Уже кілька років, як в нашій країні поширилася практика публічного збирання суб'єктами господарювання (юридичними, фізичними особами — підприємцями) благодійних пожертв. Скриньки, повідомлення у ЗМI, в Iнтернеті запрошують всіх небайдужих подати на благу справу. Чи можуть суб'єкти господарювання займатися таким видом діяльності, які її особливості?
Публічний збір благодійних пожертв
Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, визначених Законом про благодійність (див. ч. 1 ст. 6 Закону).
Публічний збір добровільних пожертв — це добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, для досягнення цілей, визначених Законом про благодійність (див. ч. 2 ст. 3 та ч. 1 ст. 7 цього Закону), — освіта, охорона здоров'я, соціальний захист, спорт, сприяння обороноздатності тощо.
Поширеними прикладами публічного збирання благодійних пожертв є розміщення в публічних місцях скриньок для збирання пожертв, розміщення оголошень у ЗМI з проханням перерахувати допомогу на відповідні благодійні цілі тощо.
Благодійники можуть здійснювати такий вид благодійної діяльності, як публічний збір благодійних пожертв (п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону про благодійність). Де благодійники — дієздатні фізичні особи або юридичні особи приватного права, які добровільно здійснюють благодійну діяльність (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про благодійність).
Вище зазначалося, що благодійники здійснюють благодійну діяльність на користь бенефіціарів. Хто це такі? Бенефіціар — набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону про благодійність).
Отже, благодійниками можуть бути суб'єкти господарювання, тож вони можуть здійснювати різноманітні види благодійної діяльності, до яких належить і публічний збір пожертв.
Хоча є сумніви щодо можливості підприємцям займатися благодійництвом. Так, податкова висловила думку: є людина (фізособа), яка може займатися підприємництвом та/або благодійництвом. А не благодійництвом в межах підприємництва.
Думка податкової
Наприклад, у консультації в ЗIР (підк. 107.03) було зазначено, що ФОП на спрощеній системі не може займатися благодійництвом. Тому що благодійники — це дієздатні фізичні особи або юридичні особи приватного права. А згідно зі ст. 24 ЦКУ людина як учасник цивільних відносин вважається фізособою. Тобто саме фізособа (як людина) може займатися благодійництвом, а не фізична особа у межах своєї підприємницької діяльності.
Причому фізособа має право на підприємництво, яке здійснює за умови її державної реєстрації (див. ст. 50 ЦКУ). А підприємництво — це господарська діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (див. ст. 42 ГКУ). Тому якщо мети одержання прибутку немає (як у випадку з благодійництвом), то відповідна діяльність не може здійснюватися у межах підприємницької.
Ми, власне, проти такої думки не заперечуємо. Людина (фізособа) не може зареєструватися підприємцем з метою здійснення благодійної діяльності. Тому що благодійна діяльність не є підприємництвом. Але тут є нюанс: періодично здійснювати якісь операції — не означає займатися цим як видом діяльності. Ба більше: благодійництво не зазначене у п. 291.5 ПКУ як заборонений вид діяльності для платників ЄП.
На користь позиції, що платники ЄП — фізособи можуть займатися в тому числі благодійництвом, наведемо аналогію щодо ситуації з продажем авто платниками ЄП — юрособами.
Маємо в цьому плані таке. Платники ЄП 1 — 3 груп не можуть здійснювати продаж підакцизних товарів (див. п. 3 пп. 291.5.1 ПКУ). До підакцизних товарів належать, у тому числі, різноманітні транспортні засоби (див. п. 215.1 ПКУ). То невже платники ЄП — юрособи не можуть продати автомобіль, який значився у них на балансі у складі ОЗ? В ЗIР (підк. 108.05) та в листі ГУ ДФС у м. Києві від 17.10.2016 р. №22331/10/26-15-12-04-18 (див. «ДК» №44/2016) сказано, що можуть! Якщо це одинична операція, яка не кваліфікується як вид діяльності з продажу підакцизних товарів. Те саме стосується і благодійної діяльності. Це не окремий вид підприємницької діяльності. Це окремі операції підприємця, які через підприємництво пройшли «транзитом». Підприємець — це також дієздатна фізична особа. Підприємництво — це один із можливих статусів дієздатної фізичної особи. Тому сказати, що благодійництвом може займатися дієздатна фізична особа, — не означає, що ця сама фізична особа не може окремі операції благодійництва здійснити через ФОП.
