Придбання та продаж валюти

Придбання валюти — це окрема господарська операція суб'єкта ЗЕД, яка потребує певного оформлення і відповідного обліку.

Придбання валюти

Документальне оформлення

Для здійснення торговельних операцій в іноземній валюті у суб'єкта господарської діяльності виникає потреба в наявності таких коштів на поточному рахунку. Як правило, такі операції пов'язані з імпортом товарів (послуг), розрахунки за якими здійснюються у валюті. Для здійснення розрахунків суб'єкт підприємництва може використати власні кошти в іноземній валюті на своїх рахунках (у разі наявності) або має можливість купити необхідну суму через уповноважені банки і виключно на міжбанківському валютному ринку України (ст. 6 Декрету №15-93). Порядок та умови торгівлі іноземною валютою встановлено Положенням №281. Підстави для купівлі валюти викладено у розділі II Положення №281, саме ним і будемо керуватися. Придбавають іноземну валюту обслуговуючі банки за дорученням та за кошти своїх клієнтів і за це отримують комісійну винагороду в гривнях (така сума зазначається у заяві про купівлю валюти).

Наразі, до 14 вересня 2016 року включно, діє низка тимчасових заходів з регулювання валютного ринку, в тому числі при купівлі іноземної валюти. Документом, що встановлює такі обмеження, на сьогодні є Постанова №342. Отже, перш ніж подавати до обслуговуючого банку пакет документів для купівлі валюти, суб'єкту ЗЕД треба врахувати певні обмеження, встановлені зазначеною постановою.

Пакет документів для купівлі валюти

1. З метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім операцій, зазначених у п. 2):

— заява про купівлю іноземної валюти (форма згідно з додатком 1 до Положення №281), в якій зазначається підстава для купівлі. Заява може подаватися і за довільною формою із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 3 гл. 1 розділу IV Положення №281;

— договір із нерезидентом;

— акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;

— документи, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля валюти для розрахунків за поставлені в Україну товари (які підлягають митному оформленню) здійснюється за наявності в реєстрах МД інформації про ввезення та випуск у вільний обіг на митній території України товарів за ЗЕД-договором клієнта-резидента.

2. Якщо імпорт продукції (послуг) здійснюється без увезення з-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України:

— заява про купівлю іноземної валюти (форма згідно з додатком 1 до Положення №281);

— договір з нерезидентом;

— договір, який передбачає продаж продукції нерезиденту за межами України та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в уповноважених банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції для власних потреб за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України;

— документи, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Якщо на дату подання клієнтом заяви на купівлю валюти у нього на поточних, депозитних та на балансових рахунках 2602¹ є валюта на суму від 25 тис. дол. США та вище (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до відповідних валют), банк не має права (за певними винятками²) купувати іноземну валюту, і зобов'язання резидента виконуються за рахунок власних коштів (пп. 14 п. 6 Постанови №342).

¹ «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» (кошти, що обліковуються як грошове забезпечення (покриття) в іноземній валюті клієнта за гарантіями, контргарантіями або резервними акредитивами).

² Зокрема: не враховуються кошти, що були розміщені на депозитних рахунках до 3 березня 2015 року включно; кошти на рахунках клієнта, що були куплені ним, але не використані в установлений законодавством строк; кошти, що надійшли на рахунок клієнта за проектами (програмами) міжнародної технічної допомоги, та деякі інші.

На сьогодні банки для здійснення купівлі іноземної валюти зараховують кошти клієнта в гривнях на окремий аналітичний рахунок і тільки не раніше наступного операційного дня з дня зарахування гривень на цей рахунок придбавають валюту. У разі зміни курсу іноземної валюти в день здійснення операції з купівлі валюти клієнт має можливість перерахувати додаткову суму гривень, інакше банк здійснює купівлю іноземної валюти на меншу суму, ніж зазначена в заяві про купівлю (пп. 11 п. 6 Постанови №342).

Слід пам'ятати: резидент зобов'язаний використати куплену інвалюту не пізніше ніж за 10 р. д. після дня її зарахування на поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю (п. 3 розділу III Положення №281). У разі порушення цього строку банк зобов'язаний продати протягом 5 р. д. куплену валюту, про що, до речі, клієнт зазначає під час подання заяви про купівлю валюти.

Додатна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Держбюджету України, а від'ємна курсова різниця — на результати господарської діяльності резидента (це передбачено у п. 6 розділу III Положення №281). I зовсім не зрозуміло, хто повинен перераховувати додатну курсову різницю до Держбюджету — клієнт банку самостійно чи банк?! Роз'яснень з цього приводу немає, єдиний лист податкової від 25.12.2008 р. №27090/7/22-5017, який зазначав, що додатна курсова різниця, що може виникнути, повинна перераховуватись резидентами, втратив актуальність ще в 2011 році. Тому радимо це питання вирішувати самостійно, погодивши з обслуговуючим банком.

До речі, повернуті на адресу резидента (у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені і перераховані на користь нерезидента, також підлягають обов'язковому продажу не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок. Додатна курсова різниця, що може виникнути за таким продажем, так само перераховується до Держбюджету України (п. 7 розділу III Положення №281).

