ТОВ отримало рішення суду, яким скасоване податкове повідомлення-рішення. Через місяць до ДПI передано всі необхідні документи. Минуло ще три місяці — жодних рухів з боку фіскалів. Чи існують строки виконання такого судового рішення? Чи потрібно було складати вимогу про відшкодування ПДВ ще в суді?
Суми відшкодування ПДВ через суд не стягують!
Колишня судова практика зі стягнення сум ПДВ, які органи ДФС відмовлялися підтверджувати, з наступним винесенням податкових повідомлень-рішень наразі канула в Лету.
ВСУ своїм рішенням1 встановив, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, установлених ст. 200 ПКУ та порядком2, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження висновку від податкового органу.
1 Постанова ВСУ від 27.10.2015 р. у справі №2а-592/12/1370, www.reyestr.court.gov.ua/Review/54688691.
2 Затверджений постановою КМУ від 17.01.2011 р. №39, у 2017 р. не чинний.
Цей порядок не передбачає бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.
Суд наголошує, що відшкодування з державного бюджету ПДВ є виключним повноваженням податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Отже, на сьогодні, по суті, платники податків можуть звертатися до суду лише з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» разом із нарахованими штрафними санкціями (якщо такі є) або оскаржувати бездіяльність фіскального органу як суб'єкта владних повноважень. Хоча з огляду на вищенаведену позицію ВСУ оскаржувати бездіяльність буде доволі складно.
Перевірки ПДВ та ППР
За правилами, встановленими у п. 200.10 ПКУ, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, — за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводиться відповідно до цього Кодексу.
Як свідчить практика, органи ДФС за результатами камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, приймають податкові повідомлення-рішення форми «В 1», у яких суму заявленого бюджетного відшкодування зазначають у графі «Сума завищення бюджетного відшкодування, усього, грн», та нараховують штрафні санкції.
Причиною цього можуть бути, наприклад, висновки в акті камеральної перевірки, де зазначено, що органи ДФС дослідили дані податкової звітності та встановили, що у ТОВ:
— немає основних фондів та необоротних активів, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищувала б утричі суму податку, заявлену до відшкодування;
— немає даних у податковій звітності платника про здійснення операцій з вивезення товарів з митної території України у режимі експорту;
— неможливо відстежити використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, перевірити наявність відповідних складських приміщень для зберігання товару;
— немає відомостей щодо перевізника, який надавав послуги ТОВ.
Отже, господарські операції товариства несуть виключно податкову вигоду та не мають реального господарського змісту, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту.
Зверніть увагу!
Свого часу було чимало судових рішень, у яких наголошувалося, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. За потреби підтвердити дані звітності первинними документами орган ДФС має право призначити позапланову виїзну перевірку (зокрема, пп. 78.1.4 ПКУ). Та й платник податків може самостійно спровокувати виїзну позапланову перевірку поданням заперечень — пп. 78.1.5 ПКУ. Незважаючи на це, фіскали й далі приймають податкові повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки без вивчення первинних документів та з'ясування реальності господарських операцій.
Звісно, платник податків розуміє, що лише даних податкової звітності його та його контрагентів, даних митного органу (у разі якщо йдеться про експортні операції) недостатньо для прийняття рішення щодо нереальності здійснення госпоперацій, за якими формувався податковий кредит, що впливав на суму від'ємного значення ПДВ. I тоді залишається одна дорога — в суд.
Судове рішення — не вирок!
Більшість платників податків, звертаючись з позовами до суду, таки отримують позитивне для себе рішення. I, до речі, тут суди чомусь не згадують про те, що фактично вони перебирають на себе повноваження перевірки висновків, наведених в акті, з підтвердженням їх первинним та іншими доказами (документами фінансово-господарської діяльності).
Утім, це не є головною проблемою. Річ у тім, що суди у резолютивній частині рішення зазначають: «... Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №_____ від __.___.2017 р., яким ТОВ відмовлено у підтвердженні права на отримання бюджетного відшкодування за період _____ та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ за період ______ у сумі _____ грн».
Постає просте запитання: як виконати це судове рішення?
У ньому немає фрази на кшталт «...зобов'язати орган ДФС...». Тож після набрання судовим рішенням законної сили й починається найцікавіше.
Надалі орган ДФС має вчинити всі дії самостійно та відшкодувати суму від'ємного значення, заявлену платником податків до відшкодування.
Але, як свідчить практика, фіскали не поспішають повертати такі суми — з одного боку, це продиктовано поданням касаційної скарги, а з іншого — їх не зобов'язали судовим рішенням вчиняти дії, тож строку виконання рішення фактично немає.
Якщо ж фіскальний орган зволікає з відшкодуванням сум, то, на нашу думку, варто звернутися до нього з листом та вимагати заявлену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування за декларацією, на яку було складено податкове повідомлення-рішення і яку відображено в інтегрованій картці платника податків, що ведеться в контролюючому органі, повернути платникові.
Відповідно до п. 200.15 ПКУ, після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання рішенням суду законної сили контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Таким чином, платник податків після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження має право вимагати, а контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Хоча, на нашу думку, це варто було би зазначати як окрему позовну вимогу. Адже сама така вимога надає право звернутися до адміністративного суду в порядку ст. 267 КАСУ щодо контролю виконання судового рішення.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»