Наше підприємство займається роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами через магазин самообслуговування. Певну кількість товару нам доводиться списувати до складу витрат унаслідок «забудькуватості» покупців, які виносять товар, не розплатившись за нього. Чи можемо ми включити такі втрати до складу податкових витрат на підставі п. 140.3 ПКУ?
Втрати товару в магазинах самообслуговування унормовані Наказом Мінторгу СРСР від 23.03.84 р. №75 «Про затвердження диференційованих розмірів списання втрат непродовольчих та продовольчих товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування» (далі — Наказ №75). Цей наказ було видано майже тридцять років тому, тож він частково втратив актуальність, хоча все ще не втратив чинності. Тому автор пропонує використовувати його норми вибірково, у тій частині, в якій вони не суперечать чинному законодавству1.
1 Відповідно до Постанови ВРУ від 12.09.91 р. №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
У Наказі №75 встановлено орієнтовні диференційовані розміри списання втрат непродовольчих та продовольчих товарів, що реалізуються у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування. Ці розміри встановлені у відсотках до обороту товару (з погляду автора — до доходу від продажу товару без урахування ПДВ). Оскільки вони не прив'язані до якихось інших кількісних критеріїв, цими даними можна користуватися і сьогодні при розрахунку розміру списання втрат товарів. Також слід взяти до уваги додаток 1 до Наказу №75, у якому наведено перелік номенклатури основних груп товарів, що реалізуються за самообслуговуванням, щодо яких розраховується розмір списання. У додатку 5 до Наказу №75 наведено орієнтовний перелік великогабаритних та інших товарів, щодо яких втрати не списуються. Усю цю інформацію можна використовувати під час розроблення власних розмірів списання товарів у магазинах самообслуговування. До товарів, не зазначених у Наказі №75, не рекомендуємо застосовувати будь-які норми списання втрат.
Додаток 2 до Наказу №75 «Розміри списання втрат товарів залежно від обсягу річного плану товарообігу за самообслуговуванням» нині вже не є актуальним, бо в ньому використовуються грошові абсолютні величини ще у валюті СРСР — у тис. крб., і поняття «план товарообігу» теж втратило актуальність.
Отже, торгове підприємство може самостійно розрахувати розмір списання втрат товарів у магазинах самообслуговування виходячи з норм Наказу №75. У цьому випадку воно зможе включити такі втрати до складу податкових витрат згідно з п. 140.3 ПКУ як «технічні (виробничі) втрати». На думку автора, слова «технічні (виробничі) втрати» не слід розуміти буквально як втрати лише виробничих підприємств. Це можуть бути будь-які втрати, неминучі у господарській діяльності того чи іншого підприємства, які воно може заздалегідь передбачити і внормувати.
Зверніть увагу: ДПАУ зазначала у листі від 31.03.2006 р. №6161/7/15-0317 (див. «ДК» №24/2006), що втрати товарних запасів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування у межах норм, затверджених наказами Мінторгу СРСР від 23.03.84 р. №75 і від 02.04.87 р. №88, входили до складу валових витрат згідно з пп. 5.2.1 Закону від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Далі, листом від 10.06.2011 р. №7019/5/15-0316 (див. «ДК» №37/2011) ДПАУ повідомила, що листи, які були видані нею щодо застосування норм вищезазначеного закону, не можуть застосовуватися для обліку операцій в умовах дії ПКУ. Тож для більшої впевненості у праві застосовувати норми Наказу №75 для обліку витрат за п. 140.3 ПКУ автор рекомендує платникам податків звернутися до органу ДПС за індивідуальною консультацією відповідно до норм ст. 52 і ст. 53 ПКУ.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»