Облік придбання валюти

У формі заяви про купівлю іноземної валюти резидент зазначає: «Надаємо право на утримання комісійної винагороди в гривнях у розмірі ...%», витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти, відносяться до адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16). Такі витрати відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, що підтверджується банківською випискою, в якій, як правило, зазначено таку суму.

Сума балансової вартості валюти не визнається ні доходами, ні витратами відповідно до п. 6.8 П(С)БО 15 та п. 9.6 П(С)БО 16. Балансова вартість валюти — це вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу. Це означає, що придбана валюта зараховується на валютний рахунок резидента за курсом НБУ, який діяв на дату придбання. Адже відповідно до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів). А під валютним курсом слід розуміти валютний курс, установлений Нацбанком, тобто курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Проте уповноважений банк за дорученням клієнта придбаває валюту на міжбанку за комерційним курсом, саме ця різниця між курсами і формує доходи або витрати від купівлі іноземної валюти. Такі доходи або витрати відображаються в бухобліку на субрахунках 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти», 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти».

Резиденту також потрібно пам'ятати і про можливе виникнення курсових різниць. Нагадаємо, що монетарні статті — це, зокрема, статті балансу про грошові кошти. Відповідно до п. 8 П(С)БО 21, за монетарними статтями в іноземній валюті здійснюється визначення курсових різниць.

Курсові різниці визначаються на дату балансу (на 30.09.2016 р., якщо валюта наявна на рахунку резидента), а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики підприємства).

Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Приклад 1 Підприємство 29.06.2016 р. подало заявку до уповноваженого банку на купівлю 10000 дол. США для виконання умов контракту на поставку товару на умовах передоплати. За попереднім розрахунком з поточного рахунку перераховано 280 тис. грн на купівлю валюти. Комісія банку — 0,5% від суми операції. Валюта за контрактом перерахована нерезиденту 01.07.2016 р.

Курси НБУ: на 30.06.2016 р. 26,218056 грн/дол.;

на 01.07.2016 р. 26,218214 грн/дол.

Валюта придбана 30.06.2016 р. на міжбанку за комерційним курсом 26,30 грн/дол. (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Відображення в бухобліку операції придбання валюти

Продаж валюти

Документальне оформлення

Вище ми зазначали, що порядок та умови торгівлі іноземною валютою встановлено Положенням №281. Умови проведення операцій з добровільного продажу іноземної валюти¹ викладено у розділі IV Положення №281.

Продаж іноземної валюти здійснюється на підставі заяви про продаж валюти (форма згідно з додатком 2 до Положення №281 або у довільній формі із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 4 гл. 1 розділу IV Положення №281). З тих коштів, які будуть отримані від продажу інвалюти, уповноважений банк за свої послуги утримує комісійну винагороду. Це означає, що клієнт на поточний рахунок може отримати суму від продажу валюти за мінусом комісійної винагороди банку. Комісійна винагорода за здійснення торгівлі іноземною валютою сплачується виключно в гривнях (п. 35 розділу I Положення №281). Про це слід пам'ятати для правильного обліку такої операції.

¹ Обов'язковий продаж валюти, передбачений постановою НБУ від 07.06.2016 р. №342, зараз не розглядається.

Облік продажу валюти

Витрати на сплату комісійної винагороди належать до адміністративних і відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У разі продажу валюти потрібно пам'ятати, що здійснюються дві операції: зарахування коштів від продажу валюти у повній сумі і сплата комісійної винагороди банку за послуги з продажу валюти. Це важливо, щоб відобразити правильно результат операції з реалізації валюти. Адже за операцією продажу валюти в обліку виникають доходи або витрати.

На субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» узагальнюється інформація про доходи від купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема додатна різниця між ціною продажу іноземної валюти і її балансовою вартістю. На субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти» узагальнюється інформація про витрати, зокрема від'ємна різниця між ціною продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю (що таке балансова вартість валюти, зазначено вище). Уповноважений банк здійснює продаж валюти за комерційним курсом, установленим на міжбанку. Власне різниця між курсами і формує доходи або витрати від продажу іноземної валюти.

Слід пам'ятати, що валюта, яка є на поточному валютному рахунку, належить до монетарних статей балансу. Відповідно до п. 8 П(С)БО 21, на дату здійснення господарської операції — продажу валютних коштів — треба визначити курсові різниці. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції.

Приклад 2 Підприємство 29.06.2016 р. подало заявку на продаж 2000 дол. США. Валюту було продано того самого дня, гривні зараховано на поточний рахунок. Комісія банку — 0,5% від суми операції.

Курси НБУ: на 31.03.2016 р. 24,000667 грн/дол.;

на 29.06.2016 р. 26,218056 грн/дол. (курси умовні).

Валюта продана на міжбанку за комерційним курсом 26,25 грн/дол. (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Відображення в бухобліку продажу валюти

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• Декрет №15-93 — Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
• Положення №281 — Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою НБУ від 10.08.2005 р. №281.
• Постанова №342 — Постанова НБУ від 07.06.2016 р. №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
• П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
• П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
• П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р. №193.

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»