27 вересня 2017 року наберуть чинності зміни до процедури видачі дозволу на працевлаштування іноземців, регламентовані Законом України від 23.05.2017 р. №2058-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар'єрів для залучення іноземних інвестицій». Очікується, що новації мають сприяти спрощенню процедури видачі дозволів на роботу іноземців у нашій державі.
Порядок оформлення трудових відносин
Як і в ситуації з громадянином України, іноземець не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням керівника підприємства, і без повідомлення податкового органу про прийняття на роботу.
За приписами абз. 2 ч. 4 ст. 3 Закону про зайнятість, іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу лише на підставі дозволу на застосування праці іноземців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Водночас є певні категорії іноземців, для працевлаштування яких дозволи не потрібні (ч. 6 ст. 42 Закону про зайнятість).
Новацією запровадження особливих категорій іноземців, видача дозволів для яких центром зайнятості матиме свої особливості (ч. 8-1 ст. 1 та ст. 42-1 Закону про зайнятість).
Особливі категорії іноземних працівників:
1) іноземні високооплачувані професіонали, заробітна плата яких становить не менше 50 мінімальних заробітних плат: оскільки тут міститься прив'язка до розміру зарплати, очевидно, для здобуття статусу «високооплачуваного» треба в трудовому договорі прописати розмір зарплати конкретного фахівця;
2) засновники та/або учасники та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні, — після фактичного внесення інвестиції;
3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного КМУ (підтвердним документом буде копія диплома про вищу освіту);
4) іноземні працівники творчих професій (підтвердженням такого особливого статусу будуть копії документів, що ідентифікують об'єкт авторського права);
5) іноземні IТ-професіонали (очевидно, центр зайнятості аналізуватиме КВЕД підприємства).
Порядок отримання дозволу
Процедура видачі роботодавцям дозволів на працевлаштування іноземців регулюється Порядком №4371.
1 Наразі його не актуалізовано під нові норми Закону про зайнятість.
Алгоритм отримання дозволу
1. Iнформування Центру зайнятості про наявну відкриту вакансію за формою №3-ПН. Це треба зробити не пізніше як за 15 календарних днів до дати звернення за дозволом (п. 5 Порядку №437).
2. Через 15 календарних днів після подання форми №3-ПН роботодавець подає до Центру зайнятості за місцем своєї реєстрації відповідний пакет документів, зазначений у п. 6, 7, 8 Порядку №437.
3. Протягом наступних 9 робочих днів із дня реєстрації пакета документів Центр зайнятості має прийняти рішення щодо видачі дозволу та надіслати наказ про видачу дозволу (п. 13, 14 Порядку №437).
4. Сплата коштів за отримання дозволу.
5. Центр зайнятості видає дозвіл не пізніше ніж через три робочі дні з дня зарахування таких коштів (п. 16 Порядку №437).
По суті, дозвіл видається конкретному роботодавцеві стосовно одного конкретного іноземця на конкретну посаду і на конкретний строк.
Новаціями змінюється перелік документів, що мають бути подані до центру зайнятості для отримання дозволу. Якщо нині до необхідних документів включено, зокрема, документ лікувально-профілактичного закладу про те, що найманий працівник не хворий на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію, інфекційні захворювання, а також документ про освіту (окрім випадків, коли дозвіл отримується для випускників університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів), то невдовзі таких документів уже не вимагатимуть. Натомість потрібно буде подати копію проекту трудового контракту з іноземцем. Після його підписання копію такого договору потрібно буде подати і до центру зайнятості — як це є і нині.
Завдяки новій ч. 1 п. 42-5 Закону про зайнятість тепер буде передбачено і порядок внесення змін до дозволу на роботу іноземця. Так, роботодавець зобов'язаний звернутися до Центру зайнятості у разі виникнення однієї з таких обставин:
1) зміна найменування юридичної особи — роботодавця, реорганізація або виділ юридичної особи — роботодавця, зміна імені та/або прізвища, та/або по батькові фізичної особи — підприємця, який є роботодавцем;
2) оформлення нового паспортного документа іноземця або особи без громадянства, у тому числі у разі зміни імені та/або прізвища, та/або по батькові іноземця або особи без громадянства;
3) зміна назви посади іноземця або особи без громадянства, переведення на іншу посаду в одного роботодавця у межах строку, на який видано дозвіл.
Після виникнення хоча б однієї такої підстави роботодавець має звернутися до Центру зайнятості із заявою про внесення змін до дозволу (підтвердні документи необхідні, щоб підтвердити факт виникнення таких підстав). На це він має 30 календарних днів. А Центр зайнятості — 3 робочі дні для прийняття рішення про внесення змін до дозволу.
Звичайно, у видачі дозволу на роботу іноземця може бути відмовлено. Нова ст. 42-9 Закону про зайнятість регламентує перелік підстав для відмови у видачі, продовженні дії дозволу, у внесенні змін до дозволу:
1) неусунення підстав для зупинення розгляду заяви протягом встановленого строку або визнання Центром зайнятості мотивувального листа, поданого роботодавцем, необґрунтованим;
2) подання заяви та документів для продовження дії дозволу з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 42-6 Закону про зайнятість;
3) відсутність у ЄДРПОУ відомостей про роботодавця або наявність відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, або наявність відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП, який є роботодавцем.
Центр зайнятості має обґрунтувати свою відмову (перелік та опис підстав (обґрунтування) для відмови), причому виключно на підставі вищезазначених обставин. Після усунення підстав для відмови у видачі, продовженні дії або у внесенні змін до дозволу роботодавець може повторно подати документи.
Крім того, ті підстави, що на сьогодні можуть призвести до відмови в отриманні дозволу, надалі будуть підставами для зупинення розгляду: подання документів/відомостей не в повному обсязі, невідповідність документів установленим вимогам, наявність недостовірних даних в документах. Чинником зупинення розгляду документів на отримання дозволу можуть бути також: подання документів неуповноваженою особою, невідповідність умов конкретного трудового договору (контракту) чинному українському законодавству.
Максимальний строк дії дозволу залишається незмінним — 1 рік. Але для особливих категорій іноземців строк дії трудового контракту не повинен перевищувати 3-х років.
Щодо відрядження іноземних працівників строк дозволу визначатиметься строком дії договору (контракту) між українським та іноземними СГ, але в межах 3-х років. Для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв строк дозволу визначається строком дії рішення іноземного суб'єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україну та контракту, укладеного між найманим іноземцем та іноземною компанією.
Скільки коштує дозвіл
На сьогодні плата за видачу дозволу становить 4 МЗП, а при подовженні дозволу — не справляється. Передбачається, що дозвіл на строк до 6 місяців коштуватиме працедавцю 2 прожиткові мінімуми для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому роботодавець подав документи (для 2017 року ця сума становить 3200 грн). Якщо мова йде про дозвіл від 6 місяців до 1 року включно, це коштуватиме 4 прожиткові мінімуми (6400 грн), а у разі оформлення дозволу на роботу іноземцю строком від 1 до 3 років — 6 прожиткових мінімумів (9600 грн).
Сумісництво
Як ми знаємо, іноземці можуть працювати за сумісництвом в одного або кількох (двох і більше) роботодавців, за умови отримання дозволу на кожній посаді. Але праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи.
Є важливий момент: іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника тільки за умови, що таке суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року (ч. 3 ст. 42 Закону про зайнятість). У решті випадків суміщення посад можливе тільки на підставі дозволу, отриманого на кожній посаді.
Розмір винагороди
Законодавець запровадив чіткі стандарти оплати роботи іноземців. Iноземному працівнику у громадських об'єднаннях, благодійних організаціях та певних навчальних закладах слід буде платити не менше 5 МЗП (16 тис. грн), а решті категорій іноземних найманих працівників — 10 МЗП (32 тис. грн). Увага: на особливі категорії іноземців ці зарплатні орієнтири не поширюються. Сума заробітної плати іноземця буде зазначена в проекті трудового договору. Якщо орієнтири дотримані не будуть, — це стане підставою для зупинення розгляду документів для отримання дозволу. А от на вже працюючих іноземців ці зарплатні орієнтири, на нашу думку, не мали би поширюватися, бо дозволи вже отримані, а трудові угоди виконуються повною мірою. Новації щодо зарплатних орієнтирів мали би стосуватися тільки нових найманих працівників-іноземців. Але наразі це тільки наші припущення. Не виключено, що центри зайнятості будуть кваліфікувати цей момент як невідповідність умов трудового договору з іноземцем нормам трудового законодавства України і на цій підставі зупинятимуть розгляд документів на подовження строку дії дозволу.
Нормативна база
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
- Порядок №437 — Порядок видачі роботодавцям дозволів на працевлаштування іноземців, затверджений постановою КМУ від 27.05.2013 р. №437.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор