Якщо працівник завдає підприємству матеріальної шкоди, як правило, він зобов'язаний відшкодувати її. Основи матеріальної відповідальності працівника перед працедавцем встановлено КЗпП. Але на практиці у процесі визначення суми шкоди та способів її відшкодування, особливо якщо вони спричинюють спори між працівником та працедавцем, постає чимало запитань.
Визначення терміна «матеріальна відповідальність»
Основи гарантій при матеріальній відповідальності, яку несуть працівники, встановлено розділом IX КЗпП. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану працедавцю внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Але не за будь-яку, а тільки пряму матеріальну шкоду і лише у випадках, коли її заподіяно винними протиправними діями (або бездіяльністю) працівника (ст. 130 КЗпП). Це означає, що працівник не відшкодовує так звану упущену вигоду працедавця, тобто потенційний прибуток, який працедавець, можливо, міг би отримати, але не отримав унаслідок дій (бездіяльності) працівника. Крім того, це означає, що працівник зобов'язаний відшкодовувати лише ту шкоду, якої завдано з його вини, а не через інші обставини (наприклад, якщо працівника змусили заподіяти шкоду працедавцю). Тому, згідно зі ст. 138 КЗпП, вину працівника, перш ніж вимагати від нього відшкодування шкоди, потрібно спочатку довести. Крім того, згідно зі ст. 131 КЗпП, працедавець зобов'язаний створити умови для повного збереження майна, довіреного працівникам. I якщо ці умови не було створено, вини працівника у тому, що виникла недостача або псування майна, немає (якщо, звичайно, не було доведено, що він сам вкрав або зіпсував майно умисне)1.
Матеріальна відповідальність перед працедавцем, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На виконання цієї норми КЗпП статтею 26 Закону про оплату праці встановлено максимальний розмір утримань із зарплати — 20% від суми зарплати до виплати у руки при кожній виплаті.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно відшкодувати її повністю або частково (ст. 130 КЗпП). З відома працедавця працівник може передати для відшкодування заподіяної шкоди рівноцінне майно або виправити пошкоджене. Якщо ж працедавець не згоден, то працівник відшкодовує шкоду в грошовій формі.
Обмежена матеріальна відповідальність. Згідно зі ст. 132 КЗпП, за шкоду, заподіяну працедавцю при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких завдано шкоди, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.2 Отже, навіть якщо такий працівник завдасть підприємству шкоди на мільйони, у загальному випадку максимум, що з нього можна буде утримати, — це один середній заробіток. Та й то, якщо буде чітко встановлено і доведено, що таку шкоду працівник заподіяв своїми протиправними діями або бездіяльністю. I це правило працює у більшості випадків, звужуючи обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди, встановлений, наприклад, ст. 130 КЗпП. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається тільки у випадках, чітко встановлених законодавством.
1 Див. з цього приводу постанову пленуму ВСУ від 29.12.92 р. №14.
2 Визначається згідно з Порядком розрахунку середньої заробітної плати, встановленим постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
Повна матеріальна відповідальність. Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені ст. 134 КЗпП (див. таблицю).
Таблиця
Випадки повної матеріальної відповідальності (ст. 134 КЗпП України)
|
Випадки
|
Підтвердження підстав
|
| Між працівником та працедавцем укладено договір про повну матеріальну відповідальність* | Договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений із працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих ним цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджений ще чинною на території України постановою ДК Ради міністрів СРСР з праці та соцпитань та Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 р. №447/24 |
| Майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами | Запис про видачу довіреності і документи про отримання ТМЦ у постачальника (у т. ч. і сама довіреність) |
| Шкоду заподіяно діями працівника, які містять ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку | Наявність таких дій встановлюється вироком суду (як правило, подається цивільний позов у кримінальному процесі) |
| Шкоду заподіяно працівником, який перебував у нетверезому стані | Документи про медогляд працівника, безпосередньо до або після заподіяння шкоди, інші документи, які підтверджують стан працівника |
| Шкоду заподіяно недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у т. ч. при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу й інших предметів, виданих працедавцем працівникові у користування | Дані інвентаризації ТМЦ та первинні документи про видачу їх працівникові. Факт умисного знищення, псування або крадіжки ТМЦ встановлюється судом або у пояснювальній записці працівника |
| Відповідно до законодавства на працівника покладена повна матеріальна відповідальність за збиток, нанесений працедавцеві при виконанні трудових обов'язків | Норми інших законодавчих, нормативних актів, що встановлюють таку відповідальність |
| Шкоду заподіяно не при виконанні трудових обов'язків | Дані про те, що працівник у момент заподіяння шкоди не повинен був перебувати там, де він завдав шкоди (не на тому місці, яке на той момент було його робочим місцем) і/або не виконував у такий момент трудових обов'язків. Такі дані можуть бути підтверджені, наприклад, лікарняним листком, наказом про надання відпустки або скеруванням у відрядження, правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком змінності тощо |
| Посадова особа, винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу | Рішення суду про визнання незаконним звільнення або переведення працівника на іншу роботу |
| Керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у невчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення термінів її виплати, і за умови що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством | Документи, що підтверджують факт невчасної виплати зарплати (відомості, витратні касові ордери, оборотно-сальдові відомості за рахунком 661) і факт нарахування компенсації за невчасну виплату зарплати (відомість нарахування зарплати) |
| * Статтею 135-2 КЗпП передбачено ще й бригадну (колективну) відповідальність працівників, але у цій статті ми її не розглядаємо. | |
Визначення розміру матеріальної шкоди
Відповідно до ст. 135-3 КЗпП розмір заподіяної працедавцю шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (або собівартості) матеріальних цінностей, за мінусом зносу згідно зі встановленими у бухгалтерському обліку нормами амортизації. Але для деяких видів шкоди встановлено спеціальний порядок визначення її суми.
Так, у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного псування матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у цій місцевості на день відшкодування шкоди. На нашу думку, це можна зробити виходячи з ринкової ціни, яку визначає експерт-оцінювач. Якщо розкрадання або недостача ТМЦ мають місце на підприємствах громадського харчування або у комісійній торгівлі, то шкода відшкодовується у розмірі тієї ціни, за якою ці ТМЦ реалізуються такими підприємствами (тобто на підставі наказів, якими встановлені продажні ціни).
Розмір шкоди при будь-яких розкраданнях, недостачах та знищенні (псуванні) матеріальних цінностей визначається згідно з Порядком №116. Він не застосовується тільки у випадках із дорогоцінними металами, коштовним камінням та валютними цінностями — для них розмір шкоди визначається Законом №217.
Зверніть увагу: і п. 10 Порядку №116, і ст. 3 Закону №217 передбачено одне і те саме. Оскільки за цими нормативними актами шкода у деяких випадках визначається у розмірі, що перевищує фактичні матеріальні втрати працедавця, то зі сумою такої шкоди відбувається ось що. Якщо вона утримується з працівника повністю, то працедавець залишає собі лише ту частину, яка покриває його втрати за даними бухобліку, на придбання нових таких самих матцінностей або ремонт зіпсутих. А різницю, що залишилася, такий працедавець зобов'язаний перерахувати до бюджету!
Порядок погашення матеріальної шкоди
Згідно зі ст. 136 КЗпП шкода відшкодовується працівниками у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, за розпорядженням керівника підприємства, а керівниками підприємств — за розпорядженням вищого у порядку підлеглості органу (наприклад, збори засновників та учасників) шляхом утримання із заробітної плати працівника.
Таке розпорядження оформляється письмово. Розпорядження має бути зроблено не пізніше ніж через два тижні з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернене до виконання не раніше ніж через сім днів з дня повідомлення про це працівника. При цьому у розпорядженні має бути враховано вищенаведене обмеження щодо суми утримань із зарплати працівників — в одному місяці дозволяється утримувати для відшкодування матеріальної шкоди не більше 20% зарплати після утримання ПДФО та ЄСВ.
Отже, якщо розмір шкоди становить понад 20% такої зарплати, але у межах середньомісячного заробітку працівника, то його потрібно буде утримувати в строк від 2 до 5 місяців.
Якщо працівник не згоден із вирахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у порядку, передбаченому главою XV КЗпП.
У решті випадків відшкодування шкоди відбувається шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду. Стягнення з керівників підприємств та їхніх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку здійснюється за позовом вищого у порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.
Що це за «решта випадків»? А це якраз випадки, коли з розпорядженням про утримання відшкодування шкоди запізнилися, а також випадки, коли розмір шкоди перевищує середньомісячний заробіток.
Але, звичайно, розглянуті вище способи — це ті, коли працедавцю доводиться користуватися своїми правами і стягувати відшкодування шкоди з працівника. Але, як зазначалося вище, на практиці непоодинокими є ситуації, коли працівник добровільно, не чекаючи утримання із зарплати або рішення суду, сам погашає заподіяну шкоду: віддаючи таке саме або рівноцінне майно, ремонтуючи пошкоджене або вносячи кошти до каси чи на поточний рахунок підприємства.
Бухгалтерський облік
Матеріальної шкоди може бути завдано різними способами, а тому відображення її в обліку відбувається по-різному. Але загальний алгоритм однаковий:
1. Встановлення факту заподіяння матеріальної шкоди. За потреби для розслідування причин та розмірів шкоди на підприємстві за розпорядженням керівника створюється комісія. Якщо встановлено, що матеріальну шкоду заподіяно шляхом крадіжки, зловживань або псування цінностей, то комісія обов'язково створюється і проводиться інвентаризація, вже за наслідками якої вживають подальших заходів1.
1 Підпункт «г» п. 3 Iнструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом МФУ від 11.08.94 р. №69.
2. Визначення розмірів шкоди. До встановлення винної особи шкоду, заподіяну недостачею і втратами від псування матеріальних цінностей, відображають на забалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані недостачі і втрати від псування цінностей». Також одночасно роблять проведення Д-т 947 «Недостачі і втрати від псування цінностей» у кореспонденції з кредитом рахунка активів, щодо яких було встановлено псування або недостачу понад норми природного убутку.
3. Встановлення винної особи. Якщо її встановлено, від неї, як мінімум, вимагають пояснювальної записки про виявлене заподіяння матеріальної шкоди. Як максимум, якщо, на думку працедавця, йдеться про крадіжку або умисне заподіяння шкоди, то розслідуванням мотивів, причин та обставин такої матеріальної шкоди займаються органи МВС і/або прокуратури. Після встановлення винної особи сума шкоди списується зі субрахунку 072, з одночасним проведенням Д-т 375 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» К-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів» у сумі, що підлягає відшкодуванню винними.
4. При фактичному погашенні суми шкоди роблять проведення:
Д-т 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 28 «Товари», 20 «Виробничі запаси», 66 «Розрахунки за виплатами з працівниками» К-т 375 — залежно від форми погашення шкоди, узгодженої між працівником та працедавцем, або встановленої за рішенням суду. I як згадувалося вище, якщо сума, сплачена працівником для погашення шкоди, вища за суму такої шкоди за даними бухгалтерського обліку плюс витрати з її усунення (придбання нових ТМЦ, ремонт пошкоджених), то різниця перераховується до бюджету. При встановленні суми різниці (після повного відшкодування шкоди) роблять проведення Д-т 949 К-т 642, а при перерахуванні до бюджету — Д-т 642 К-т 311.
Податковий облік
Податок на прибуток
Згідно з пп. 136.1.5 ПКУ суми коштів або вартість майна, які надходять до платника податку як відшкодування за завдану йому шкоду, не включаються до складу податкових доходів, якщо вони не були віднесені до складу витрат. Тож у разі якщо визначений у порядку, встановленому законодавством, розмір шкоди перевищував суму прямих матеріальних витрат, включених до складу податкових витрат, то різницю (при її нарахуванні) потрібно буде включити до складу інших податкових доходів згідно з пп. 135.5.15 ПКУ. Проте, з погляду автора, оскільки така різниця є обов'язковим платежем до бюджету, встановленим чинним законодавством, то одночасно працедавець може визнати і суму витрат згідно з пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ у складі інших операційних витрат.
Податок на додану вартість
ПКУ порядок оподаткування ПДВ сум отриманого відшкодування матеріальної шкоди від працівників прямо не регулює. Проте Міндоходів у «Базі знань» на своєму сайті (підкатегорія консультації 101.02) зазначає ось що: якщо при інвентаризації платник податку встановив факт недостачі товарів, основних засобів, то у зв'язку з тим, що такі товари, основні засоби використані не у господарській діяльності, платник податків повинен нарахувати податкові зобов'язання згідно з пп. «ґ» п. 198.5 ПКУ, незалежно від того, чи встановлено винних осіб і чи стягуються з них втрати. При цьому відшкодування завданих втрат винними особами не призводить до додаткового виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.
Нормативна база
- Закон №217 — Закон України від 06.06.95 р. №217/95-ВР «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Порядок №116 — Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. №116.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»