Поширення технології блокчейн1 викликало у низки державних органів нестримне бажання перевести на блокчейн державні реєстри. Ми спробували проаналізувати причини такого ажіотажу.
Блокчейн нині на піку моди. «Усе стає кращим із блокчейном», — говорять в айтішному середовищі. Не обійшла ця мода й наші державні органи.
1 Про технологію блокчейн — ланцюжка блоків — ми писали в «ДК» №37/2017.
КМУ розпорядженням від 20.09.2017 р. №649-р схвалив Концепцію розвитку електронного урядування в Україні. Це лише концепція, і блокчейн як технологія згадується в ній лише двічі. Проте Державне агентство з питань електронного урядування, повідомляючи про схвалення концепції, висловило думку, що «застосування технології блокчейн... дійсно може якісно оптимізувати безліч процесів». Агентство повідомило: «У вересні 2017 року на технологію блойкчейн уже переведено державну Систему електронних торгів арештованим майном СЕТАМ. До кінця року планується перевести на блокчейн Реєстр майнових прав та Державний земельний кадастр України».
Справді, п. 4 Постанови КМУ від 21.06.2017 р. №688 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження електронних земельних торгів і забезпечення зберігання та захисту даних під час їх проведення» говорить: «Погодитися з пропозицією [Мінагрополітики], [Держгеокадастру], Державного агентства з питань електронного урядування щодо здійснення заходів, спрямованих на запровадження використання системи зберігання та захисту даних Blockchain під час проведення електронних земельних торгів та у роботі Державного земельного кадастру».
Що ж такого привабливого в цій технології, що зазвичай такі неповороткі чиновники раптово кинулися впроваджувати її, де тільки можна, а де не можна — шукати, як зробити так, щоб усе-таки було можна?
Насамперед ми не заперечуємо той факт, що технологія блокчейн справді чудово годиться для зберігання реєстрів: нема єдиного місця зберігання, зміни вносяться відразу до всіх примірників бази, дані після внесення вже не можуть бути змінені, кожен користувач у будь-який момент може ознайомитися з усіма записами, побачити всю історію транзакцій.
I все-таки запитання виникають.
Перше з них: хто буде вносити записи до реєстру? Якщо йдеться про Реєстр майнових прав, точніше, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, то з 2016 року право запису в Реєстр отримали нотаріуси. Це нововведення досить багато критикувалося: виявилося (!), що не всі нотаріуси мають достатні моральні риси і за відповідну винагороду можуть внести (і вносять) до Реєстру записи про право власності без законних підстав.
Чи блокчейн якось це змінить? Ні. Мало того, видалити незаконний запис стане трохи тяжче: треба буде внести новий запис про повернення власності з незаконного володіння законному власникові. А ця процедура зазвичай ускладнюється появою «добросовісного володільця», відібрати в якого чуже майно виявляється нелегко. Водночас у ланцюжку блоків залишаться записи про кожне таке переміщення, що дозволить кожній зацікавленій особі бачити недобросовісних нотаріусів чи держреєстраторів. Тож у цьому навіть є деякий плюс.
I тут ми підходимо до другого, важливішого питання: а хто відповідатиме за ведення реєстру?
А ніхто. Розподілена однорівнева база даних такого не передбачає. Усі рівні, ніхто ні за що не відповідає.
Тобто що виходить: має бути написано програмне забезпечення, на розроблення якого з бюджету будуть виділені кошти, мабуть, чималі, беручи до уваги, що програмісти вже давно обійшли юристів за вартістю праці (юристи, до речі, теж знадобляться). Але ця нова система, по-перше, не вирішить існуючих проблем ні в Реєстрі майнових прав, ні в кадастрі, а по-друге, вже ніхто ні за що не відповідатиме.
I в цьому теж є плюс, але вже тільки з погляду чиновників. I відповідь на запитання, чому так завзято проштовхуються реєстри на блокчейні.
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора