договором нараховується останнім днем календарного місяця, а сплачується протягом наступних 10 днів. Сума оренди — 100 дол. США. Відображення див. у таблиці 1.
Таблиця 1
Відображення в обліку оренди автомобіля в нерезидента (до прикладу 1)
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, дол. США, грн
|
Коригування фінрезультату до оподаткування
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Збільшення
|
Зменшення
|
|||
|
1.
|
Нараховано дохід нерезиденту-орендарю 30 числа місяця (курс НБУ умовно — 25,05) |
93
|
632
|
100 дол. США
2505,00 |
—
|
—
|
|
2.
|
Виплата доходу нерезиденту 10 числа місяця (курс НБУ умовно — 25,00) |
632
|
312
|
85 дол. США
2125,00 |
—
|
—
|
|
3.
|
Нараховано податок з доходів нерезиденту (курс НБУ умовно — 25,00) |
632
|
641/податок
|
15 дол. США
375,00 |
—
|
—
|
|
4.
|
На дату виплати доходу сплачено податок |
641/податок
|
311
|
375,00
|
—
|
—
|
|
5.
|
Визначено курсові різниці* |
632
|
714
|
5,00
|
—
|
—
|
| * Заборгованість перед нерезидентом є монетарною статтею балансу, за п. 8 П(С)БО 21 визначаються курсові різниці: (25,05 - 25,00) х 100 = 5,00. | ||||||
У пп. 141.4.2 ПКУ є уточнення, що вищезазначений порядок застосовується, якщо інший порядок нарахування та сплати податку не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Перелік міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування наведено в листі ДФСУ від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17. Підтвердження також знаходимо у п. 3.2 ПКУ, в якому сказано, що пріоритет мають правила міжнародного договору. Отже, відповідно до ст. 3 ПКУ, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.
Але це зовсім не означає, що резидент повністю керується порядком, який передбачено у міжнародному договорі. Для того щоб застосовувати «міжнародний порядок», у т. ч. зменшену ставку податку (іноді — звільнення від оподаткування (додатково див. «ДК» №32/2017)), треба врахувати низку вимог, установлених ст. 103 ПКУ.
Умови зменшення ставки податку
Резидент, перш ніж застосовувати меншу ставку податку, повинен дотримуватись умов, які висуває ст. 103 ПКУ. «Міжнародний порядок» діє, якщо:
1) нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (п. 103.2 ПКУ);
2) нерезидент на дату виплати доходу є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (п. 103.3 ПКУ).
За першою умовою, статус нерезидента, з країною якого діє міжнародний договір, слід підтвердити. Підтверджується нерезидентський статус довідкою (або її нотаріально засвідченою копією). У деяких міжнародних договорах чітко зазначено, до якого органу слід звертатися нерезиденту, щоб отримати такий документ. Як правило, з боку кожної з держав — учасниць міжнародного договору компетентним органом є фінансовий (податковий) орган або його повноважний представник. Довідка має бути легалізована та перекладена відповідно до законодавства України (нотаріально засвідчений переклад).
Легалізація довідки про резидентський статус
Ця вимога означає, що згадана довідка має доказову силу офіційних документів на території України за умови:
— її легалізації, тобто процедури, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплено документ; або
— засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р.; або
— наявності міжнародних договорів про правову допомогу, згідно з положеннями яких офіційні документи іноземних держав-партнерів, зокрема сертифікати резиденції компетентних податкових органів, приймаються без будь-якого підтвердження (без консульської легалізації та відповідно без апостиля).
ЗIР, підкатегорія 102.18
Подається цей документ у кожному податковому році, коли здійснювались виплати нерезиденту. Дійсна довідка в межах календарного року, в якому вона видана.
В IПК ДФСУ від 17.08.2017 р. №1653/6/99-99-15-02-02-15/IПК повідомляється, що за відсутності на момент виплати нерезиденту такої довідки доходи оподатковуються за загальним правилом (це означає, що застосовується ставка 15%). Але згідно з п. 103.8 ПКУ українське підприємство може застосувати правила міжнародного договору у податковому році з отриманням довідки після закінчення звітного року.
I ще момент, на який слід звернути увагу: наприклад, у листі ДФСУ від 13.09.2016 р. №19917/6/99-99-15-02-02-15 (див. «ДК» №42/2016) повідомляється, що витяг з електронного реєстру компаній-нерезидентів не відповідає вимогам ст. 103 ПКУ та не може бути підставою для застосування договору про уникнення подвійного оподаткування.
Щодо другої умови, то, як свідчить практика, саме на цьому етапі з'ясовується, що застосовано неправильну ставку. Проблема полягає саме в тлумаченні терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу».
Бенефіціарним (фактичним) власником доходу не може бути юридична особа, якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (п. 103.3 ПКУ).
