Витрати підприємця, пов'язані з госпдіяльністю, впливають на визначення чистого доходу, який є об'єктом оподаткування ПДФО. З 1 січня 2015 року порядок визначення таких витрат кардинально змінився.
Порядок оподаткування доходів
Звітним періодом для фізособи-підприємця (далі — ФОП), яка перебуває на загальній системі оподаткування, є календарний рік. Відповідно, такий ФОП визначає об'єкт оподаткування за наслідками року. До уваги беруться два показники: дохід і витрати, потім визначається їх різниця. Якщо вона додатна, то це і буде чистим доходом підприємця, що оподатковується ПДФО.
З 2015 року до суми, яка перевищує середньомісячний річний оподатковуваний дохід у сумі 12180 грн1, застосовується ставка 20%. Такі зміни внесені до п. 167.1 ПКУ. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких підприємець одержав доходи. Відповідно, якщо за розрахунком середньомісячний дохід особи не перевищує 12180 грн, до оподатковуваного доходу буде застосовуватися ставка 15%, але у разі перевищення різниця підлягає оподаткуванню за ставкою 20%. Такі підрахунки підприємець робитиме наприкінці звітного року, а протягом року має сплачувати щокварталу по 25% від тогорічної суми ПДФО у вигляді авансових платежів (пп. 177.5.1 ПКУ). Термін сплати таких сум — до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Сума платежу розраховується підприємцем самостійно і не може бути меншою від річної суми ПДФО за минулий рік. Це значення рядка 08 додатка 5 декларації про майновий стан і доходи2 за 2014 рік. Сума рядка 08 розраховується як 25% від суми рядка 03 додатка 5. Отже, підприємець протягом 2015 року сплачуватиме авансові платежі, визначені за наслідками минулого року, і вже за результатом подання декларації за 2015 рік визначатиме остаточний розрахунок ПДФО із застосуванням ставок 15% або 20% за потреби.
1 Десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Перелік витрат
Основні вимоги до витрат полягають у тому, що такі суми повинні бути підтверджені документально та пов'язані з господарською діяльністю підприємця. Отже, звертаємо увагу на п. 177.6 ПКУ: якщо підприємець отримує дохід не від підприємницької діяльності, суми такого доходу оподатковуються за загальними правилами. Це означає, що зменшити такий дохід до оподаткування на понесені витрати у цьому разі не можна. Наприклад, фізособа, зареєстрована підприємцем на загальній системі оподаткування, надає в оренду приміщення, причому цей вид діяльності не зазначений в ЄДР як підприємницький, тож зменшити суму отриманого доходу, приміром на понесені витрати на ремонт, підприємець не може. Отримана орендна плата оподатковується на загальних підставах у загальній сумі оподатковуваного доходу фізособи (без статусу «підприємець») за звітний рік за п. 170.1 ПКУ. Для підприємців — платників ПДВ діє загальне правило п. 177.3 ПКУ, згідно з яким до витрат суми ПДВ включатися не можуть.
Починаючи з 01.01.2015 р. перелік витрат для підприємців на загальній системі істотно змінено. Підпунктами 177.4.1 — 177.4.4 ПКУ конкретизовано, які витрати мають право визнаватися підприємницькими. Проте залишилися і ті, що їх підприємець не зможе віднести до податкових:
1) витрати на придбання майна — навіть за умови документального підтвердження та прямого зв'язку з госпдіяльністю з метою використання у госпдіяльності. Мало того: немає дозволу і на поступове систематичне відображення таких витрат у вигляді амортизації. Але залишається право на віднесення до витрат сум на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна (як власного, так і орендованого), що використовується в госпдіяльності (пп. 177.4.4 ПКУ). Операції фізосіб із майном оподатковуються в окремому порядку — п. 170.1, ст. 172 та ст. 173 ПКУ;
2) суми процентів та основної суми за кредитним договором (як і раніше);
3) збитки минулого року;
4) суми ПДФО (на відміну від ЄСВ, сплаченого підприємцем за себе), сплачені за результатом підприємницької діяльності.
Щодо операцій в інвалюті, то п. 177.4 ПКУ їх не згадує. Робимо висновок, що курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в інвалюті, підприємець не визначає. Проте вважаємо, що у разі продажу валюти він повинен включити до доходів або витрат додатну чи від'ємну різницю між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти. Балансова вартість валюти — це її вартість, визначена за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції. У питаннях із валютою треба дочекатися офіційних роз'яснень.
Підсумуймо: п. 177.4 ПКУ передбачає виключний перелік витрат, що їх підприємець має право віднести до податкових. На нашу думку, витрати, визначені у пп. 177.4.4 ПКУ, також входять до виключного переліку, тому скористатися поняттям «інші витрати» і спробувати розширити цей перелік самостійно не можна. Отже, підприємцю слід чітко аналізувати суть витрат і порівнювати їх із передбаченими у п. 177.4 Кодексу.
Порядок ведення обліку
Для обліку доходів і витрат підприємці зобов'язані вести Книгу, форма якої затверджена наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481. Датою отримання доходу (у графі 1 зазначають дату запису) є дата отримання коштів на поточний рахунок (до каси, якщо це готівка) або дата підписання документа, який свідчить про бартерні розрахунки чи отриманий безоплатно товар (роботи, послуги). Одночасно у Книзі відображають суму витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу (графа 6).
Для права на визнання витрат потрібне одночасне виконання двох умов: документальне підтвердження та зв'язок із госпдіяльністю. Прямої вимоги, що витрати мають бути оплачені, у ст. 177 ПКУ немає. Виходячи з норм п. 177.2 та 177.4 ПКУ, витрати визнаються за датою отримання доходу, що підтверджує зв'язок із госпдіяльністю підприємця, незалежно від факту їх оплати. Хоча у Порядку №4811 в поясненні до графи 5 згадується про документи, що засвідчують саме факт оплати товарів, робіт, послуг. Тож рекомендуємо не створювати заборгованості з оплати постачальникам за отримані протягом року товари (роботи, послуги) на кінець звітного року. Дата отримання доходу та витрат у межах року не впливає на об'єкт оподаткування, адже результат діяльності за рік — це розмір річного доходу.
Увага: якщо витрати були понесені під час діяльності на спрощеній системі оподаткування, але дохід отримано після переходу на загальну систему, підприємець має право врахувати суму витрат, безпосередньо пов'язану з отриманням доходу, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони фактично були понесені.
Податок на доходи нерезидентів
Насамкінець інформація для підприємців, які співпрацюють із нерезидентами-юрособами. Пункт 141.4 ПКУ визначає особливості оподаткування нерезидентів (розуміємо — юрособи)2, а це означає, що на підприємців вимоги п. 141.4 ПКУ не поширюються. Отже, прибутки нерезидентів із джерелом їх походження з України, перелік яких визначено у пп. 141.4.1 ПКУ, підприємець не оподатковує. Пояснюється це пп. 14.1.213 ПКУ, в якому сказано: у разі якщо у розділі III Кодексу (п. 141.4 ПКУ належить до розділу ІІІ ПКУ) використовується термін «резидент», під цим терміном розуміються особи, визначені п. 133.1 ПКУ. Підприємці не належать до платників податку на прибуток, що визначені у п. 133.1 ПКУ. Тому, наприклад, якщо підприємець виплачує роялті або орендує майно за договором оперативного лізингу у нерезидента-юрособи, він не зобов'язаний утримувати за рахунок виплаченого доходу «нерезидентський податок».
2 Або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»