Неприбуткова громадська спілка уклала договір про волонтерську діяльність на виконання робіт. Чи є волонтер працівником? Який треба укласти договір — трудовий чи ЦПХ? Як відшкодувати волонтеру витрати на поїздку (відрядні)? Фіскали наполягають на оподаткуванні відшкодування витрат волонтера як додаткового блага.
Громадська спілка як неприбуткова організація
Громадське об'єднання — це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ст. 1 Закону про ГО).
Громадська спілка — це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Громадське об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу, підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному Законом про держреєстрацію, протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів (ст. 9, 11 Закону про ГО).
Як свідчить практика1, статутні завдання громадської спілки включають такі положення:
— в умовах війни — підтримка українського війська на фронті та забезпечення надійного тилу, зокрема: опіка над пораненими, родинами загиблих, сиротами, вдовами, самотніми батьками учасників війни, допомога вимушеним переселенцям;
1 Переважно ми керувалися положеннями статутів, розміщених в Iнтернеті у вільному доступі.
— правова, інформаційна, соціальна підтримка осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах, передусім жінок, дітей, літніх людей, а також осіб, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертв злочинів, біженців, внутрішньо переміщених осіб;
— надання допомоги ЗСУ, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції.
Для цього спілка згідно з вимогами статуту має право, зокрема:
— укладати будь-які правочини цивільно-правового характеру, набувати майнові та немайнові права, необхідні для здійснення статутних завдань організації;
— відряджати представників спілки на навчання, для участі в обмінах, а також для налагодження співпраці та реалізації спільних проектів чи з іншою метою для реалізації завдань спілки;
— брати участь у благодійній та волонтерській діяльності;
— створювати та реалізовувати різноманітні проекти, запроваджувати програми; використовувати інші форми діяльності, що не суперечать чинному законодавству;
— здійснювати іншу діяльність, обумовлену практичною необхідністю, яка не суперечить чинному законодавству України.
На нашу думку, наведені вище умови/положення статутів громадської спілки дають право такій спілці, не порушуючи вимог чинного законодавства та громадської діяльності (мети та цілей) самої спілки, залучати до виконання своїх статутних завдань волонтерів-фізосіб1.
1 Закон про волонтерів стосується саме фізосіб, а не будь-яких інших організацій, які називають себе волонтерами чи здійснюють аналогічну діяльність поряд з іншою (громадською чи благодійною). Волонтером є виключно фізособа (ст. 7 Закону про волонтерів).
Необхідність таких статутних умов/положень продиктовано й тим, що громадські спілки можуть самостійно визначати напрями використання залучених коштів та іншого майна, у т. ч. і для забезпечення волонтерської діяльності, лише тоді, коли витрати на такі цілі передбачені статутом (відповідні вимоги наведені й у ст. 12 Закону про волонтерів). Тому, на нашу думку, без детального опису у статуті відповідної співпраці громадської спілки з волонтерами не обійтись.
Причому ми говоримо про волонтерів-фізосіб, напрями діяльності яких визначені у ч. 3 ст. 1 Закону про волонтерів. У разі якщо у статуті немає положень, які прямо чи опосередковано вказують на можливість витрачати кошти та здійснювати громадську діяльність, спрямовану на допомогу за такими напрямами із залученням для цього саме волонтерів-фізосіб, то всі угоди, пов'язані із волонтерської діяльністю, можуть бути визнані позастатутною, а отже, можливо, підприємницькою (комерційною), тобто не пов'язаною з неприбутковою діяльністю.
Нагадаємо, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, наведеним у п. 133.4 ПКУ.
Волонтери — не працівники
Волонтерська діяльність — добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.
Волонтерська допомога — роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами.
Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності.
Волонтером є фізособа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.
Закон про волонтерів вказує на можливість укладення двох видів договорів: договору про надання волонтерської допомоги та договору на провадження волонтерської діяльності.