Щоб з'ясувати, яку ставку слід брати до уваги, резидент повинен ознайомитися з умовами ЗЕД-договору. Як правило, у контракті (особливо це стосується ліцензійних договорів) зазначаються умови залучення субвиконавців, агентів або інших посередників.
Документом, який підтвердить, що саме цей конкретний нерезидент є власником доходу, може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід (додатково див. листи ДПАУ від 30.03.2011 р. №3917/5/12-0216, ДФСУ від 13.03.2017 р. №5060/6/99-99-15-02-02-18).
Наприклад, щодо роялті податкові органи зазначають, що власник доходу повинен підтвердити фактичне право (авторське право) на одержання такого доходу, засвідчене відповідним чином і, відповідно, документально підтверджене ліцензією, патентом, офіційно оформленим торговим знаком тощо. Крім того, потребують аналізу відповідні ліцензійні угоди про надання права використання об'єктів інтелектуальної власності, а також договори франчайзингу тощо (додатково див. IПК від 17.08.2017 р. №1653/6/99-99-15-02-02-15/IПК).
Щодо визначення фактичного власника доходу корисно ознайомитися із судовою практикою. Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 р. №К/800/52155/131 містить тлумачення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу». Суди вважають, що «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживанням положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа не тільки повинна володіти правом на отримання доходу, але й повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Отже, нерезидент повинен бути безпосереднім вигодонабувачем, тобто особою, яка фактично одержує вигоду від отриманого доходу і визначає його подальшу економічну долю.
Наведене рішення ВАСУ беруть до уваги податківці (додатково див. листи ДФСУ від 05.07.2016 р. №14652/6/99-99-15-02-02-15 та від 10.06.2016 №12995/6/99-99-15-02-02-15).
Відповідальність
Спочатку пропонуємо з'ясувати, що входить до поняття «податкове зобов'язання». У пп. 14.1.156 ПКУ сказано, що податкове зобов'язання — це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок у порядку та строки, визначені податковим законодавством. Це означає — у порядку та строки, визначені у пп. 141.4.2 ПКУ, тобто на дату виплати доходу нерезиденту.
Згідно з п. 110.1 ПКУ, податкові агенти2 несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів нерезидента покладається саме на резидента, який виплачує дохід (п. 137.3 ПКУ).
1 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38106136.
2 Відповідно до п. 18.2 ПКУ, податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Відповідальність за порушення правил сплати податків передбачено двома статтями ПКУ: 126 та 127. Відповідальність за ст. 126 ПКУ є загальною, тимчасом як ст. 127 ПКУ встановлює спеціальну відповідальність податкових агентів.
Але якщо взяти до уваги позицію податківців та судів, то питання, за якою статтею — 126 чи 127 — слід кваліфікувати порушення, залишається спірним.
Податкові органи розглядають несплату податку як порушення за ст. 127 ПКУ (див., зокрема, лист ДФСУ від 29.12.2016 р. №28468/6/99-99-15-02-02-15 та інші).
Відповідно до п. 127.1 ПКУ, ненарахування, неутримання та/або несплата податку податковим агентом під час виплати доходу на користь нерезидента тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі:
— 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету;
— ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету;
— дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Своєю чергою, нерезидент — отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Зверніть увагу: у ЗIР, підкатегорія 102.18, сказано, що санкції за п. 127.1 ПКУ застосовуються у випадку, якщо:
— виплати доходу нерезиденту здійснено без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу;
— або якщо податок перерахували до бюджету в повному обсязі, але пізніше терміну.
Від себе зауважимо, що за невчасну сплату податку у ст. 127 ПКУ жодного слова. Там чітко зазначено: ненарахування, неутримання та/або несплата. Водночас відповідальність за повноту утримання та своєчасність сплати податку, як сказано у п. 137.3 ПКУ, несе резидент.
Позиція податківців незмінна вже давно: про аналогічну відповідальність за сплату податку в повному обсязі, але пізніше терміну, було сказано в листі ДФСУ від 21.06.2016 р. №13668/6/99-99-15-02-02-15 (див. «ДК» №29/2016).
Таким чином, до резидента, який виплачує дохід нерезиденту-юрособі без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу або який перерахував податок до бюджету в повному обсязі, але пізніше терміну, застосовується відповідальність у вигляді штрафів, передбачених ст. 127 ПКУ, та пені відповідно до пп. 129.1.1 ПКУ.
Застосовуються штрафи, передбачені ст. 127 ПКУ, за результатами податкових перевірок. За актом перевірки оформляється ППР. До ППР додається розрахунок штрафу та пені із зазначенням у ньому інформації, необхідної для їх визначення (п. 9 розділ II Порядку №1204). Це означає, що під час перевірки досліджуються питання правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку.
Отже, відповідальність за ст. 127 ПКУ виникає на підставі ППР, якщо під час перевірки буде виявлено порушення. До того моменту податковий агент не сплачує штрафів.
Відповідно до ст. 126 ПКУ, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, якщо він не сплачує узгоджену суму визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом. Проте, враховуючи порядок нарахування та сплати «нерезидентського податку», податок спочатку підлягає сплаті, а згодом відображається у звітності (це означає, що резидент лише повідомляє про сплату податку, але нічого не узгоджує, тому що сума ПЗ сплачується завчасу, до подання додатка ПН).
У разі порушення термінів сплати грошових зобов'язань штрафи за ст. 126 ПКУ також нараховуються за результатами перевірки на підставі ППР.
Судова практика виробила свій погляд, за якою статтею ПКУ потрібно кваліфікувати порушення.
Наприклад, в ухвалі Одеського апеляційного адмінсуду1 робиться висновок, що відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПКУ, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі немає факту виконання цих обов'язків платником податків (податковим агентом). У такому разі контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф за ст. 127 ПКУ.
На думку Київського апеляційного адмінсуду2, у разі несплати податку протягом строків, визначених Кодексом, склад правопорушення підпадає під ст. 126 ПКУ, а не під ст. 127 ПКУ.
Отже, підсумуймо: податкові органи, незалежно від виду порушення: несплата податку, несплата в повному обсязі або невчасна сплата, — штрафують за ст. 127 ПКУ. А суди схильні поділяти порушення за видами: за несплату податку — штраф згідно зі ст. 127 ПКУ, за невчасну сплату — штраф за ст. 126 ПКУ.
Штрафи за ст. 127 ПКУ залежать від кількості вчинених порушень. Це означає, що санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення податковими органами під час перевірки порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплати податку (додатково див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64536582).
Наша порада: якщо підприємство самостійно виявило недоплату податку — сплатіть самостійно, не чекаючи перевірки.
Приклад 2 Підприємство орендує у нерезидента-юрособи з Польщі вантажний автомобіль. Оренда за договором нараховується останнім днем календарного місяця, а сплачується протягом наступних 10 днів. Орендні платежі сплачувались у лютому, березні та квітні. Під час виплати доходу підприємство не утримувало та не сплачувало податок. Першим порушенням у розумінні п. 127.1 ПКУ буде виплата доходу у лютому, а тому штрафна санкція застосовується в розмірі 25%. Несплата податку у березні з виплаченого доходу нерезиденту є другим порушенням, штрафна санкція — в розмірі 50%. Виплата оренди без податку у квітні є третім порушенням, штраф за яке становить 75%.
Також кілька слів про нарахування пені. Порядок нарахування пені передбачено ст. 129 ПКУ. Нарахування пені розпочинається:
— при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, — починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного Кодексом (пп. 129.1.1 ПКУ);
— при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, — після закінчення 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (пп. 129.1.3 ПКУ).
А також, згідно з п. 129.9 ПКУ, у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена статтею 129 ПКУ, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (про що далі).
Визнані штрафи, пеня відображаються у складі витрат підприємства як інші операційні витрати на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки»: Д-т 948 К-т 64. Датою витрат є дата складання ППР (якщо штраф нараховано самостійно підприємством, датою витрат буде дата сплати). Якщо підприємство є платником податку на прибуток і визначає різниці для визначення об'єкта оподаткування, у разі нарахування штрафу і пені на підставі ППР різниці не виникають.
Коригування фінрезультату на штрафи
Фінрезультат збільшується згідно з пп. 140.5.11 ПКУ на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізосіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ.
Приклад 3 Підприємство — платник податку на прибуток з річним звітним періодом 08.08.2017 р. виплачує нерезиденту з Iталії роялті в сумі 300 євро (умовний курс НБУ на дату виплати доходу — 30,00 грн/євро). Під час виплати доходу застосували ставку 7% на підставі ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Iталійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування.
Але з часом було досліджено за умовами контракту, що нерезидент на дату виплати доходу не є фактичним отримувачем доходу, а виступає як субагент, відповідно, ставка податку має бути 15% за українським законодавством.
Підприємство сплатило: (300 х 30,00) х 7% = 630,00 грн;
треба сплатити: (300 х 30,00) х 15% = 1350,00,00 грн;
за фактом порушення недоплата податку: 1350,00 - 630,00 = 720,00 грн.
Підприємство зобов'язане сплатити 720,00 грн недоплаченого податку.
Якщо під час перевірки податкові органи виявлять таке порушення, то на підставі ППР може бути нараховано штраф та пеню. Якщо керуватися підходом податківців, штрафи накладаються за ст. 127 ПКУ. Розмір штрафу залежить від кількості порушень, вчинених податковим агентом.
Фактично у випадку застосування неправильної ставки податку нерезиденту сплачено більшу суму, ніж потрібно. Але ПКУ не вимагає перерахунку виплачених нерезиденту доходів. Недоплачений податок, а згодом штраф і пеню (якщо під час перевірки буде виявлено ці порушення), підприємство сплачує за власний кошт. Відображення в обліку див. у таблиці 2.
Таблиця 2
Нарахування та сплата штрафів (до прикладу 3)
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, дол. США, грн
|
Коригування фінрезультату до оподаткування
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Збільшення
|
Зменшення
|
|||
|
1.
|
На дату виплати доходу сплачено податок |
641/податок
|
311
|
630,00
|
—
|
—
|
|
2.
|
Доплата податку |
949*
641/податок |
641/податок
311 |
720,00
720,00 |
—
|
—
|
| * Якщо доплата податку стосується не звітного періоду, а є помилкою з минулого року, тоді доплата буде відображатись через рахунок 44 як виправлення помилок минулих звітних періодів: Д-т 441 (442) К-т 641/податок. | ||||||
Порядок виправлення через звітність
Нагадаємо, що інформацію про виплачені нерезиденту доходи, суми утриманого з них податку, його ставку резидент зазначає у таблиці 1 додатка ПН до рядка 23 ПН декларації з податку на прибуток.
Якщо підприємство допустило помилки при заповненні додатка ПН та декларації або не відобразило таку інформацію у звітності, але при цьому в повному обсязі та своєчасно нарахувало, утримало та перерахувало до бюджету податок, санкції за ст. 127 ПКУ не застосовуються (додатково див. http://dn.sfs.gov.ua/zahodi-dlya-platnikiv/112612.html). У цьому випадку на керівника або посадову особу може накладатись адмінштраф за ст. 163-1 КУпАП у розмірі від 85,00 до 170,00 грн (від 5 до 10 н. м. д. г.).
Але звітність треба виправити. За ст. 50 ПКУ, якщо платник податку на прибуток з квартальним звітним періодом виявив помилку за попередній період, є два варіанти виправлення:
— чекати наступного звітного періоду і виправлення зробити через додаток ВП із заповненими рядками 23 — 25, відповідно і через додаток ПН з поміткою «Уточнююча». У таблиці 2 додатка буде зазначено збільшення ПЗ у рядку 30 та штраф 5% у рядку 31 (щодо пені слід врахувати пп. 129.1.3 ПКУ). Суми з цих рядків переносяться до рядків 31, 32 декларації;
— подати уточнюючий розрахунок за той період (квартал), коли була виплата нерезиденту, заповнивши правильно додаток ПН та рядки 23 — 25. Окремої форми уточнюючого розрахунку немає, це декларація з прибутку та додаток ПН з помітками «Уточнююча». Про суму помилки буде свідчити рядок 31, а сума штрафу у розмірі 3% проставляється у рядку 34. Сплатити суму недоплати та штраф, якщо вони є, слід до подання такого уточнення.
Згодом, якщо невчасну сплату податку виявлять податківці під час перевірки, постає запитання: а чи будуть нараховуватись санкції за ст. 127 ПКУ? Об'єктивно платник при самостійному виявленні самостійно сплатив податок (або недоплачену суму податку), та ще й штраф, як цього вимагає ст. 50 ПКУ. Виходить, що він поніс відповідальність, і підстав для нарахування штрафу за ст. 127 ПКУ немає. Проте є підстави для штрафу за нормами ст. 126 ПКУ, якщо це буде виявлено під час перевірки.
I насамкінець: у п. 103.9 ПКУ сказано, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у звітному періоді виплат нерезидентам подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи. Окремої форми такої звітності немає. Тому резиденти, які не є платниками податку на прибуток (підприємці та платники ЄП), також звітують у додатку ПН.
Звітність для платників ЄП
Чи сплачують резиденти ЮО — платники ЄП при виплаті нерезиденту — ЮО доходів із джерелом їх походження з України податок з таких доходів та яку звітність подають такі особи у разі виплати таких доходів?
У разі виплати на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-якого доходу з джерелом походження з України юридичні особи — платники єдиного податку повинні утримувати та перераховувати до відповідного бюджету податок з доходів нерезидента, а також за підсумками податкового (звітного) року, в якому здійснені такі виплати, подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, як додаток до неї.
ЗIР, підкатегорія 108.05
Дивна виникає ситуація, якщо платник податку на прибуток застосовує річний звітний період і протягом року виявив помилку. Як йому діяти, адже декларація та додаток ПН за рік будуть заповнені правильно, з урахуванням помилки? Насправді, враховуючи підхід судів у разі такого порушення, якщо його буде виявлено під час перевірки, мають бути нараховані штрафи на підставі ст. 126 ПКУ — як за невчасну сплату податку. Але вище ми зауважили, що у податківців своє особисте бачення.
Нормативна база
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Порядок №1204 — Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Мінфіну від 28.12.2015 р. №1204.
- П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р. №193.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»