З 01.01.2015 р. у вітчизняному законодавстві з'явилося кілька нових категорій платників акцизного податку та, відповідно, кілька нових об'єктів оподаткування. А це означає, що подавати декларацію з акцизного податку (далі — декларацію) починаючи зі звітного періоду січня 2015 р. слід за новою формою. Мінфін не забарився затвердити форму такої декларації, порядок складання якої ми і розглянемо в статті.
Загальні правила
Форму нової декларації затверджено наказом Мінфіну України від 23.01.2015 р. №14. Ним затверджено і Порядок заповнення і подання декларації акцизного податку (далі — Порядок №14).
Спосіб подання декларації до ДПІ встановлено, як і для більшості інших податкових декларацій, пунктом 49.3 ПКУ (його норми повторюються в п. 5 р. ІІІ Порядку №14):
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладеного;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.
Із «шапки» самої форми бачимо, на яких платників акцизного податку вона поширюється (у рядку 05 проставляється позначка «х» у полі під відповідною нормою п. 212.1 ПКУ). Тобто нова форма декларації є уніфікованою — усі платники акцизного податку подають декларацію за цією формою, винятків немає.
Зверніть увагу: серед операцій, які є об'єктом оподаткування акцизним податком, за пп. 213.1.11 ПКУ, є операції з переобладнання ввезеного на митну територію України транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль. Платником акцизного податку в такому разі є власник транспортного засобу, а таким власником може бути і звичайна фізособа, яка не має підприємницького статусу. І вона, згідно з п. 223.2 ПКУ, теж зобов'язана подавати декларацію, яка має позначку «х» під підпунктом 212.1.14 і складається із загальної частини декларації, розділу Г та додатка 1.
Декларація складається із загальної частини та шести розділів, позначених буквами від А до Д, і певної кількості додатків (наразі їх 9), заповнення яких залежить від категорії платника податку та об'єкта оподаткування. І, як зазначено у п. 2 р. І Порядку №14, платники заповнюють та подають розділи та додатки до декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку, про що робиться відповідна відмітка у колонці «Ознака подачі» на останньому аркуші декларації. Якщо платник є одночасно платником акцизного податку за різними видами господарської діяльності, то він подає одну декларацію з відповідними розділами та додатками до неї (п. 3 р. ІІІ Порядку №14). Відмітка про подані у складі декларації розділи та додатки (із зазначенням кількості примірників та кількості сторінок таких додатків) теж проставляється на останньому аркуші декларації.
Як і інші податкові декларації, ця має три типи: звітна, звітна нова та уточнююча. Отже, для звітування з акцизного податку платник подає декларацію типу «звітна», а для виправлення помилок — типу «звітна нова» або «уточнююча» (відповідно до п. 50.1 ПКУ). При цьому, згідно з п. 17 р. ІІІ Порядку №14, виправляти самостійно знайдену помилку за минулі звітні періоди платник податку може як у декларації за звітною або звітною новою формою за період, в якому було знайдено помилку (при цьому заповнює додаток 8, що є невід'ємною частиною такої декларації), так і шляхом подання уточнюючої декларації, яка містить загальну частину і додаток 8 до неї. І, як визначено п. 3 р. ІІ Порядку №14, якщо уточнення здійснюється через самостійний документ, звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється.
Базовим періодом подання декларації є календарний місяць (п. 223.1 ПКУ). Це означає, що за пп. 49.18.1 ПКУ декларацію слід подати протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відомості, наведені в декларації, треба підтверджувати первинними документами та даними бухгалтерського обліку (п. 44.1 ПКУ та п. 19 р. ІІІ Порядку №14). У декларації зазначають усі передбачені її формою показники, а в разі незаповнення через їх відсутність ставлять прокреслення (п. 16 р. ІІІ Порядку №14). Усі показники у декларації (крім додатків!) проставляють у гривнях без копійок із відповідним округленням за загальновстановленими правилами (п. 7 р. ІІ Порядку №14).
Решта правил складання декларації подібні до правил, установлених для інших податкових декларацій (зокрема, щодо обов'язкових реквізитів, визначених п. 48.3 ПКУ). Також, за п. 9 р. ІІ Порядку №14, якщо платник вважає, що форма декларації збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч нормам ПКУ, він має право зазначити цей факт у додатку 9 до декларації. Це відповідає нормі п. 46.4 ПКУ, тож за потреби платник податку може подати разом із декларацією доповнення до неї, складене за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною цієї декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.
Крім того, слід зважати і на зазначене в п. 14 р. ІІІ Порядку №14: незалежно від наявності відмови1 у прийнятті декларації платник зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій декларації, протягом строків, установлених ПКУ (тобто протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання декларації).
Розгляньмо заповнення цієї декларації однією з новостворених категорій платників акцизного податку — СГ роздрібної торгівлі підакцизними товарами.
Заповнення декларації СГ роздрібної торгівлі підакцизними товарами
Платник акцизного податку за пп. 212.1.11 ПКУ — СГ роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів (далі — СГРТ), заповнює та подає лише загальну частину, розділ Ґ та додаток 6 до декларації.
Згідно з п. 223.2 ПКУ, подається декларація СГРТ за місцем реєстрації як платника акцизного податку. Таким місцем, відповідно до пп. 212.3.1-1 ПКУ, є місцезнаходження пункту продажу підакцизних товарів. Отже, якщо такі пункти продажу розміщені у різних територіально-адміністративних одиницях, то декларації за ними слід подавати окремо.
Додатки до декларації є її невід'ємною частиною. Це означає, що подання загальної частини декларації та розділу Ґ недостатньо для виконання СГРТ його обов'язку звітування з акцизного податку — у складі такої декларації обов'язково подають і додаток 6.
Роздрібна торгівля деякими підакцизними товарами потребує ліцензування. Зокрема, ліцензії потрібні на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Тому СГРТ слід пам'ятати про зазначене в п. 4 р. ІІІ Порядку №14: платник, який має діючі (у т. ч. призупинені) ліцензії на право провадження діяльності з підакцизною продукцією, зобов'язаний подавати декларацію за кожен звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у цьому періоді.
Розділ Ґ «Податкові зобов'язання з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» заповнюють відповідно до п. 7 р. IV Порядку №14. Він містить два рядки:
— Ґ1, у якому загальною сумою і в розрізі підакцизних товарів (усього 11 підпорядкованих рядків за видами таких товарів) зазначається сума акцизного податку (в разі якщо подається кілька декларацій за різними територіально-адміністративними одиницями — зазначається сума податку, яка сплачуватиметься саме до цього місцевого бюджету відповідно до вартості підакцизних товарів, реалізованих у пунктах продажу на території цієї адміністративної одиниці);
— Ґ2, у якому податкові зобов'язання з акцизного податку зазначаються в розрізі КОАТУУ2. При заповненні цього рядка проставляють коди місць здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами — у фактичній кількості таких кодів.
1 Відмова у прийнятті декларації допускається лише в разі недотримання платником податків норм ст. 49 ПКУ (див. п. 49.10 ПКУ).
2 КОАТУУ (Державний класифікатор ДК 014-97 «Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України», затверджений наказом Держстандарту України від 31.10.97 р. №659) складається з кодів та назв усіх адміністративно-територіальних об'єктів України, які згруповані за ознаками територіальної спільності, історичних, економічних, географічних, етнічних та культурних особливостей.
Додаток 6 до декларації «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» заповнюється окремо для кожного місця реалізації підакцизних товарів згідно з п. 6 р. V Порядку №14.
«Шапка» додатка 6 містить номер розділу — Ґ, код операції — Ґ1 і місяць та рік звітного періоду. Код місця торгівлі за КОАТУУ теж зазначається на самому початку додатка 6.
Далі йде таблиця із 7 граф та 11 рядків (а також підсумкового рядка «Усього» та назв і номера цих граф). У ній у розрізі видів підакцизних товарів (цих категорій, як і в розділі Ґ, усього одинадцять):
— фіксують вартість їх реалізації (з урахуванням ПДВ), усього (графа 3) і в тому числі для подальшого комерційного використання (графа 4) (що не є об'єктом для нарахування акцизного податку, бо не підпадає під визначення роздрібної торгівлі підакцизними товарами за пп. 14.1.212 ПКУ, але підстави для такого звільнення від оподаткування слід підтверджувати документально);
— тому не дивно, що в графі 5 буде база для оподаткування як різниця між значеннями граф 3 і 4;
— у графі 6 — ставка акцизного податку. Як установлено пп. 215.3.10 ПКУ, це має бути ставка 5%1;
1 Як зазначено у листі ДФСУ від 16.01.2015 р. №722/5/99-99-19-01-01-16, акцизний податок за ставкою 5% сплачується починаючи з 01.01.2015 р. незалежно від наявності прийнятих місцевими радами рішень, адже ПКУ передбачено єдину ставку для СГРТ — 5%.
— відповідно, у графі 7 наводять суму акцизного податку, яка є добутком значень графи 5 та 6.
А значення графи 7 у рядку «Усього» додатка 6 повинно відповідати значенню підпорядкованого рядка Ґ2 розділу Ґ із таким самим кодом за КОАТУУ. Насамкінець нагадаємо, що, згідно з пп. 222.3.2 ПКУ, СГРТ сплачує податок за місцем реалізації таких товарів, відповідно до суми податкових зобов'язань за відповідним кодом за КОАТУУ, визначених ним у декларації в наведеному вище порядку.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»