Договір про надання волонтерської допомоги укладається в письмовій формі, а за бажанням отримувача волонтерської допомоги — в обов'язковому порядку (ч. 1, 2 ст. 10 Закону про волонтерів).
Договір про надання волонтерської допомоги має містити:
— опис волонтерської допомоги (завдання);
— період провадження волонтерської допомоги;
— права та обов'язки сторін;
— відповідальність за заподіяння збитків (у т. ч. відшкодовувати прямі збитки, спричинені відмовою від отримання волонтерської допомоги, абз. 4 ч. 3 ст. 8 Закону про волонтерів. — Авт.).
Отже, маємо ситуацію, коли з конкретною неприбутковою організацією укладається договір про надання конкретної волонтерської допомоги на певний період чи одноразово (завдання). I цей договір однозначно не можна віднести до трудових — враховуючи характер виконання договору, строк, права й обов'язки сторін такого волонтерства, він є цивільно-правовим (на виконання певних видів робіт чи послуг).
Закон про волонтерів надає можливість займатися і волонтерською діяльністю. На нашу думку, йдеться про надання волонтерської допомоги одночасно кільком неприбутковим організаціям або надання такої допомоги на постійній основі — тобто це фактично схоже на «підприємницьку» діяльність, хоча й без мети отримання прибутку. Адже сам Закон вказує на укладення договору про провадження волонтерської діяльності, а не надання волонтерської допомоги.
Загалом, незрозуміло, для чого так ускладнювати роботу волонтерів. Адже незалежно від того, чи йдеться про одноразовий договір, чи про тривалу (на постійній основі) волонтерську діяльність з однією чи кількома неприбутковими організаціями, суть договору не змінюється — надається волонтерська допомога, отримувачем якої є неприбуткова організація. Окрім цього, волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.
I коли ми говоримо саме про провадження волонтерської діяльності (не за укладеним договором про надання волонтерської допомоги), слід враховувати й приписи ч. 1 ст. 9 Закону про волонтерів, які вимагають, щоби договір про провадження волонтерської діяльності обов'язково укладався1:
— у разі надання волонтерської допомоги за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим ч. 3 ст. 1 цього Закону, в порядку, визначеному КМУ;
1 Закон про волонтерів не уточнює, але ми вважаємо, що під словом «укладається» розуміють просту письмову форму.
— за бажанням волонтера або його законного представника, якщо волонтер є особою віком від 14 до 18 років.
Зверніть увагу!
Договір на провадження волонтерської діяльності укладається у випадку, коли волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямами, як:
— сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів;
— надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (абзаци сьомий і восьмий ч. 3 ст. 1 Закону про волонтерів).
Коли йдеться про волонтерську допомогу в зоні АТО чи на лінії зіткнення, то укладення договору не є обов'язковим.
Вимоги до письмової форми договору про провадження волонтерської діяльності та його змісту, передбачені ч. 2, 3 ст. 9 Закону про волонтерів, не відрізняються від вимог щодо договору про надання волонтерської допомоги.
Отже, на нашу думку, різниця між такими договорами примарна: у договорі про надання волонтерської допомоги зазначається опис волонтерської допомоги (завдання), а в договорі про провадження волонтерської діяльності неприбуткова організація вказує на ті завдання, які вона має можливість забезпечити.
Відшкодування відряджень — додаткове благо волонтера
Дзвінки на ГЛ нашої редакції свідчать, що норми Закону про волонтерів тлумачаться так, що відшкодування витрат на відрядження — це дохід, який має оподатковуватися ПДФО за ставкою 18%. Щоби не мати проблем із фіскалами, багато неприбуткових організацій сплачують цей податок.
Річ у тім, що примарна різниця між «волонтерськими» договорами, на що ми вказували вище, вочевидь, прописана для того, щоби створити якомога більше перешкод волонтерській діяльності. Адже, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону про волонтерів, волонтерам для провадження волонтерської діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах норм відшкодування витрат на відрядження, встановлених для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Постає цілком закономірне запитання: чи стосується це договорів про надання волонтерської допомоги волонтерами-фізособами? По суті, якщо читати в контексті примарної різниці між «волонтерськими» договорами, то відповідь на запитання однозначна: «Ні, не стосується».
