З 12.06.2016 р. набрав чинності Закон №1367, який досить відчутно змінює порядок застосування випробування при прийнятті на роботу.
Випробування при прийнятті на роботу — це період, що встановлюється для перевірки відповідності працівника займаній посаді і виконуваній роботі. Протягом цього строку для новоприйнятого працівника за взаємною згодою (!) встановлюється додаткова, спрощена, підстава для звільнення, в разі якщо роботодавець з'ясує, що працівник не відповідає роботі.
Водночас у народі досить часто звільнення за цією підставою розглядається як дещо ганебне, і працівник, якому загрожує таке звільнення, як правило, пише заяву на звільнення за власним бажанням або за угодою сторін. Роботодавець, своєю чергою, як правило, погоджується. Тому звільнення за результатами випробування досить рідко призводять до виникнення трудових спорів.
Що змінилося
Законом №1367 законодавець доповнив перелік осіб, яким випробування не встановлюється, встановив обов'язкове попередження працівника про звільнення його за результатами випробування, уточнив формулювання підстави для такого звільнення, змінив підставу для звільнення — відтепер звільнення відбуватиметься за іншою статтею КЗпП. Розгляньмо всі ці зміни за чергою.
Чи можна встановлювати не всім
Підприємство не зобов'язане, а лише має право встановити випробування при прийнятті на роботу. Тому навіть якщо працівники приймаються на однакові посади, то для одних може встановлюватися випробування, а для інших — ні. Так, деякі з працівників можуть належати до «пільгових категорій», а деякі можуть просто не погодитися на встановлення строку випробування. Якщо роботодавець згоден прийняти працівника без випробування, — це його право.
Кому заборонено встановлювати
Законодавець розширив перелік категорій осіб, яким забороняється встановлювати випробування при прийнятті на роботу (ч. 3 ст. 26 КЗпП). Наведемо загальний список цих категорій, підкресливши нові категорії, що з'явилися внаслідок прийняття Закону №1367.
Кому заборонено встановлювати випробування
Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:
— осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
— молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
— молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
— осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
— інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
— осіб, обраних на посаду;
— переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
— осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
— вагітних жінок;
— одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
— осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
— осіб на тимчасові та сезонні роботи;
— внутрішньо переміщених осіб;
— при прийнятті на роботу в іншу місцевість;
— при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію;
— в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Внутрішньо переміщені особи
Закон №1367 заборонив установлювати строк випробування для внутрішньо переміщених осіб. Правовий статус таких осіб регулюється Законом про внутрішньо переміщених осіб. Факт внутрішнього переміщення, згідно з названим Законом (ст. 4), підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Порядок оформлення і видачі довідки затверджено постановою КМУ від 01.10.2014 р. №509.
Хто є внутрішньо переміщеною особою
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
КЗпП не встановлює обов'язковості подання такого документа при влаштуванні особи на роботу. Проте, на нашу думку, саме подання такої довідки підтверджує неможливість установлення особі випробування при прийнятті на роботу.
Прийняття за конкурсом
Наголосимо, що ці зміни в окремих моментах створять із чинним законодавством суттєві колізії. Так, наприклад, тепер заборонено встановлювати випробування у разі прийняття на роботу за конкурсом. Відомо, що найчастіше конкурсний відбір застосовується саме на державній службі. Новий Закон про державну службу передбачає в ст. 31 застосування конкурсу при призначенні на посаду і встановлює в ст. 35 можливість запровадження випробування строком до 6 місяців при прийнятті на державну службу. Водночас згідно зі ст. 5 цього самого Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Тож для держслужбовців відповідні заборони встановлювати випробування не діятимуть.
Жінки пільгових категорій
Звернімо увагу також на те, що випробування не може встановлюватися для вагітних жінок і одиноких матерів із дитиною до 14 р. чи дитиною-інвалідом (до 18 р.). Законом не встановлено обов'язку інформувати про наявність цієї пільги до прийняття на роботу (що в принципі зроблено задля запобігання дискримінації), проте пізніше це може виявитися в неможливості звільнити працівницю, що підпадає під таку категорію, за результатами випробування (про що поговоримо нижче). Тому, по суті, немає значення, чи знав роботодавець, установлюючи випробування, про те, що працівниця є вагітною або одинокою матір'ю.
Строковий трудовий договір
Звернімо увагу на нову заборону встановлювати випробування для осіб, з якими укладається строковий договір на строк до 12 місяців. Нагадаємо у зв'язку з цим, що загалом згідно зі ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір можна укладати лише тоді, коли не можна укласти безстроковий (наприклад, у разі коли є робота, обмежена певним строком, або заміщається відсутній певний період працівник).
Тож наразі підприємство не зможе встановити випробного терміну для працівника, якого приймає, приміром, на період відпустки по вагітності та пологах іншої працівниці (така відпустка триває 126 днів).
Працівник оформлюється на роботу
Усупереч думці, що іноді трапляється, на працівника в період випробування повною мірою поширюється законодавство про працю: право на оплату праці, соціальне страхування, вихідні дні, відпустки.
Тож працівник, якому буде встановлено випробний строк, оформлюється на роботу на загальних засадах, про його прийняття подається повідомлення до ДПІ. Крім того, як і зазначалося, випробування обумовлюється в наказі про прийняття на роботу, з яким працівник має бути ознайомлений і згоден. Для цього, як правило, умову про випробування прописують ще і в заяві про прийняття на роботу (якщо такі заяви на підприємстві практикуються). Зразки формулювання таких документів наведено нижче.
Зразки формулювання документів
|
Заява про прийняття на роботу з випробним терміном Прошу прийняти мене на роботу на посаду інженера інженерно-технічного відділу з 15 липня 2016 року з випробним терміном 3 місяці. Наказ про прийняття на роботу з випробним терміном Іваненка С. С. прийняти на роботу на посаду інженера інженерно-технічного відділу з 15 липня 2016 року з посадовим окладом 2600 грн на місяць, встановивши випробний термін 3 місяці.
Повідомлення про звільнення Повідомляємо Вас, що у зв'язку з виявленою протягом строку випробування невідповідністю виконуваній роботі, на яку Вас прийнято, Ви будете звільнені 11 серпня 2016 р. за п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Наказ про звільнення за результатами випробування У зв'язку з виявленою протягом строку випробування, обумовленого при прийнятті на роботу наказом від 15 липня 2016 р. №43-к, невідповідністю Іваненка Сергія Сергійовича, інженера інженерно-технічного відділу, виконуваній роботі (доповідна записка начальника інженерно-технічного відділу Петренка С. П. від 5 серпня 2016 р.) Наказую Іваненка Сергія Сергійовича, інженера інженерно-технічного відділу, звільнити з займаної посади 11 серпня 2016 року за пунктом 11 частини першої ст. 40 КЗпП України — встановлення невідповідності його виконуваній роботі протягом строку випробування. Формулювання запису до трудової книжки Звільнений у зв'язку з встановленою невідповідністю виконуваній роботі протягом строку випробування, п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. |
Строк випробування
Змінилися правила обчислення строку випробування. У новій редакції викладено ч. 3 ст. 27 КЗпП, згідно з якою раніше строк випробування міг бути продовжений роботодавцем, якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин. Це означало необхідність окремого рішення (наказу) роботодавця щодо продовження строку випробування, з чим нерідко бували проблеми.
Тепер законодавець сформулював цю норму зовсім по-іншому: до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини. Таке формулювання спрощує застосування випробування для роботодавця, проте, на наш погляд, воно є надто неконкретним. Наприклад, постає запитання: чи період міжзмінного відпочинку та вихідні дні враховуються до цього строку? Якщо, наприклад, робітник працює через день, і дні, коли він не на зміні, слід виключати зі строку випробування, то чи можна вважати, що термін випробування продовжується вдвічі? На нашу думку — ні, але ще раз підкреслимо, що нова норма щодо строку випробування є вкрай неоднозначною.
Наголосимо на тому, що тепер роботодавець не повинен спеціально продовжувати строк випробування — він просто продовжується (автоматично) на відповідну кількість днів.
Максимальний строк випробування не змінився. Він становить:
для робітників — 1 місяць;
для всіх інших працівників — 3 місяці;
в окремих випадках за погодженням із профкомом — 6 місяців.
Результат випробування
Закон, як і раніше, передбачає два результати випробування: задовільний (коли працівник пройшов випробування і продовжує працювати) і незадовільний (коли він не пройшов випробування і підлягає звільненню). У першому варіанті працівник просто продовжує працювати. Жодних спеціальних рішень чи якихось інших документів для завершення випробування не потрібно.
У другому випадку працівник підлягає звільненню, яке може бути проведене лише в суворій відповідності до визначеної законом процедури.
Звільнення за результатами випробування
Законодавець принципово змінив порядок звільнення за результатами випробування.
Так, раніше таке звільнення відбувалося безпосередньо з посиланням на ст. 28 КЗпП, яка має назву «Результати випробування при прийнятті на роботу». При цьому у суду нерідко виникало запитання: чи є це звільнення таким, що проводиться з ініціативи адміністрації? Нарешті це питання вирішено — ч. 1 ст. 40 КЗпП доповнена відповідним пунктом 11, і тепер звільнення за результатами випробування — це абсолютно точно звільнення у зв'язку з розірванням трудового договору з ініціативи адміністрації.
Тому тепер звільнення за результатами випробування не допускається під час хвороби працівника або перебування його у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП). Відповідно, якщо в день звільнення працівник піде на лікарняний, то в нього з'являється формальна підстава для поновлення на роботі.
Тим більше Закон встановив, що про звільнення за результатами випробування працівник письмово повідомляється за три дні (ч. 2 ст. 28 КЗпП). Ця новела дозволяє працівникові досить активно протистояти звільненню.
У такій ситуації, якщо працівник пропонує звільнитися за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) чи за власним бажанням, радимо роботодавцю пристати на таку пропозицію і не створювати трудового спору.
Не слід забувати, що при звільненні за результатами випробування треба провести з працівником повний розрахунок і видати йому трудову книжку в день звільнення. Повний розрахунок передбачає, зокрема, і виплату компенсації за невикористану відпустку — адже період роботи на випробному терміні входить до стажу, який дає право на відпустку.
Підстава для звільнення
Звільнення за результатами випробування має бути обґрунтованим. Наголосимо на тому, що таке звільнення можливе лише в разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. Тобто підставою для звільнення не можуть бути порушення трудової дисципліни, запізнення, поява на роботі в нетверезому стані та інші обставини, що є окремою підставою для звільнення і для яких законодавець установлює певну особливу процедуру.
Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі — це, як правило, відсутність необхідної освіти, підготовки або навичок, невідповідність продуктивності праці необхідним на підприємстві вимогам. Звичайно, що така невідповідність має бути чимось підтверджена: доповідними записками, рапортами, заявами, даними первинного обліку тощо.
Це звільнення можна провести лише під час випробування, а не після його завершення. Згідно зі ст. 43-1 КЗпП, звільнення за результатами випробування не потребує згоди профкому.
Неможливість звільнення окремих осіб
Якщо особі було встановлено випробування неправомірно, то і звільнення за результатами випробування, на нашу думку, також буде неправомірним навіть у тому разі, якщо роботодавець пізніше дізнався про наявність відповідного пільгового статусу в особи на момент прийняття на роботу.
Один із випадків, коли неможливо буде звільнити особу за результатами випробування, — це коли на неї поширюється ст. 184 КЗпП, що встановлює додаткові гарантії для окремих жінок-матерів.
Віднесенням звільнення за результатами випробування до підстав, передбачених ст. 40 КЗпП, законодавець поширив на таке звільнення заборону, встановлену в ст. 184 КЗпП. Жінки пільгових категорій (вагітні жінки, жінки, що мають дитину віком до 3-х років, одинокі матері та деякі інші) не можуть бути звільнені з ініціативи адміністрації в будь-яких випадках.
Тому навіть коли підприємство, приймаючи на роботу особу, не знало, приміром, що вона є вагітною або одинокою матір'ю, а при звільненні виявилося, що вона належить до цих категорій, звільняти таку особу — протизаконно.
Нормативна база
- Закон №1367 — Закон України від 17.05.2016 р. №1367-VIII «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу».
- Закон про внутрішньо переміщених осіб — Закон України від 20.10.2014 р. №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
- Закон про державну службу — Закон України від 10.12.2015 р. №889-VIII «Про державну службу».
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор