Підприємство — платник податку на прибуток та неплатник ПДВ, ліквідується та в процесі реалізації товарно-матеріальних цінностей отримало кошти на суму понад 300000 грн. Чи треба в такому разі реєструватися платником ПДВ?
Пунктом 181.1 ПКУ визначено граничний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів (а також послуг), які здійснювалися протягом останніх 12 календарних місяців, для того щоб зобов'язати підприємство реєструватися платником ПДВ, — це 300000 грн (без урахування ПДВ). Під час ліквідації підприємства цілком можливою є ситуація, коли обсяг реалізації наявних запасів, основних засобів та інших активів перевищить цю межу. Чи є якісь можливості уникнути реєстрації платником ПДВ, адже підприємство ліквідовується та надалі не працюватиме?
Аналізуючи формулювання пп. «2» п. 180.1 ПКУ, доходимо висновку: платником ПДВ є будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник ПДВ, тобто якщо реєстрація платником ПДВ є обов'язковою, то особа вже вважається платником ПДВ. Єдиною умовою для обов'язкової реєстрації є фактичне здійснення оподатковуваних операцій на суму 300000 грн без ПДВ протягом останніх 12 к. м. Будь-яких інших умов немає. Отже, ліквідація особи не є підставою для її нереєстрації платником ПДВ. Аналогічну відповідь дає і База знань, підкатегорія 101.01.02, у відповідь на запитання: «Чи потрібно реєструватися платником ПДВ особі, що ліквідується, якщо в процесі реалізації ОФ та ТМЦ отримано коштів на суму, що перевищує 300 тис. грн?».
У загальному випадку, якщо в процесі продажу ТМЦ, основних засобів та інших активів отримано коштів з урахуванням останніх 12 к. м. у сумі, що перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ), то такий продавець зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням. У разі обов'язкової реєстрації платником ПДВ реєстраційну заяву згідно з п. 183.2 ПКУ подають до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПКУ.
Згідно з п. 3.12 Положення №261, датою реєстрації буде дата, що відповідає даті внесення запису до Реєстру платників ПДВ про таку реєстрацію. Надалі у першому та наступних звітних періодах слід задекларувати всі операції, які фактично здійснюватимуться, аж до дати ліквідації. Зазвичай процес ліквідації триває певний час — у кращому разі це може бути два-три місяці, а зазвичай і довше. Протягом усього часу від реєстрації до ліквідації платник ПДВ матиме право на податковий кредит на загальних підставах. Хоча може статися, що обсяг у 300000 грн буде перевищено вже наприкінці процесу ліквідації. Тоді новозареєстрований платник ПДВ отримає статус такого платника лише протягом одного податкового періоду, якщо в тому самому періоді, в якому він буде зареєстрований платником ПДВ, завершиться процедура ліквідації та анулюється його реєстрація як платника ПДВ. Але зважаючи на те, що процедура ліквідації передбачає проведення податкової перевірки, такий варіант є малоймовірним, адже на перевірку потрібен певний час.
1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міндоходів від 16.01.2014 р. №26.
Пунктом 183.10 ПКУ визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ і не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту й отримання бюджетного відшкодування. Зокрема, це санкції за неподання звітності (ст. 120 ПКУ), за ненарахування та несплату податкових зобов'язань (якщо цей факт встановлено перевіряльниками, то застосовуються санкції за ст. 123 ПКУ), а також можливе нарахування пені (статті 129, 130, 131 ПКУ). За несвоєчасну сплату податкових зобов'язань настає відповідальність за ст. 126 ПКУ.
Як бачимо, нереєстрація платником ПДВ у цьому випадку несе велику небезпеку для підприємства щодо застосування штрафних санкцій, адже процедура ліквідації передбачає податкову перевірку, і таке порушення буде швидко знайдено контролюючим органом.
Наприклад, підприємство у квітні 2014 р. досягло перевищення у 300000 грн, і в нього виникає обов'язок до 10 травня 2014 р. подати заяву про реєстрацію платником ПДВ. Якщо заява буде подана до 10 травня, то це підприємство має бути зареєстроване в період від 12 до 16 травня 2014 р. (п. 3.11 Положення №26). Тож усі операції підприємства, які здійснюватимуться наступного місяця після перевищення, підлягають оподаткуванню ПДВ. А це означає, що податкові зобов'язання можна буде зменшити на суму податкового кредиту лише після дати реєстрації платником ПДВ.
Першим звітним періодом новозареєстрованого платника ПДВ буде період з дня реєстрації до останнього дня того місяця, в якому здійснено реєстрацію (пп. «а» п. 202.1 ПКУ). Наприклад, це може бути період з 14 до 31 травня 2014 р. Якщо в цей період підприємство здійснюватиме продаж своїх активів, що були придбані до реєстрації його платником ПДВ, то воно фактично заплатить ПДВ з повної вартості цих активів, на відміну від звичайних платників ПДВ, які колись могли скористатися податковим кредитом під час придбання цих же активів (у процесі своєї поточної діяльності). Тобто якби ліквідувалося підприємство, яке було платником ПДВ уже тривалий період до ліквідації, воно, найімовірніше, придбавало би свої активи з ПДВ та могло б скористатися податковим кредитом у періодах придбання або пізніше. Підприємство — неплатник ПДВ, яке ми зараз розглядаємо, такої можливості не має.
Чи можна якось уникнути такої реєстрації та сплати ПДВ без наявності податкового кредиту? Звертаємо увагу, що у п. 181.1 ПКУ зроблено виняток для особи, яка є платником єдиного податку. Платник єдиного податку, який не є платником ПДВ, не зобов'язаний реєструватися таким платником у разі перевищення обсягу 300000 грн.
Отже, перед початком процесу ліквідації підприємства та розпродажу активів слід оцінити можливий обсяг загальних оподатковуваних ПДВ операцій (тобто всіх операцій підприємства, включаючи звичайні, пов'язані з його поточною діяльністю, та ліквідаційні, пов'язані з продажем активів, тощо) і проаналізувати можливість реєстрації підприємства платником єдиного податку. Цей аналіз та прийняття рішення треба здійснити заздалегідь, бо для реєстрації платником ЄП є певні строки1 — не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного календарного кварталу.
1 Порядок реєстрації платником ЄП передбачено ст. 298 ПКУ, але розгляд цих правил не входить до завдань цієї статті.
Нагадаємо, що ставка єдиного податку для підприємств — неплатників ПДВ становить 5% або 7% виручки від продажу активів (п. 293.3 ПКУ), а ставка ПДВ за умови реєстрації під час ліквідації — 20% від обсягу оподатковуваних операцій, які включатимуть у себе звичайні операції підприємства й операції з розпродажу активів.
Враховуючи, що до моменту реєстрації платником ПДВ підприємство не зможе накопичити суми податкового кредиту, виникає ризик сплати 20% ПДВ зі всього обсягу продажу своїх активів. Тож рекомендуємо заздалегідь спланувати діяльність підприємства на період його ліквідації й обрати найприйнятніші варіанти оподаткування відповідних операцій.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»