Наприклад, поширеною є практика, коли підприємець в рахунках на продаж власних товарів/послуг окремо виділяє рядок з благодійною сумою, яку збирає для допомоги, наприклад, хворим дітям тощо. Покупці таким чином можуть оплатити ці благодійні суми (а можуть і не оплатити). Надалі зібрані таким чином кошти підприємець передає за призначенням. Власне, така благодійність не становить окремого виду діяльності. Це супутні операції, можна сказати, поклик серця. Виходить, за логікою податкової, підприємець не може робити добрих справ? Дурниця, звісно. Проте платникам податків ці примхи податкової слід мати на увазі.
Чи може передбачатися плата для благодійників за публічний збір пожертв?
У п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону про благодійність прямо сказано, що благодійна діяльність — добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара. А публічний збір благодійних пожертв є одним з видів благодійної діяльності (див. п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону про благодійність). З наведеного випливає, що для благодійників не може передбачатися плата за публічний збір пожертв.
Організаційні схеми публічного збору пожертв
Можуть застосовуватися три базові схеми, які описано в ст. 7 Закону про благодійність.
Згідно з першою схемою, публічний збір благодійних пожертв здійснюється суб'єктом господарювання від імені благодійної організації (див. ч. 2 ст. 7 Закону про благодійність). У цьому разі керівник благодійної організації надає суб'єкту господарювання довіреність на право публічного збирання пожертв, яка нотаріально посвідчується. Довіреність має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх використання та порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації.
За другою схемою суб'єкти господарювання здійснюють публічний збір благодійних пожертв на користь благодійної організації від власного імені (ч. 3 ст. 7 Закону про благодійність). Тут між сторонами укладається контракт (договір) про благодійну діяльність, де зазначаються ті самі дані, що в довіреності у першій схемі. Плюс у контракті прописується відповідальність сторін за порушення контракту або порядку використання пожертв.
Третя схема — публічний збір благодійних пожертв від імені або на користь інших бенефіціарів (крім благодійних організацій) (ч. 4 ст. 7 Закону про благодійність). У цьому разі між суб'єктом господарювання і бенефіціаром (особа, яка потребує благодійної допомоги — фізособа, неприбуткова організація або територіальна громада) також укладається контракт (договір), з умовами подібно до другої схеми. Окрім того, контракт має містити умови про порядок цільового використання пожертви, обліку та звітування, а також відповідальність особи, яка здійснює публічний збір благодійних пожертв, перед бенефіціаром і благодійниками у разі порушення контракту (договору) або порядку використання таких пожертв.
Особливості публічного збору благодійних пожертв для потреб ЗСУ
Відповідно до норм ч. 8 ст. 7 Закону про благодійність, публічний збір благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних сил України здійснюється особами (у нас — суб'єктами господарювання) за одною з наведених нами вище трьох схем, згідно з Порядком №451. Окрім того, використовуються такі пожертви їх отримувачами (бенефіціарами) відповідно до норм Порядку №339.
Отже, застосовується одна з наведених вище схем.
Для отримання пожертв у грошовій формі бенефіціари спершу повинні відкрити в органах Казначейства спеціальні реєстраційні рахунки. Таким чином, отримувати пожертву можна тільки на такі рахунки.
Щоб збирати пожертви на користь ЗСУ, суб'єкт господарювання повинен укласти відповідний контракт з Міноборони або з благодійною організацією, яка має такий контракт, чи мати довіреність від керівника такої організації. Разом з тим, у Порядку №451 зазначені окремі вимоги тільки для благодійних організацій щодо:
— збирання готівки у скриньки;
— строку перерахування зібраних коштів на рахунки Міноборони.
Про обмеження для інших осіб (у нас — суб'єкти господарювання) нічого не сказано. Напевне, обмеження для інших повинні встановлюватися відповідним контрактом (договором).