Хоча насправді це далеко не так. Закон про волонтерів чітко вказує на те, що яка би допомога не «замовлялась» неприбутковою організацією, витрати, понесені волонтером та пов'язані з такою допомогою, обов'язково мають бути відшкодовані. I тут не йдеться про отримання доходу у вигляді такого відшкодування — навіть якщо воно за дивним збігом обставин потрапило у пп. 164.2.17 ПКУ, тобто під оподаткування як додаткове благо.
Відповідно до пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Якщо звернутись до ст. 165 ПКУ, то щодо звільнення від оподаткування ПДФО волонтерів-благодійників Кодекс посилається на суму (вартість) благодійної допомоги та відповідність вимогам пп. «б» пп. 165.1.54 ПКУ (тобто внесені до Реєстру волонтерів АТО та здійснюють діяльність через підприємства, установи, організації, що утримуються за рахунок держбюджету).
Утім, варто врахувати, що Закон про волонтерів чітко передбачає перелік витрат, які можуть бути відшкодовані волонтерам , та витрати на відрядження. I це не залежить від того, як такий «волонтерський» договір названий — договір про провадження волонтерської діяльності чи договір про надання волонтерської допомоги.
Витрати, що відшкодовуються
Волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами:
— витрати на відрядження територією України та за кордон у межах, визначених чинним законодавством норм;
— витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
— витрати на отримання візи;
— витрати на харчування, коли волонтерська діяльність триває більше 4 годин на добу;
— витрати на проживання у разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше 8 годин;
— витрати на поштові та телефонні послуги, якщо волонтер здійснює волонтерську діяльність поза межами місцезнаходження волонтерської організації;
— витрати на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов'язаних з наданням волонтерської допомоги.
Тим більше що у ч. 2 ст. 11 Закону про волонтерів чітко сказано: «Відшкодування витрат, визначених частиною першою цієї статті, не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним соціальним внеском».
Ризики неоподаткування відшкодованих сум
ДФС у своїй діяльності керується приписами ПКУ. Відповідно до ст. 5 ПКУ, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Iнші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Перелік витрат, які підлягають відшкодуванню волонтеру, який не перебуває з неприбутковою організацією в трудових відносинах, наведений лише в Законі про волонтерство. ПКУ таких норм не містить.
Усі витрати, додатково прописані у договорі, вже підпадають під визначення «додаткове благо» та можуть бути оподатковані. Під такі витрати, до речі, прямо потрапляють витрати, пов'язані з ремонтом автомобілів після використання ТЗ по розбитих після бомбардування дорогах — запчастини, колеса, витрати на проведення робіт з ремонту ТЗ чи заміни запчастин тощо.
Звісно, ця проблема має відпасти, якщо такий ТЗ належить не волонтеру, а самій неприбутковій організації. Утім, чи підуть на такі затрати отримувачі волонтерської допомоги, — питання відкрите.
Замість висновків
Закон про волонтерів доволі суперечливий, але оскільки неприбуткові організації готові й надалі боротись за можливість надання допомоги громадянам України та військовим в зоні АТО чи на лінії зіткнення, то варто уважно вичитати власні статути, правильно та максимально деталізовано складати договори щодо залучення волонтерів до надання такої допомоги. I головне — писати запити до фіскальних органів та отримувати від них індивідуальні податкові роз'яснення, які можуть стати у пригоді в роботі з волонтерами та, можливо, спричинять чергові розумні зміни до Закону про волонтерів.
Нормативна база
- Закон про волонтерів — Закон України від 19.04.2011 р. №3236-VI «Про волонтерську діяльність».
- Закон про ГО — Закон України від 22.03.2012 р. №4572-VI «Про громадські об'єднання».
- Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»