Публічне збирання благодійної допомоги через скриньки для пожертв
У самому Законі про благодійність про скриньки для пожертв жодного слова. Але ми знаходимо слова про скринькову технологію збирання готівки у Порядку №451. Нагадаємо, що Порядок стосується збирання пожертв тільки для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних сил України. На інші випадки публічного збору пожертв він не поширюється.
Вимоги Порядку №451 до збирання пожертв у скриньки
1. Скриньки повинні бути опломбовані або опечатані благодійною організацією.
2. Скринькам повинні бути присвоєні індивідуальні інвентарні (номенклатурні) номери.
3. Установлення скриньок у громадських місцях може здійснюватися за умови забезпечення належного контролю за їх збереженням. Не допускається здійснювати збір благодійних пожертв готівкою у місцях, що призначені для руху транспортних засобів.
4. Розкриття скриньок здійснюється в службовому приміщенні благодійної організації комісією, склад якої затверджується керівником благодійної організації;
5. За результатами розкриття скриньки комісія складає акт, в якому відображається інформація щодо суми зібраних благодійних пожертв готівкою.
6. Після складення акта готівка обліковується і здається до каси благодійної організації та/або зараховується на банківський рахунок благодійної організації.
Відповідно до п. 5 Порядку №451
Звертаємо увагу: цим Порядком скриньки не просто легалізовані — ним ще й допускається зібрану готівку відразу зараховувати на банківський рахунок благодійної організації. На практиці норми цього Порядку за аналогією можуть застосовуватися при публічному збиранні пожертв і для інших благодійних цілей. Щоправда, постає запитання: а наскільки норми Порядку стосовно скриньок є законними?
У скриньки збирається готівка. Збирається вона, наприклад, суб'єктами господарювання — юридичними особами. Отже, фактично маємо операції юридичних осіб з готівкою. В Україні порядок ведення касових операцій регламентується Положенням №637. А Положення це видано на підставі ст. 33 Закону про НБУ, яким питання організації готівкового грошового обігу, і в тому числі визначення порядку ведення касових операцій, віднесено до відання НБУ. Тому хоча в Порядку №451 і говориться про скриньки, але в цій частині Порядок не може суперечити Положенню №637. Тож дивимося Положення №637.
У Положенні про скриньки жодного слова. Там взагалі немає такого способу отримання готівки, як через скриньки, жодного слова про їх опломбування, про якусь комісію, яка має те все виймати і складати якийсь акт. А потім на підставі акта виписувати прибутковий касовий ордер. Такі-от норми — вільна творчість підприємства. Якщо бути відвертим, то отримання готівки в такий спосіб узагалі випадає з-під контролю. Тобто отримання готівки через скриньки суперечить самій концепції Положення №637. Ця концепція простежується в нормах Положення. Спрямована вона на повну прозорість і підконтрольність руху готівки від моменту її отримання касиром від особи, яка жертвує, до моменту відображення операції в касових документах, на профілактику, недопущення будь-яких махінацій з готівкою:
1) бухгалтер заповнює прибутковий касовий ордер (ПКО), який забороняється давати на руки особі, що вносить кошти (п. 3.10 Положення №637);
2) цей самий бухгалтер реєструє ПКО в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (п. 3.11 Положення №637);
3) цей самий бухгалтер надає ПКО на підпис головному бухгалтеру чи іншій уповноваженій особі (п. 3.3 Положення №637);
4) оформлений таким чином ПКО передається касиру, який приймає готівку і видає особі, яка вносить кошти, квитанцію до ПКО (відривна частина ПКО), за підписами головного бухгалтера чи іншої уповноваженої особи та засвідчену печаткою підприємства (п. 3.3 Положення №637).
Таким чином, ідентифікується особа, яка вносила кошти. До речі, нагадаємо, що в Україні ще існує законодавство про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Аналізувати зараз ще й норми цього законодавства ми не будемо. Скажемо тільки, що ідентифікація клієнтів, які вносять кошти, потрібна.
Iнший аспект цієї проблеми стосується права пожертвувача контролювати використання наданої ним пожертви. Це питання вирішується ЦКУ (див. ст. 729, ст. 730). Особливість пожертви в тому, що вона надається для досягнення певної наперед обумовленої мети, наприклад для лікування хворої людини. Тож якщо пожертвувач дає кошти на лікування цієї людини, він має право проконтролювати, чи справді кошти пішли на лікування. Якщо пожертву використати на лікування цієї людини неможливо, використати її за іншим призначенням можливо, тільки якщо на це є згода пожертвувача. Якщо такої згоди немає, пожертвувач має право повернути свою пожертву. А яким чином може повернути пожертву анонімний пожертвувач? Яким документом він підтвердить своє право пожертвувача? Виконати цю вимогу за скринькової технології неможливо.
Знову-таки, будемо відвертими і чесно собі скажемо, що скринькова технологія суперечить касовому українському законодавству і її пропагування є тим, що називається «видавати бажане за дійсне».
Погляд податківців на скринькову технологію
Наприклад, у Пам'ятці «Збір публічних пожертв суб'єктами господарювання: особливості оподаткування», яка розміщена 26.08.2014 р. на інтернет-сторінці Територіальних органів ДФС в Одеській області за адресою: http://od.sfs.gov.ua/listivki-ta-broshuri/161735.html, зазначено, що для юридичних осіб (підприємств) такого способу отримання підприємством готівки, як через скриньки для пожертв, не передбачено ані Положенням №637, ані іншими нормативними документами з питань готівкового обігу. Тобто підприємство не може отримувати кошти у вигляді пожертв у скриньки, призначені для цього.
Щоправда, в ЗIР (див. підк. 109.15) зазначено, що благодійна організація повинна оприбуткувати у касі з оформленням ПКО готівкові кошти, отримані як благодійні внески, в тому числі вилучені зі скриньки. Тобто таким чином непрямо скринькова технологія допускається. На жаль, у цій консультації не «опустилися» до того, щоб обґрунтувати свої висновки, докопатися до суті. Можна — і все тут. А ми розводимо якусь касову філософію.
А як із цим ділом на практиці?
На практиці скринькову технологію повсюдно використовують, не переймаючись законністю. Якісь конфлікти щодо цього з контролюючими органами, судові справи нам не відомі. На практиці вже склалася певна процедура документування при використанні скринькової технології. Тож усі охочі можуть просто брати її на озброєння.
Спершу керівник видає наказ по підприємству про порядок публічного збору пожертв, в якому зазначається використання скриньок. Самі скриньки, як об'єкти необоротних матеріальних активів, повинні бути оприбутковані на баланс підприємства і мати інвентарний номер (або на позабалансовий рахунок, якщо вони отримані у користування від благодійної організації). Визначається матеріально відповідальна особа, яка відповідає за збереження скриньок, за їх розміщення, надання комісії для розкриття тощо. Визначається комісія, яка пломбує скриньки і передає їх відповідальній особі для розміщення в публічних місцях. Ця сама комісія здійснює розкриття скриньок і виїмку з них зібраних коштів, передає кошти в касу підприємства для оприбуткування. Розкриття скриньок документується актом, бажано в двох примірниках. Один примірник акта додається до ПКО. З каси кошти потім передаються в банківську установу для зарахування на рахунок підприємства чи безпосередньо передаються за призначенням (бенефіціару чи благодійній організації). Самі скриньки розміщаються в публічних місцях на підставі договору оренди (чи позички, якщо розміщення безоплатне) місця розміщення з власниками (орендарями чи іншими користувачами) такого місця. Слід зазначити, що за договором із благодійною організацією може передбачатися інша схема роботи: скринька опечатується благодійною організацією і передається благодійнику, а благодійник періодично повертає благодійній організації опечатані заповнені скриньки. Тож розкриття скриньок здійснює благодійна організація. Такі ось нехитрі й прості процедури скринькової технології.
У будь-якому разі законна альтернатива скринькам — приймання готівкових пожертв із застосуванням РРО. Або через платіжні термінали. В останньому випадку кошти пожертви зараховуватимуться безпосередньо на банківський рахунок благодійника чи бенефіціара.
До уваги ФОП!
Для суб'єктів господарювання — фізосіб-підприємців у цьому плані є певна специфіка. Для них застосування скриньок також під питанням, як і для юридичних осіб. Щоправда, ПКО вони не виписують, замість касової книги облік операцій з готівкою ведуть у відповідних книгах обліку доходів і витрат (див. лист НБУ від 09.03.2011 р. №11-117/982-3354, «ДК» №24/2011). Тобто, отримавши від пожертвувача кошти пожертви, підприємець повинен записати кошти пожертви у книгу як дохід, надавши пожертвувачу документ про отримання коштів. Це може бути, приміром, розписка, складена в довільній формі, чи інший подібний документ. При передачі коштів бенефіціарові (благодійному фондові) або при перерахуванні коштів на рахунок до книги обліку робиться відповідний запис як сума повернених коштів. Тобто таким чином відображається транзитне проведення коштів.
При отриманні коштів готівкою слід також пам'ятати про граничну суму розрахунків готівкою протягом одного дня підприємствами (підприємцями) між собою в розмірі 10 тис. грн, а між фізособою та підприємством (підприємцем) в розмірі 50 тис. грн (див. п. 2.3 Положення №637, Постанову №210). Так от, відповідно до абз. 3 п. 2.3 Положення №637, зазначене обмеження не поширюється на добровільні пожертвування та благодійну допомогу.
Такому виду діяльності, як публічне збирання благодійних пожертв, відповідає код КВЕД:2010 82.99 «Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.» (див. Методоснови №396). Тому суб'єктам господарювання, які планують займатися таким видом діяльності регулярно, непогано би мати у своїх реєстраційних даних цей код КВЕД.
Iнші форми і методи публічного збирання пожертв
Особливості скринькової технології ми розглянули. Тепер ідемо далі.
Пожертви можуть збиратися у вигляді коштів або майна, крім підакцизних товарів (див. ч. 1, ч. 6 ст. 7 Закону про благодійність).
Публічний збір благодійних пожертв здійснюється серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв'язку або телекомунікації, у тому числі благодійного телекомунікаційного повідомлення, для досягнення цілей, визначених Законом про благодійність (див. ч. 1 ст. 7 Закону).
Особливості публічного збору благодійних пожертв з використанням благодійного телекомунікаційного повідомлення визначені в ст. 7-1 Закону про благодійність.
Благодійне телекомунікаційне повідомлення — це ініційоване з кінцевого обладнання абонента голосове, текстове повідомлення, набір певного номера, використання сигналів тонового набору, які зафіксовані обладнанням оператора телекомунікацій на телефонний номер, виділений для збору коштів на цілі благодійної діяльності (див. п. 4-1 ч. 1 ст. 1 Закону про благодійність). Відповідно до такого повідомлення оператор перераховує кошти абонента на рахунок отримувача пожертви. Щоправда, оператор може укладати договір на збирання пожертв у такий спосіб тільки з неприбутковою організацією, у тому числі благодійною організацією (крім політичних партій і кредитних спілок), або територіальною громадою. Отже, суб'єкти господарювання не можуть скористатися таким методом.
Таким чином, суб'єктам господарювання залишається користуватися іншими доступними методами. Наприклад, вони можуть звертатися до невизначеного кола осіб через Iнтернет, телебачення, телефон, ЗМI, через рекламні таблички, щити, вивіски тощо з відповідною інформацією, закликаючи надати благодійні пожертви.
Пожертва коштами може надходити до каси суб'єкта господарювання (див. вище про скриньки для пожертв), на його банківський рахунок, або ж відразу на рахунок благодійної організації чи безпосередньо бенефіціарові. У такий самий спосіб, як пожертва, може збиратися інше майно. Наприклад, у скриньки для збирання вживаних речей, книжок тощо збирається відповідне майно, яке потім передається благодійній організації чи бенефіціарові.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- Закон про благодійність — Закон України від 05.07.2012 р. №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації».
- Закон про НБУ — Закон України від 20.05.99 р. №679-XIV «Про Національний банк України».
- Методоснови №396 — Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджені наказом Держкомстату від 23.12.2011 р. №396.
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
- Порядок №339 — Порядок фінансового забезпечення потреб національної оборони держави, мобілізаційної підготовки, заходів з мобілізації та Збройних сил за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб, затверджений постановою КМУ від 27.05.2015 р. №339.
- Порядок №451 — Порядок здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних сил України, затверджений постановою КМУ від 30.06.2015 р. №451.
- Постанова №210 — Постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою».
Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант